Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-5181/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К/9991/62921/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р.

у справі № 2а-5181/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор»

до Державної Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (далі - позивач, ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірним та скасування з моменту прийняття рішення ДПІ у формі наказу від 04.04.2012 р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор»; визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2012 р. № 0000092241 № 0000102241.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. адміністративний позов ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» до ДПІ про визнання дій незаконними, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р.:

· прийнято відмову позивача від позову в частині визнання неправомірним з моменту прийняття та скасування рішення ДПІ у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», в результаті якої ДПІ було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.;

· постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-5181/12/2070 скасовано в частині визнання неправомірним з моменту прийняття та скасування рішення ДПІ у формі наказу від 04.04.2012р. №124 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», в результаті якої ДПІ було складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», по взаємовідносинам із ТОВ "Ерна-Плюс", з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. та провадження у справі в цій частині закрито.

· в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. по справі № 2а-5181/12/2070 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу та бути присутнім у судовому засіданні 17.07.2013 р. не скористався.

Відповідач в судове засідання 17.07.2013 р. не з'явився. Справу відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 04.04.2012р. №85, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. та наказу від 04.04.2012р. №124, виданого ДПІ, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ерна-Плюс», з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами перевірки складено акт від 19.04.2012р. №336/22-417/32674729 та встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток 1 472 639 грн., п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 178 110 грн.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 р. № 0000092241, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 472 637,50 грн. (за основним платежем у сумі 1 178 110 грн. та за штрафними санкціями 294 527,50 грн.); № 0000102241, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 840 798,75 грн. (за основним платежем у сумі 1 472 639 грн. та за штрафними санкціями 368 159,75 грн.)

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності 01.09.2009 р. уклав з ТОВ «Ерна-Плюс» (постачальник) договір постачання № ЄК 09/01-0901.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину та за наявності доказів: договору, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів списання, актів приймання-передачі, журналу реєстрації довіреностей, банківських виписок тощо; встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання зазначених правочинів, укладених платником податку з контрагентами, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 517721 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем, є виробництво рибних продуктів (15.20.0), організація превезення вантажів (63.40.0). Таким чином, угода, що була укладена позивачем з ТОВ «Ерна-Плюс» направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності/недійсності зазначеного правочину як такого, що не направлений на настання реальних наслідків. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на статті 203, 215 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Тому доводи відповідача щодо недійсності господарської угоди між ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» та ТОВ «Ерна-Плюс» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0000092241 № 0000102241 від 10.05.2012 р, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного від 27.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська