Постанова

від 06.09.2012 по справі 2а-9115/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 2а-9115/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Дерев'янко А.О.,

представника позивача - Грінцова О.В.,

представника відповідача - Кучеренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-9115/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо викладення в акті невиїзної документальної позапланової перевірки від 13.04.2011 №1139/2305/22616948 висновків про порушення ч.1 ст.203, ст.215 , ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "Сканто"; порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 1408127,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 1408127,00 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення №000183305 від 28 квітня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради, та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Дзержинському районі м. Харкова з 04.10.1994 року за №4290, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №28246756 від 17.07.1997 року.

30.03.2011 року ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова за вих. № 5967/10/23-521 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" направила запит про надання пояснень та документального підтвердження з питань формування валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року. ( т.2 а.с.73-74)

12.04.2011 року начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі п.78.1.ст.78 Податкового кодексу України прийнято наказ №839 від 12.04.2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень", код ЄДРПОУ 22616948.

13.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Сканто" за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року.

За період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 2648464 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року встановлено його завищення на загальну суму 2002243 грн., в тому числі у грудні 2010 року на суму 1408127 грн., у січні 2011 року - на суму 594116 грн.

За наслідками перевірки складено акт перевірки №1139/2305/22616948 від 13.04.2011 року, згідно висновків якого встановлено з боку позивача наступні порушення:

- ч.1 ст.203, ст.215 , ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "Сканто";

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 1408127,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 1408127,00 грн. ( т. 1 а.с. 14-22)

На підставі зазначених висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000183305 від 28.04.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1408127,00 грн. ( т.1 а.с. 13)

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу до ДПА в Харківській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення від 01.07.2011 року №2877/10/25-103, яким податкове повідомлення-рішення №000183305 від 28.04.2011 року залишено без змін, а скарга - без задоволення. ( т.1 а.с. 23-26)

Після цього, для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, виникнення об'єкту оподаткування, та реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит. Правочини, укладені від імені ПП «Сканто», не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Крім того, позивачем не надано доказів використання товарів, придбаних у ПП « Сканто» у періоді, що перевірявся.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Із посиланням на пп.78.1.1. п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень " щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Сканто".

Згідно із п.20.1.4 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом .

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених у цій статті обставин.

Особливості проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок встановлені ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, що передбачені ст.78 даного Кодексу.

Так, відповідно п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 цього ж Кодексу однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Наказом Державної податкової адміністрації від 14.04.2011р. № 213 затвердженні Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N 355.

Відповідно до п.2.3 вказаних Методичних рекомендацій при організації документальних планових та позапланових невиїзних перевірок необхідно враховувати особливості проведення, визначені статтею 79 розділу II Кодексу.

Так, документальна планова та позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення перевірки, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом I цих Методичних рекомендацій, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 розділу II Кодексу.

Згідно п.2.4. вказаних Методичних рекомендацій підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій .

Зазначене повідомлення підписується керівником (або заступником керівника) органу ДПС, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється у єдиному Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному пунктом 2.1 цього розділу.

Правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем рекомендованого листа з повідомленням про отримання (в розумінні норм Закону України "Про поштовий зв'язок", Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення") запиту з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження

Відповідно до частин 1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідачем не надано до суду беззаперечних доказів своєчасного направлення на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу про проведення невиїзної документальної перевірки.

Згідно п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Відповідно, податковим органом не дотримано право позивача бути обізнаним про проведення перевірки та присутнім при її проведенні. ( п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку повідомлення платника податків про прийняте рішення стосовно призначення перевірки.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що на час складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності. При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались. Відповідач без дослідження жодних первинних документів зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на додану вартість, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача за відсутності підстав її проведення, без належного витребування та дослідження документів позивача, та відповідно, складення акту цієї перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" та Приватним підприємством "Сканто" укладено Договір купівлі-продажу № 0110/01 від 10 жовтня 2010 р. (далі - Договір).( т.1 а.с. 82-86).

Згідно п. 1.1. Договору ПП "Сканто" приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність Товариства технічне майно (далі - Товар), а Товариство - оплачувати та приймати замовлений Товар, перелічений у доданих до Договору специфікаціях (специфікації №№ 1-5), що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка здійснюється на підставі Замовлень, що подаються Покупцем, складених у письмовій або усній формі. В даному випадку мали місце замовлення в усній формі.

Умовами Договору, а саме п.п. 3.4. та 4.3. визначено, що право власності переходить з моменту передачі Товару, а Товар вважається переданим ПП "Сканто" та прийнятим Товариством згідно підписаними накладними, а п. 3.3. та додатковою угодою № 1 до договору від 01.10.2010 р. визначено, що ПП "Сканто" здійснює поставку Товару на адресу Товариства на умовах СРТ (Інкотермс 2000).

Також п. п. 5.1., 5.3. Договору встановлено, що Покупець сплачує та приймає товар за ціною узгодженою Специфікаціями у безготівковій формі розрахунків.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" та ПП «Сканто» з поставки технічного майна (товару), останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №27414 від 01.10.2010 р., №28816 від 15.10.2010 р., №33707 від 03.12.2010 р., № 38202 від 17.01.2011 р., №38205 від 17.01.2011 р., №38206 від 17.01.2011 р., №38208 від 17.01.2011 р., №40604 від 10.02.2011 р. ( т.1 а.с. 74-81), специфікації ( т.1 а.с.87-93), видаткові накладні ( т.1 а.с. 94-101).

Оплата за отриманий товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП «Сканто», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 600-605 від 02.11.2010 р., №608-621 від 03.11.2010 р., №660-661 від 16.11.2010 р., №692-693 від 29.11.2010 р., №19 від 19.01.2011 р., №45-48 від 07.02.2011 р., №81-82 від 24.02.2011 р., банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за отриманий ним товар. ( т.1 а.с. 116 -131).

Реальність транспортування придбаного у ПП «Сканто» товару підтверджується належним чином завіреними копіями товарно - транспортних накладних. ( т.1 а.с. -109).

Факт оприбуткування отриманого від ПП «Сканто» товару підтверджується журналами обліку вантажів, прибутковими ордерами, копії яких долучені до матеріалів справи. ( т.1 а.с.11-115,134-142).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентом, ТОВ "Сканто" було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновки акту перевірки від 13.04.2011 №1139/2305/22616948.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних, отриманих від контрагента.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст.198, ст.202, ч. 2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-9115/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень " задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ДПС України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" (ідентифікаційний код 22616948) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Сканто"код ЄДРПОУ 36875101 за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, на підставі яких було складено акт перевірки від 13.04.2011 року № 1139/2305/22616948.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №000183305 від 28.04.2011 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень " з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 11.09.2012 р.