Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-4108/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-4108/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4108/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Інновація-Гарант"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Інновація-Гарант", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача за № 0011322340 та № 0011312340 від 20.02.12р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Інновація-Гарант" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення рішення №0011312340 та №0011322340 від 20.02.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інновація-Гарант" судовий збір в розмірі 2146.00 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки правовій позиції відповідача, що є безумовною підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36875185, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Харківській ОДПІ.

Фахівцями Харківської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Інновація-Гарант» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промспец Консалтинг», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень - вересень 2011р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.01.2012 року за № 141/234/36875185, яким встановлені порушення вимог пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які, на думку відповідача, призвели до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 176 679 грн. та зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 4745 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 20.02.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011312340 та № 0011322340.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, та винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення ПП «Інновація-Гарант» податкового правопорушення, а відтак позовні вимоги ПП «Інновація-Гарант» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПП «Інновація- Гарант», як покупцем, та ТОВ «Промспец Консалтинг», як постачальником, укладено договір №57 від 29.04.2011р. Предмет договору - сантехнічні вироби.

По вказаному договору в 2011 році ПП «Інновація-Гарант» отримало від ТОВ «Промспец Консалтинг» товар, що підтвержується:

- у травні 2011 року: видатковою накладною №235 від 04.05.2011р. на загальну суму 109948,2 грн., у т. ч. ПДВ 18324,7 грн., товарно-транспортною накладною №4-5 від 04.05.2011р. на загальну суму 109948,2 грн., у т. ч. ПДВ 18324,7 грн., податковою накладною №79 від 04.05.2011р. на загальну суму 109948,2 грн., у т. ч. ПДВ 18324,7 грн.;

- у червні 2011 року: видатковою накладною №329 від 01.06.2011р. на загальну суму 89597,00 грн., у т. ч. ПДВ грн.14932,83, податковою накладною №46 від 01.06.2011р. на загальну суму 89597,00 грн., у т. ч. ПДВ грн.14932,83, видатковою накладною №334 від 01.06.2011р. на загальну суму 185916,17 грн., у т. ч. ПДВ 30986,03 грн., податковою накладною №63 від 01.06.2011р.на загальну суму 185916,17 грн., у т. ч. ПДВ 30986,03 грн., товарно-транспортною накладною №.325 від 01.06.2011р. на загальну суму 275513,17 грн., у т. ч. ПДВ 45918,86 грн.;

- у липні 2011 року: видатковою накладною №401 від 01.07.2011р. на загальну суму 201393,47 грн., у т. ч. ПДВ 33565,58 грн., товарно-транспортними накладними №331 та № 330 від 01.07.2011р. на загальну суму 201393,47 грн., у т. ч. ПДВ 33565,58 грн., податковою накладною №58 від 01.07.2011р. на загальну суму 201393,47 грн., у т. ч. ПДВ 33565,58 грн.;

- у серпні 2011 року: видатковою накладною №481 від 01.08.2011р. на загальну суму 290092,37 грн., у т. ч. ПДВ 48348,73 грн., товарно-транспортною накладною №504 від 01.08.2011р. на загальну суму 290092,37 грн., у т. ч. ПДВ 48348,73 грн., податковою накладною №45 від 01.08.2011р. на загальну суму 290092,37 грн., у т. ч. ПДВ 48348,73 грн.;

- у вересні 2011 року: видатковою накладною №568 від 01.09.2011р. на загальну суму 209969,28 грн., у т. ч. ПДВ 34994,88 грн., товарно-транспортною накладною №605 від 01.09.2011р. на загальну суму 209969,28 грн., у т. ч. ПДВ 34994,88 грн., податковою накладною №16 від 01.09.2011р. на загальну суму 209969,28 грн., у т. ч. ПДВ 34994,88 грн.

Перевезення вантажу здійснювалося на підставі договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.04.2011г. №9-тр /10 з ФО-П ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3).

Оплата за отриманий товар підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Отриманий товар було реалізовано ПП «Інновація-гарант».

Крім того, в підтвердження реальності вищезазначеного правочину, позивачем до суду апеляційної інстанції надано: витяг з журналу доручень, виданих ТОВ «Промспец Консалтинг» на отримання товару; договір оренди № 3 від 01 квітня 2011 року, укладений з ТОВ "ДАНТ і К", з якого вбачається, що позивач орендує складське приміщення в розмірі 1418 м. кв., акти прийому-передачі до вказаного договору, копію додаткової угоди до вказаного договору; довідку з приводу того, що відповідно до договору № 57 від 29 квітня 2011 року специфікації не формувались на підставі п. 1 та п.п. 1.2 договору, в якому вказується, що кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках-фактурах (копії рахунків додані).

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП «Інновація-Гарант». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП «Інновація-Гарант» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Промспец Консалтинг», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Промспец Консалтинг», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі позивач посилається на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Промспец консалтинг», а саме: акт №219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 року; акт №10/23-02/37091549 від 13.09.2011 року; акт №61/23-03-05/37091549 від 07.10.2011 року; акт № 112/23-03-05/37091549 від 21.10.2011 року; акт №251/23-03-05/37091549 від 13.12.2011 року, та зазначає, що обставини, викладені в цих актах, свідчать про неможливість ТОВ «Промспец консалтинг» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

З цього приводу колегія суддів зазначає на те, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено факту вчинення ПП «Інновація-Гарант» податкового правопорушення, а тому позовні вимоги ПП «Інновація-Гарант» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі № 2а-4108/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.