Ухвала

від 14.05.2014 по справі 2а-4108/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/63644/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-4108/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Інновація-Гарант»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Інновація-Гарант» (надалі - позивач, ПП «Інновація-Гарант») до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Харківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2012 № 0011312340 та № 0011322340.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Інновація-Гарант» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промспец Консалтинг», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень-вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.01.2012 № 141/234/36875185, яким встановлено порушення вимог пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України , внаслідок чого виявлено заниження суми податку на додану вартість на 176 679 грн. та зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 4 745 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 20.02.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0011312340 та № 0011322340.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України , який вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України , колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП «Інновація- Гарант», як покупцем, та ТОВ «Промспец Консалтинг», як постачальником, укладено договір купівлі-продажу № 57 від 29.04.2011, згідно якого позивач придбав сантехнічні вироби.

По вказаному договору в 2011 році ПП «Інновація-Гарант» отримало від ТОВ «Промспец Консалтинг» товар, що підтвержується:

- у травні 2011 року: видатковою накладною № 235 від 04.05.2011, товарно-транспортною накладною № 4-5 від 04.05.2011, податковою накладною № 79 від 04.05.2011 на загальну суму 109 948,20 грн., у т. ч. ПДВ - 18 324,70 грн.;

- у червні 2011 року: видатковою накладною № 329 від 01.06.2011, податковою накладною № 46 від 01.06.2011 на загальну суму 89 597,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14 932,83 грн., видатковою накладною № 334 від 01.06.2011, податковою накладною № 63 від 01.06.2011 на загальну суму 185 916,17 грн., у т. ч. ПДВ - 30 986,03 грн., товарно-транспортною накладною № 325 від 01.06.2011;

- у липні 2011 року: видатковою накладною № 401 від 01.07.2011, товарно-транспортними накладними № 331 та № 330 від 01.07.2011, податковою накладною № 58 від 01.07.2011 на загальну суму 201 393,47 грн., у т. ч. ПДВ - 33 565,58 грн.;

- у серпні 2011 року: видатковою накладною № 481 від 01.08.2011, товарно-транспортною накладною № 504 від 01.08.2011, податковою накладною № 45 від 01.08.2011 на загальну суму 290 092,37 грн., у т. ч. ПДВ - 48 348,73 грн.;

- у вересні 2011 року: видатковою накладною № 568 від 01.09.2011, товарно-транспортною накладною № 605 від 01.09.2011, податковою накладною № 16 від 01.09.2011 на загальну суму 209 969,28 грн., у т. ч. ПДВ - 34 994,88 грн.

Перевезення здійснювалося на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.04.2011 № 9-тр /10, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Оплата за отриманий товар підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

В подальшому, отриманий товар ПП «Інновація-Гарант» було реалізовано.

Крім того, в підтвердження реальності вищезазначеного правочину позивачем надано до матеріалів справи: витяг з журналу доручень, виданих ТОВ «Промспец Консалтинг» на отримання товару; договір оренди № 3 від 01.04.2011, укладений з ТОВ «ДАНТ і К», з якого вбачається, що позивач орендує складське приміщення в розмірі 1418 м. кв., акти прийому-передачі до вказаного договору, копію додаткової угоди до вказаного договору; довідку з приводу того, що відповідно до договору № 57 від 29.04.2011 специфікації не формувались на підставі п. 1 та пп. 1.2 договору.

Суди попередніх інстанцій підтвердили, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджено матеріалами справи.

Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України наведено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами.

За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

З урахуванням вказаних приписів, суди попередніх інстанцій, спростовуючи позицію податкового органу, доречно вказали на те, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів платника податків не може вважатись доказом вчинення ПП «Інновація-Гарант» порушень податкового законодавства.

Крім того, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведених обставин та положень част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду та про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 у справі № 2а-4108/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна