Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а-1670/6056/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 2а-1670/6056/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. по справі № 2а-1670/6056/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив скасувати податковы повідомлень-рішення № 0005062301/1818 від 01.06.2011 року та № 0005072301/1819 від 01.06.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. по справі № 2а-1670/6056/11 задоволено позов.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0005062301/1818 від 01.06.2011 року та № 0005072301/1819 від 01.06.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 копійок.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" зареєстровано 05.03.2002 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 22.01.1996 року за № 655/п та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100277403 від 10.04.2010 року., що не оспорюється сторонами.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14.04.2011 року по 10.05.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оптіо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 17.05.2011 року № 3027/23-209/2381037, в якому відображено, зокрема, порушення: підпункту п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: занижено податок на прибуток всього на суму 1 871 920 грн. та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 552 039 грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято 01.06.2011 року податкове повідомлення -рішення №0005062301/1818, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 339 900 грн. ( в тому числі за основним платежем на суму 1 871 920 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 467 980 грн.) та № 0005072301/1819, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 940 048,75 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 1 552 039 та за штрафними санкціями в розмірі 388 009,75 грн.).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та рішень органу податкової служби встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат на придбання послуг за договорами з контрагентами, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат та, відповідно, завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи слідує, що 10.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" (генпідрядник) та Приватним підприємством "БізнесАвтоАльянс" (субпідрядник) укладено договір № 4/3 на проведення робіт по антикорозійному захисту поверхні резервуару.

Згідно умов договору генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт по антистатичному та антикорозійному захисту поверхні зварених вертикальних резервуарів для зберігання нафтопродуктів та металоконструкцій, згідно договорів генпідрядника.

Крім того, 08.04.2004 року між позивачем (генпідрядник) та Приватним підприємством "БізнесАвтоАльянс" (субпідрядник) укладено договір № 2/Д на проведення робіт по технічній діагностиці. згідно умов якого субпідрядник приймає на себе виконання робіт по здійсненню діагностики складанню розрахунків паропроводів, ємностей та іншого технологічного обладнання.

20.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" (замовник) та Приватним підприємством "БізнесАвтоАльянс" (підрядник) укладено договір № 1/Р на проведення робіт по поточному ремонту обладнання. Згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту трьох компресорів "XAHS365-425 Md" серія "Atlas Copco".

10.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" (замовник) та Приватним підприємством "БізнесАвтоАльянс" (підрядник) укладено договір № 1/Р на проведення робіт по поточному ремонту обладнання. Згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту трьох компресорів "XAHS365-425 Md" серія "Atlas Copco".

Крім того, 20.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС "АРОН" (субпідрядник) укладено договір № 5/3 на проведення робіт по антикорозійному захисту поверхні резервуарів. Згідно умов договору генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт по антистатичному та антикорозійному захисту поверхні зварених вертикальних резервуарів для зберігання нафтопродуктів та металоконструкцій, згідно договорів генпідрядника.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що господарська операція позивача "НВП "Оптіо" з його контрагентами мали реальний характер, підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено укладання Позивачем з TOB "БТС "Арон" (ЄДРПОУ 34979593, м. Київ) договору субпідряду № 5/3 від 20.04.10 р. по антистатичному та антикорозійному захисту поверхонь зварних вертикальних резервуар для зберігання нафтопродуктів та металоконструкцій.

Згідно "Підсистеми співставлення даних податкової звітності та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та інших баз дані контрагент позивача перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, вид діяльності - будівництво будівель, стан платника: платник податків за основним місцем обліку.

Перераховані Позивачем в оплату антикорозійних робыт та діагностики кошти ПП "БізнесАвтоАльянс" та TOB "БТС "Арон" перераховані:

TOB "Юрник" (ЄДРПОУ 33357688), стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - посередництво в торгівлі деревиною та будівельник матеріалами, основні фонди відсутні, працівники - 1 чол., свідоцтво платника податку і додану вартість анульовано 27.11.08;

TOB "Компанія "Преміум майстер" (ЄДРПОУ 35647787), стан - направлено запит і встановлення місцезнаходження, вид діяльності - вирощування зернових та технічки культур, основні фонди відсутні, працівники - 1 чол., свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 17.07.09;

ТОВ "Манєфон" (ЄДРПОУ 33261430), стан - платник за основним місцем обліку, ви діяльності - діяльність зв'язку, основні фонди 1-4 групи, у 2009 році має 19 працівники основним контрагентом, який формує податковий кредит є ЗAT "Київстар Дж.Ес.Ем.";

TOB "Монолітбудкомплект" (ЄДРПОУ 34979064), стан - платник за основним місцем будівельних майданчиків, механічна обробка деревини, зміцнення аварійних частин будинків і споруд. Отже, будь-яке підприємство, яке здійснює господарську діяльність у такій сфері як будівництво, потребує отримання дозвільного документа, що є серйозною гарантією безпеки праці працівників на будівництві.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1631 від 15.10.2003 року (документ діяв на момент укладення договорів підряду та на момент фактичного виконання договорів) затверджений порядок видачі дозволів Держкомітетом по промисловій безпеці, охороні праці і гірського нагляду і його територіальними органами. Цей порядок визначає процедуру видачі і анулювання дозволів Держгірпромнагляду і його територіальними органами.

Для отримання дозволу, суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа представляє Держгірпромнагляду або його територіальному органу по місцю розташування, заяву відповідно встановленого зразка до якої додаються:

на початок (продовження) робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи про можливість суб'єкта господарської діяльності забезпечити виконання вимог законів і інших нормативно-правових актів по охороні праці і промислової безпеки при виконанні заявлених робіт;

на експлуатацію об'єкта - висновок експертизи про відповідність об'єкту вимогам нормативно-правових актів по охороні праці і промислової політики з врахуванням результатів сертифікації в системі УКРСЕПРО в разі її проведення і можливості суб'єкта господарською діяльності забезпечити дотримання вимог законодавства при його експлуатації, а також експлуатаційну документацію.

Для отримання згаданого дозволу разом з заявою необхідно надати копії протоколів і посвідчень по перевірці знань з охорони праці: - членів комісії з 011- фахівців з охорони праці; інформацію про наявність устаткування, яке використовується в роботі підприємства, копії технічних паспортів на устаткування і інструмент; Копії посвідчень робітників, які відповідають посадам, а також копії посвідчень про навчання по охороні праці, безпеці на виробництві і інші документи, якими підтверджується кваліфікація працівників.

Проте, згідно відповіді Інспекції Держархбудконтролю останні протягом 2008 - 2011 років не зверталися до інспекції із заявою та відповідними документами на отримання будівельних ліцензій.

Згідно укладених договорів та актів виконаних робіт із замовниками/генпідрядниками щодо виконання робіт антикорозійного захисту поверхонь металоконструкцій та діагностики, а саме угод із ПАТ "Укртатнафта", Фірма "Укртатнафтасевіс", Ай Ді Ем "Україна", ПП "Естет-Буд", ДП СМУ-616 "Южспецстрой", ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" та ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" не передбачено залучення субпідрядних організацій ПП "БізнесАвтоАльянс" і ТОВ "БТС "Арон", будь-які доповнення або зміни до зазначених договорів, в тому числі і залучення зазначених підприємств, обов'язково повинні оформлюватись письмовими додатковими угодами, які не надані позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді.

Окрім того, на підтвердження фактичного виконання даного договору позивачем надано до суду акти сдачі - приймання виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо.

Судом першої інстанції доказом фактичного виконання робіт були визнані акти прийомки виконаних робіт, в яких є посилання на укладені з виконавцями договори.

Проте, вказані акти за формою та змістом не є актами Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядником та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, про що вказував суд першої інстанції в судовому рішенні. Тоді як замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів підряду.

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що фактично, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість виробничого обладнання, запчастин для здійснення такого виду діяльності.

У актах про надання послуг, складених на виконання зазначених вище договорів вказано лише назву наданих послуг згідно договору та їх вартість. Проте самих виконаних видів послуг та їх суть, а також обсяг із зазначенням конкретних дат виконання та конкретні вартості кожної із них в розрізі окремих об'єктів будівництва не зазначено, що не дає можливості визначити факт їх реалізації замовнику, а отже отримання доходу від здійснених операції.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, правочини укладені позивачем з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція»- (бухгалтерський чи економічний ефект).

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивачем не надано суду на підтвердження реальності виконання угод доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентами здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт.

Для виконання передбачених договорами зобов'язань ПП "БізнесАвтоАльянс" і TOB "БТС "Арон" необхідно мати спеціальні дозволи та ліцензії.

Статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111 визначено види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, в тому числі і будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Статтею 1 Закону №1775-111 визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням), продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Згідно статті 8 Закону №1775-111 суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво і а монтаж інженерних і транспортних мереж) (надалі - Ліцензійні умови) затверджено спільним наказом Держпідприємництва та Держбуду України від 13.09.2001 N112/182, зареєстрованим в Мін'юсті 08.11.2001 р. за N 939/6130.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який виконує роботи, наведені у зазначеному Переліку, повинен отримати ліцензію у встановленому чинним законодавством порядку.

Після того, як будівельна ліцензія отримана, а в деяких випадках і в процесі отримання будівельної ліцензії необхідно приступити до оформлення дозволу на початок робіт (Держнаглядохоронпраці). Будівельна ліцензія та дозвіл на початок робіт (охорона праці) є базовими дозвільними документами.

Підприємство, що має намір почати або продовжити виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, які виконуватимуть роботи підвищеної небезпеки, зобов'язано отримати відповідний дозвіл Держгіпромнагляду або його територіального органу.

Отримання такого дозволу наділяє будівельну організацію правом експлуатації об'єктів, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, включених до Переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що в перелік робіт підвищеної небезпеки включені майже всі види робіт, пов'язані з веденням будівництва, реконструкцією та ремонтом. У категорію підвищеної небезпеки входять, зокрема, робота з ручним електроінструментом, лакофарбовими і полімерними покриттями, облицювальні бетонні роботи, всі види робіт, що проводяться на висоті (на будівельних лісах, у колисках, з використанням автомеханічних підйомних пристроїв і т.д.), транспортування негабаритних вантажів на території.

Також з матеріалів справи слідує, що позивачем укладено договір купівлі продажу фарби та розчинювання № 754-ОД від 01.06.10 з TOB "Клепсидра" (ЄДРПОУ 36674413, м. Одеса) та договір купівлі-продажу фарби та розчинювача з TOB "Будінтерпром" (ЄДР1ІОУ 32727089)

Згідно "Підсистеми співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та інших баз даних TOB "Клепсидра" зареєстровано в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вид діяльності інші види оптової торгівлі, стан платника: фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації.

Згідно "Підсистеми співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та інших баз даних ТОВ "Будінтериорм" зареєстровано в ДПІ у Малинівському районі м. Одеси, вид діяльності інші види оптової торгівлі, стан платника: фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дати видаткових накладних від 26.06.09 № 20063 та від 10.08.09 № 10081 не співпадають із датами виписаних подорожніх листів, відповідно до яких здійснювалось транспортування фарби від постачальника. Відповідно цих же подорожніх листів місцем завантаження товару є м. Київ, в той час як юридичною адресою є м. Одеса.

За результатами зустрічних перевірок вищезазначених підприємств встановлено наступне: листом від 23.06.11 р. за №36838/7/23-513/25 ДПІ у Приморському районі м. Одеси повідомила Відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB "Клепсидра" з питань взаємовідносин з ГОВ 'НВП "Оптіо". В свою чергу листом від 20.05.11 № 19297/23-08 ДПІ у Малинівському районі м. Одеси теж повідомила про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB "Будінтерпром" з питань взаємовідносин з TOB "НВП "Оптіо".

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність витрат, максимізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням підрядних робіт, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Відповідних доказів, які б спростовували встановлені відповідачем порушення під час проведення перевірки, позивачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких порушень не виявлено.

За матеріалами справи судом не встановлено порушення відповідачем закону при винесенні спірних рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. по справі № 2а-1670/6056/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Оптіо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст постанови виготовлений 03.10.2012 р.