Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а/1570/9971/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/9971/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0001271530,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0001271530 щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 138 505, 93 грв. та штрафних санкцій 69 252, 96 грв., посилаючись на те, що позивач правомірно сформував суми податкового кредиту за липень 2011 року, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ДП«Морський торговельний порт «Южний», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 28.04.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що актом перевірки контрагента позивача встановлені порушення вимог податкового та цивільного законодавства, що спричинило нікчемність укладених з позивачем угод.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних

підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу СДПІ від 14.10.2011 року №699 посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»18.10.2011 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка діяльності позивача з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «НПЛ-ТЕХНО»(код ЄДРПОУ 32790323).

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №406/15-3/04704790/39 від 18.10.2011 року, яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП 08.11.2011р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001271530 щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 138 505,93 грн. та штрафних санкцій у розмірі 69 252,96 грн.

Відповідно до п.14.1.181 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2011 року мав господарські взаємовідносини з постачальником ТОВ «НПЛ-ТЕХНО»на підставі договору поставки від 18.05.2011 року №СД/Т/СН-126 (а.с.22-25) з додатками (а.с.26-27). Поставка здійснювалась на підставі видаткових накладних (а.с.28-32). Постачальником були видані податкові накладні від 01.07.2011 року №28 (а.с.33) на суму ПДВ 7504,20 грн., від 05.07.2011 року №29 (а.с.34) на суму ПДВ 67085,44 грн., від 08.07.2011 року №30 (а.с.35) на суму ПДВ 82964,43 грн., від 25.07.2011 року №31 (а.с.36) на суму ПДВ 16400,00 грн., від 29.07.2011 року №32 (а.с.37) на суму ПДВ 45896,61 грн., на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит за липень 2011 року по взаємовідносинах з цим постачальником.

Відповідно до п.5.1 договору поставки від 18.05.2011 року №СД/Т/СН-126 (а.с.22-25) умовами поставки є доставка постачальником товарів згідно умов DDP на адресу позивача склад ВМТЗ ДП «МТП «Южний»в 14-денний строк з моменту отримання рознарядки, яка складається у двох примірниках по одному для кожної із сторін.

Згідно довідки про результати проведення Державною податковою інспекцією у м.Іллічівськ Одеської області зустрічної звірки ТОВ «НПЛ-ТЕХНО»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «БАСТІОН-К»та ТОВ «ГАЛАТЕЯ-К», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, встановлено, що на балансі підприємства ТОВ «НПЛ-ТЕХНО»відсутні транспортні засоби за допомогою яких можливо здійснювати поставку ТМЦ, для перевірки не надані товарно-транспортні накладні за формою №1-ТН, які підтверджували факт перевезення ТМЦ, що є обовязковим згідно положень наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 19.12.2005 року №488/346, не надано до перевірки первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «НПЛ-ТЕХНО»та Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Южний», що є порушенням п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних

документів, регістрів бухгалтерською обліку, фінансової звітності, інших документів,

пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом та одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що їх відносять до податкового кредиту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996 -ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послу, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, і а складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такою звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із мстою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції позивачем надавались, та були досліджені копії документів, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій за договором № СД/Т/СН-126 від 18.05.2011р., зокрема видаткових накладних (№РН-0000025 від 01.07.2011р. на суму 45 025,20 грн., №РН-0000026 від 05.07.2011р. на суму 402 512,64 грн., №РН-0000027 від 08.07.2011р. на суму 497 786,60 грн., №РН-0000028 від 25.07.2011р. на суму 98 400,00 грн., №РН-0000029 від 29.07.2011р. на суму 275 379,65 грн.); податкових накладних (№ 28 від 01.07.2011р. на суму 45 025,20 грн., № 29 від 05.07.2011р. на суму 402 512,64 грн., № 30 від 08.07.2011р. на суму 497 786,60 грн., № 31 від 25.07.2011р. на суму 98 400,00 грн., № 32 від 29.07.2011р. на суму 275 379,65 гри.); приймальних актів (№ 2872 від 01.07.2011 року, № 2990 від 05.07.2011 року, № 3050 від 08.07.2011 року, № 3260 від 25.07.2011 року, № 3399 від 29.07.2011 року) та платіжних доручень (№ 4888 від 07.07.2011р. на суму 45 025,20 грн., № 5005 від 15.07.20Пр. на суму 402 512,64 грн., № 5001 від 15.07.2011р. на суму 497 786,60 грн., № 5254 від 28.07.20Ир. на суму 98 400,00 грн., № 5402 від 12.08.2011р. на суму 275 379,65 грн.).

Несплата продавцем чи його контрагентом, податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не с підставою для позбавлення останнього права па відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, а тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт«Южний»- задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року №0001271530, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 08.11.2011 року №0001271530.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: