Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-6332/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р. Справа № 139702/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Галичина" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Галичина» (далі - ТОВ ТРК «Галичина») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки актів камеральних перевірок відповідача про неправомірне включення позивачем сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту за лютий і березень 2011 року суперечать нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, просить позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0002311521 від 23.05.2011 року та № 0002481521 від 07.06.2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що викладені в актах перевірок висновки органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому в суду відсутні правові підстави вважати правомірними податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання позивачу, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку, а оскільки позивач включив в податкових деклараціях за лютий та березень 2011 року до складу податкового кредиту податкові накладні, термін виписки яких більше ніж 365 календарних днів, без документального підтвердження факту їх отримання та подання скарг на дії постачальників, то відтак висновки актів камеральних перевірок щодо заниження сум ПДВ є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

ТОВ ТРК «Галичина» 18.03.2011 року подало ДПІ у Галицькому району м. Львова податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року разом із додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» і реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 20-30).

Відповідач склав акт від 29.04.2011 року №1340/221/15-2/36610255 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість (а.с. 17-18), в якому зробив висновки про наявність порушення пункту 198.6 Податкового кодексу (далі - ПКУ) шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2700 грн. та відповідно заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2700 грн. внаслідок включення до податкового кредиту за лютий 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, термін виписки яких більше ніж 365 календарних днів, а саме: 1) податкова накладна за лютий 2010 року виписана ТОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології» на обсяг поставки 10000,00 грн. а суму ПДВ 2000,00 грн.; 2) податкова накладна за лютий 2010 року, виписана ТОВ «Стек - комп'ютер» на обсяг поставки 3500,00 грн. та суму ПДВ 700,00 грн.

На підставі висновків даного акту відповідач виписав податкове повідомлення - рішення від 23.05.2011 року №0002311521 в якому визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ 2700 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7).

ТОВ ТРК «Галичина» 20.04.2011 року подало ДПІ у Галицькому району м. Львова податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року разом із додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» і реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 31-43).

Відповідач склав акт від 25.05.2011 року №1456/245/15-2/36610255 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (а.с. 6), в якому зробив висновки про наявність порушення пункту 198.6 Податкового кодексу (ПКУ) шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму ПДВ 3333,33 грн. внаслідок арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а відтак була збільшена сума, що за результатами звітного (податкового) періоду, підлягає сплаті до бюджету на 3333,33 грн.

Із матеріалів даної справи вбачається, що зазначені вище висновки також ґрунтувались на твердженнях про неправомірне включення до податкового кредиту за березень 2011 року суми ПДВ за податковою накладною, термін виписки якої більше ніж 365 календарних днів, а саме за податковою накладною за березень 2010 року, виписана Концерном телерадіомовлення, радіозв'язку та телебачення на обсяг поставки 16666,67 грн. та суму ПДВ 3333,33 грн. (а.с. 47).

На підставі цього акту відповідач виписав податкове повідомлення - рішення від 07.06.2011 року №0002481521, в якому визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ на 3333,33 грн. за основним платежем а 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 19).

Із додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року видно, що в графі «період виписки податкових накладних, і інших документів, що дають право на податковий кредит» в рядках 12 і 23 розділу ІІ «Податковий кредит» щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 3313 37913251 та постачальника з індивідуальним податковим номером 3053830013068 зазначені цифри «02.2010» (а.с. 23). В реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, який подано разом із податковою декларацією з ПДВ (а.с. 28), в рядку 12 відображена податкова накладна №286 (а.с. 45) постачальника з індивідуальним податковим номером 331337913251 (ТОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології») на суму ПДВ 2000,00 грн. із датою виписки 31.05.2010 року та датою отримання 05.02.2011 року, а в рядку 23 відображена податкова накладна №0001008 (а.с. 46) постачальника з індивідуальним податковим номером 3053830013068 (ТОВ « Стек - комп'ютер») на суму ПДВ 700,00 грн. із датою виписки 22.02.2010 року та датою отримання 05.02.2011 року.

При цьому позивач надав суду пояснення, що бухгалтерський облік у нього ведеться із застосуванням бухгалтерської програми «1С Бухгалтерія», а при введенні даних до такої програми мала місце механічна описка шляхом зазначення в графі «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» рядку 12 розділу II «Податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 331337913251 (ТОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології») цифр «02.2010», хоча фактично в цьому рядку мало би бути записано «05.2010». Загалом така механічна описка не призвела до будь-якого перекручення показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року та до недоплати цього податку, оскільки додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ має лише інформаційний характер та зазначене в ньому не впливає на розрахунки з бюджетом.

Із додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року видно, що в графі «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» в рядку 8 розділу II «Податковий кредит» щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 011900426147 зазначені цифри «03.2010» (а.с. 37).

В реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року, який подано разом із податковою декларацією з ПДВ, в рядку 1 відображена податкова накладна №194 постачальника з індивідуальним податковим номером 011900426147 (Концерн телерадіомовлення, радіозв'язку та телебачення) на суму ПДВ 3333,33 грн. із датою виписки 31.03.2010 року та датою отримання 01.03.2011 року (а.с. 47).

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит лютого 2011 року податкових накладних, виписаних в лютому та травні 2010 року, та в податковий кредит березня 2011 року податкової накладної, виписаної в березні 2010 року, оскільки це суперечить нормам Податкового кодексу України щодо строків такого включення суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97- ВР та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

При цьому суд зазначає, що на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою па віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

За таких обставин, в даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в стовпці № 3 «Період виписки» розділу II «Податковий кредит» Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (в редакції, чинній на дату виписки вищезгаданих податкових накладних) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Така позиція викладена в Листі ДПА України «Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням» № 8799/6/16- 1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України «Щодо актуальних питань з податку на додану вартість» № 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2010 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду - з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, до виникли до набрання ним чинності.

Визначені статтею 198 ПК України нові строки для формування податкового кредиту застосовується лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011 р.

Така правова позиція суду цілком узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені в актах перевірок висновки органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави вважати правомірними податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання позивачу, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 року по справі № 2а-6332/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 08.10.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.Я. Макарик

І.М. Обрізко