Постанова

від 16.12.2008 по справі ас10/548-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/548-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.08           Справа №АС10/548-08.

За позовом                    Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача          малого колективного підприємства «Гео-сервіс» Охтирського району   

про стягнення            6605,97  грн.

                       Суддя  МАЛАФЕЄВА І.В.

Представники:

від позивача            Груздо Т.С.

від відповідача           Калантаєнко С.В.  

Суть спору: позивач просить стягнути з  відповідача 6605 грн. 97 коп., а саме 6 176 грн. 19 коп. штрафних санкцій за нестворення одного робочого  місця для працевлаштування інвалідів в 2007 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями та 429 грн. 78 коп. –пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає, що ним щомісячно подавалося до відповідного органу служби зайнятості населення інформацію про створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда (посада геодезист, повна ставка), при цьому, відповідач просить суд врахувати, що позивачем не надані докази того, що МКП “Гео-Сервіс” було відмовлено в прийнятті на роботу інваліда.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.          

Згідно звіту відповідача по формі №10-П1 за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 21 чоловік, а тому згідно ст. 19 Закону, у відповідача в 2007 році норматив складає 1 робоче місце.

Оскільки розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 6176,19рн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем  нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, становить 6176,19 грн., а також 429,78 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

На думку позивача, посилання відповідача на листи до Охтирського міськрайонного центру зайнятості про направлення на підприємство відповідача робітників-інвалідів для можливого працевлаштування та надіслання звітів до районного центру зайнятості про наявність вакантних посад, не є підставою від звільнення відповідача від відповідальності за недотримання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд не може  погодитися із позицією позивача, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, в т.ч.  підприємства, організації громадських організацій інвалідів фізичні особи, які використовують найману працю,   де   середньооблікова   чисельність працюючих    інвалідів   менша,   ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" свідчать про те, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому дана норма встановлює, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.05 р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідачем було надано суду копії звітів по формі 3-ПН до Охтирського міськрайонного центру зайнятості, в яких відповідач вказував про потребу в працівниках-інвалідах, що свідчить про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування,

Судом встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З урахуванням вищевикладеного адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.

Таким чином, відповідно до встановленого на 2007 рік нормативу, відповідачем було забезпечено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є неправомірними і не підлягають  задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2) про стягнення з малого колективного підприємства «Гео-сервіс» (м. Охтирка, вул. Шевченко,3а, і.к. 23640363) 6179,79 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та 429,78 грн., призначених для працевлаштування інвалідів в 2007 році  - відмовити.

2.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3.          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4.          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                                     І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 19.12.2008  року.