Ухвала

від 10.12.2008 по справі 50/257

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/257

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

10 грудня 2008 р.                                                                                   № 50/257  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Подільському р-ні м. Києва

на постановувід 28.08.2008 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 50/257 господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "Консалтингова компанія "Квант", м. Київ

доЗАТ "Фабрика "Старт", м. Київ

пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Подільському р-ні м. КиєваПерепелюк О.В., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2008 р. за заявою ТОВ "Консалтингова компанія "Квант" було порушено провадження у справі № 50/257 про банкрутство ЗАТ "Фабрика "Старт" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 28.08.2008 р. (суддя Головтюк Л.Д.) визнано ЗАТ "Фабрика "Старт" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута.

Не погоджуючись з такою постановою, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 28.08.2008 р., а заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство повернути без розгляду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника сторони, проаналізувавши наявні матеріали справи та подані матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, виходячи з наступного.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості процедури банкрутства відсутнього боржника.

За правилами цієї статті справа про банкрутство боржника порушується за заявою кредитора, незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, у випадку, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

У зв'язку з тим, що боржник не здійснює підприємницьку діяльність, тобто у розумінні Закону про банкрутство є відсутнім, у вказаній процедурі банкрутства немає процедури розпорядження майном боржника та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство такої особи одразу визнає її банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно із ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, за яким ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута (ч. 5 цієї статті).

          Отже, на час винесення постанови про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство інші конкурсні кредитори, крім ініціюючого, у справі про банкрутство відсутнього боржника –відсутні.

Таким чином, право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом належить лише ініціюючому кредитору, ліквідатору та боржнику (у разі його появи), оскільки інших учасників справи на цей час ще не має.

У зв'язку з чим, інші, окрім ініціюючого, конкурсні кредитори можуть оскаржити тільки ті судові рішення, які винесені після публікації оголошення про визнання відсутнього боржника банкрутом та, відповідно, безпосередньо стосуються їх прав та обов'язків.

Відтак, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва, якою заявлені грошові вимоги до боржника, не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Водночас, вказана особа не позбавлена права оскаржити наступні судові рішення, винесені у справі про банкрутство після набуття нею статусу учасника такої справи, зокрема ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському р-ні м. Києва на постанову про визнання боржника банкрутом не може бути здійснене, тому підлягає припиненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 41, 80, 107, 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

          Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Подільському р-ні м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 28.08.2008 р. у справі № 50/257.

Головуючий                                                                            Б.М. Поляков

         Судді                                                                                              В.М. Коваленко

                                                                                                            М.М. Малетич