Постанова

від 08.10.2012 по справі 54/316

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 54/316 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Гуленко Ю.М., дов. №21-08/38 від 25.09.2012р.; від відповідача:Перунова Т.Г., дов. №9 від 01.09.2011р.; від третьої особи 1:Новинський О.В., дов. №32 від 28.08.2012р.; від третьої особи 2:Дучева Д.Д., дов. №18-208/1778-3840 від 21.03.2011р. Таболін О.С., дов. б/н від 27.12.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі господарського суду№54/316 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Столиця" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" м. Київ треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" м. Київ; 2. Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області прозвернення стягнення на заставлене майно на суму 35610561,84грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 31/05-К-12 від 23.09.2005р., а саме майновий комплекс, загальною площею 703,00м 2 , у будинку № 99, розташованому по вул. Володимирська в м. Києві, який складається з наступних будівель та споруд: Літера "А" нежилий будинок загальною площею 446,70м 2 ; Літера "А" нежилий будинок загальною площею 167,00м 2 ; Літера "Б" нежилий будинок загальною площею 89,30м 2 , та на предмет застави за договором застави основних засобів №31/05-К-22 від 26.03.2008р., а саме технологічне обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 18, на суму 35610561,84грн., з яких 28153312грн. - заборгованості за кредитом, 7172009,15грн. - заборгованості за процентами та 285240,69 грн. - пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2011р. (складене 21.11.2011р.) у справі №54/316 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №54/316 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя -Алєєва І.В. (доповідач), судді: Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.10.2012р. №03.07-05/754 в зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. для розгляду справи №54/316 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Алєєва І.В. (доповідач), судді: Акулова Н.В., Євсіков О.О.

У письмових відзивах на касаційну скаргу позивач підтримує касаційну скаргу, а відповідач просить залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 08.10.2012р. з'явились представники позивача та відповідача.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області.

Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Столиця" (банк) (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" (позичальник) укладено договір №31/05-К про надання відновлювальної кредитної лінії, зі змінами згідно з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості в гривні -14124000грн., в доларах США - 1760000 дол. США, а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит у строк до 01.06.2011р., та сплачувати проценти за користування ним за ставкою в гривні - 20 % річних та в доларах США -12,5 % річних.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №31/05-К від 23.09.2005р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" укладено договір застави основних засобів №31/05-К-22 від 26.03.2008р.

10.02.2009р. між Національним банком України - (заставодержатель), Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця" (заставодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" (майновий поручитель) укладено договір застави майнових прав №09/09/ЗМП-1, відповідно до умов якого, предметом застави є майнові права за договором №31/05-К про надання кредиту від 23.09.2005р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" та Публічним акціонерним товариством "Банк Столиця".

Відповідно до положень п. 4.1 вищезазначеного договору Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця" уступило Національному банку України право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір", майновим поручителем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік сервіс", що випливає з договору №31/05-К про надання кредиту від 23.05.2009р. на загальну суму 27 676 000грн.

Відповідно до п. 4.2 договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-1 від 10.02.2009р. право вимоги переходить до заставодержателя з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 627 ГК України передбачає, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Апеляційним господарським судом було встановлено, що умовами договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-1 від 10.02.2009р. визначено, що Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця" уступає Національному Банку України право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір", що випливає з договору №31/05-К про надання кредиту від 23.09.2005р.; що право вимоги переходить до Національного Банку України з наступного дня після настання строку 04.05.2011р.; що всі майнові права кредитора, в тому числі і право вимоги за договором №31/05-К від 23.09.2005р. перейшли до Національного Банку України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що хоча договір №09/09/ЗМП-1 від 10.02.2009р. має назву "застави майнових прав", однак виходячи з його умов, він фактично містить умови договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, беручи до уваги умови договору застави майнових прав №09/09/ЗМП-1 від 10.02.2009р., судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що у зобов'язанні, що витікає з договору №31/05-К про надання кредиту від 23.09.2005р., договору іпотеки №31/05-К-12 від 23.09.2005р. та договору застави основних засобів №31/05-К-22 від 26.03.2008р. відбулася заміна кредитора у зобов'язанні і разом з цим новому кредитору були передані всі права, що витікають з кредитного договору, зокрема право на звернення стягнення на заставлене майно.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція дійшла до вірного та обґрунтованого висновку, що на дату подання відповідної позовної заяви, Публічне акціонерне товариство "Банк Столиця" перестав бути учасником зобов'язання, оскільки відбулась заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги Національному Банку України, а відтак позивач не мав прав кредитора за заявленими у даній справі вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір".

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №54/316 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №54/316 -залишити без змін, а касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області -без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова Суддя О.О. Євсіков