Постанова

від 04.12.2008 по справі 15/331-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/331-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2008 р.                                                                       Справа № 15/331-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді –Могилєвкін Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.

                                                 при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача –Китаєв А.В.

відповідача –Щербак О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2419Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 р.   по справі № 15/331-08

за позовом - ТОВ “Снейк”, м. Харків

до - ТОВ “Добробут”, м. Харків

про стягнення 237228,29 грн. ,-

    встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за товар, поставлений згідно договору поставки № ПР-1 від 01.11.2007 року, який був укладений на виконання умов договору № 1-Г  про спільну діяльність № 1-Г від 27.11.2006 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 237228,29 грн., з яких 202500,00 грн. - заборгованість за отриманий товар, 14576,30 грн. - пеня, 15156,99 грн. - 24% річних за користування чужими грошовими коштами та 4995,00 грн. - інфляційні витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач на виконання п. 2.3  не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Кононова О.В.) по справі № 15/331-08 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 202500,00 грн. заборгованості за отриманий товар, 14576,30 грн. пені, 4995,00 грн. інфляційних витрат, 15156,30 грн. процентів, 2372,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

   Так, у своїй скарзі відповідач зазначає, що будь-яких товарно-матеріальних цінностей він у позивача не отримував. Про існування накладної нічого не відомо, оскільки директор ТОВ “Добробуд” не підписував накладну та не ставив на ній відтиск фірмової печатки.    

Відповідно до Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” від 16 травня 1996 року N 99:

-          п.2, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння,   добрива, інструмент,   товари,    основні    засоби   та   інші   товарно-матеріальні    цінності, а   також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів;

-          п. 5, довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства;

- п. 6, при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються;

- п. 13, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

     Таким чином, товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцю виключно за підписаною керівником та головним бухгалтером одержувача довіреністю. Вказана довіреність, при першому відпуску цінностей залишається у постачальника.

        Відповідач зазначає, що ані директор, ані головний бухгалтер ТОВ “Добробуд” не підписували ніякої довіреності на отримання продукції від ТОВ “Снейк”.

   З викладеного слідує, що за відсутності підписаної керівником та головним бухгалтером ТОВ “Добробуд” довіреності на отримання продукції, ТОВ “Снейк” не могло та не мало права передати продукцію ТОВ “Добробуд”. Тобто за таких обставин, повністю виключається можливість отримання ТОВ “Добробуд” продукції від ТОВ “Снейк”.

     Як зазначає відповідач, відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар та надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

     Відповідно до п. 2.5. Договору, моментом поставки вважається дата належного оформлення та підписання повноважними представниками сторін накладної, акта прийому-передачі та т.п. З викладеного слідує, що моментом поставки продукції за нібито укладеним, на думку ТОВ “Снейк”, договором є дата належного підписання з боку ТОВ “Снейк” та ТОВ “Добробуд” накладної та акта прийому передачі. З матеріалів справи слідує, що ТОВ “Снейк” не надало до суду копії належним чином оформленого акта прийому-передачі продукції. Таким чином, навіть відповідно до умов нібито укладеного Договору та наявних у справі доказів, не виявляється можливим зробити висновок про дійсну передачу продукції від ТОВ “Снейк” до ТОВ “Добробуд”.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був довести суду та надати відповідні докази в обґрунтування своїх заперечень на позов.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 27.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Снейк” та Споживчим кооперативом “Перспектива” був укладений Договір № 1-Г (простого товариства) про спільну діяльність в будівництві без створення юридичної особи.

01 листопада 2007 року на виконання договору про спільну діяльність № 1-Г від 27.11.2006р. ТОВ “Снейк” (Постачальник за договором, Позивач), з однієї сторони, та ТОВ “Добробуд” (Покупець за договором, Відповідач), з іншої сторони, був укладений договір поставки № ПР-1. Згідно умов договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію: форми пінобетонних блоків в кількості 40 одиниць та пінобетонозмішувач в кількості 1 одиниця на загальну суму 202500 (двісті дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Посилання відповідача (скаржника) на те, що зазначений договір постачання підписаний неповноважною (невідомою) особою безпідставне, оскільки підпис на договорі скріплений фірмовою печаткою відповідача, якою відповідно до Національного стандарту України: ДСТУ 4163-2003 „Вимоги до оформлення документів" (п.5.26), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. № 55, засвідчується підпис відповідальної особи на документах, які посвідчують права посадових осіб.

Доказів викрадення печатки та доказів оскарження зазначеного договору з вимогою визнання його недійсним відповідач не надав.

Також безпідставні і посилання відповідача про відсутність доказів подальшого схвалення договору. Зазначене спростовується наданою до справи видаткової накладної №РН-000002 від 02 листопада 2007 року про отримання відповідачем товару на загальну суму 202500,00 грн. Надана накладна підписана безпосередньо керівником відповідача Сулима П.М., котрий відповідно до чинного законодавства та статуту, має право без довіреності вчиняти певні правочини від імені підприємства (відповідача). Підпис керівника відповідача, на зазначеній накладній, також скріплений печаткою відповідача.

       Відповідно до п. 2.7 договору поставки № ПР-1 (надалі - Договір) строк поставки продукції протягом 150 (ста п'ятдесяти) робочих днів з дня, наступного за днем укладення Договору.

Відповідно п. 2.9. договору, факт постачання та приймання продукції згідно  підтверджується належним чином оформленими документами приймання - передачі (видатковою або товарно - транспортною накладною).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки № ПР-1 вчасно та у повному обсязі, 02.11.2007 року на підставі видаткової накладної № РН-000002 здійснив поставку продукції відповідачеві, а саме: 1) пінобетонозмішувач ПБС-500 в кількості 1 одиниця; 2) форми пінобетонних блоків в кількості 40 одиниць на загальну суму 202500,00 грн. Товар отриманий відповідачем, що підтверджено підписом одержувача на накладній затверджений фірмовою печаткою відповідача. Копія накладної додана до матеріалів справи.

Оплата продукції, згідно п.2.3 згаданого вище договору проводиться на умовах розстрочення платежу на строк у шість місяців, але не пізніше 20.07.2008р., згідно умов цього договору і графіку оплати (додатку 1 до договору).

Моментом оплати при цьому вважається надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п.2.4 договору). В додатку № 1 до вказаного договору сторонами визначені були строки оплати за договором. Але відповідач не сплатив у визначені договором строки вартість отриманої продукції, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 202500,00 грн.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, відповідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 202500,00 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що несвоєчасна сплата договірної продукції тягне сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., за таких підстав суд першої інстанції правомірно стягнена з відповідача на користь позивача 14576,30 грн. пені. також обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання свого грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості товару, суд правомірно визнав вимогу позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 4995,00 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.  

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 укладеного договору поставки передбачено, що за затримку оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 24% річних за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочення, тому суд першої інстанції, також правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 15156,99 грн. процентів.  

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.49,99,101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 ГПК України, судова колегія, -

                                                     постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 р. по справі № 15/331-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                         Могилєвкін Ю.О.     

                                 судді                                                          Пушай В.І.

                                                                                                     Плужник О.В.

          Повний текст постанови підписаний 04.12.2008 року.