Рішення

від 09.10.2012 по справі 30/5014/2056/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.12 Справа № 30/5014/2056/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер 09», м. Брянка Луганської області

про стягнення 7322 грн. 24 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2, довіреність № 1565 від 10.09.2012;

від відповідача -представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 7000 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування коштами у сумі 322 грн. 24 коп. на підставі ст. 1048, ст.1214 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № 156 про надання транспортних послуг від 20.10.2011 перерахував відповідачу 7000 грн. за послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Слов'янськ -м. Сімферополь на підставі виставленого відповідачем рахунку -фактури № 233063 від 21.12.2011. Проте послуги з перевезення вантажу за вказаним маршрутом відповідачем не надані, про що свідчить відсутність акту приймання-здачі виконаних робіт і наданих послуг, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, які передбачені п. п. 1.4 п. 1 та п. п. 3.3 п. 3 договору.

Повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач надав уточнення до позовної заяви, згідно яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 7000 грн. та проценти за користування коштами у сумі 322 грн. 24 коп., що судом приймається до розгляду.

28.08.2012, 24.09.2012, 09.10.2012 відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 25, 29, 61).

Відповідач не подав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, а тому, враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.10.2011 між сторонами у справі був укладений договір про надання транспортних послуг № 156 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. п. 1 п. 1 цього договору замовник (позивач) доручає, а перевізник (відповідач) приймає на себе зобов'язання по організації перевезення й експедиції вантажів різними видами транспорту по Україні, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, зв'язаних з перевезенням і експедицією вантажів замовника, відповідно до даного договору.

Згідно п. п. 1.4 п. 1 договору кожне перевезення оформляється додатком до даного договору у вигляді заявки (додаток до даного договору) з наступним підписанням акта прийому-здачі виконаних робіт і послуг, що є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктом 2.1 п. 2 договору передбачені наступні обов'язки перевізника (відповідача у справі):

- прийняти до виконання заявку замовника на транспортно -експедиційне обслуговування, організувати планування і подачу технічно справних транспортних засобів під вивіз (доставку) вантажу в терміни, погоджені сторонами (п. п. 2.1.1);

- прийняти вантаж від відправника і доставити цей вантаж в пункт призначення (п. п. 2.1.2);

- надати замовнику документацію й інформацію, необхідну для оформлення банківських документів (п. п. 2.1.3);

- інформувати замовника про проходження вантажу по маршруту проходження, надходження його в кінцевий пункт і одержання вантажоодержувачем (п. п. 2.1.4);

- надати замовнику необхідні документи (товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, доручення на одержання матеріальних цінностей тощо (п. п. 2.1.5).

Підпунктом 2.2 п. 2 договору передбачені обов'язки замовника (позивача у справі):

- надати перевізнику всю необхідну для організації перевезення інформацію і документи;

- здійснити навантаження вантажу і підготувати необхідні документи для перевезення вантажу в строки, зазначені у заявці;

- своєчасно оплатити послуги перевізника в терміни, обговорені в заявці.

Відповідно до п. п. 3.1 п. 3 договору вартість робіт перевізника узгоджується протоколами узгодження ціни в кожнім окремому випадку, або заявкою.

Замовник (позивач у справі) оплачує, погоджену суму (п. 3.1 договору) протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання перевізником усіх зобов'язань згідно договору і надання всіх необхідних документів, підтверджуючих факт виконання робіт (п. п. 3.2 п. 3 договору).

Підтвердженням виконання перевезення, у рамках даного договору, є документи (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, доручення на одержання матеріальних цінностей вантажоодержувачем), надані перевізником (п. п. 3.3 п. 3 договору).

Згідно п. п. 4.3 п. 4 договору у випадку порушення перевізником зобов'язань викладених у п. п. 2.1.1, 2.1.5 даного договору або надання транспортного засобу в технічно не справному стані, замовник має право відмовитися від перевезення вантажу, без відшкодування будь-яких витрат перевізника. У випадку зробленої передоплати, при настанні даних обставин, перевізник зобов'язується повернути передоплату в повному обсязі.

Відповідно до п. п. 5.3 п. 5 договору вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем, якщо в товарно-транспортній, у видатковій накладних вантажоодержувач зробив запис про одержання вантажу і завірив цей запис печаткою і підписом, а також надано довіреність на одержання матеріальних цінностей.

Підпунктом 9.1 п. 9 договору передбачено строк його дії -до 31.12.2011.

У випадку, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір, він вважається продовженим кожний раз на один календарний рік.

19.12.2011 між сторонами у справі укладено договір-заявку № 233/063 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с. 10) з наступними умовами:

1.1 Замовник надає вантаж до перевезення, здійснює організацію завантаження/вивантаження, а перевізник приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, пред'являючи для цього рухомий состав, придатний для перевезення заявленого вантажу та який має ліцензію на здійснення вантажних перевезень;

1.2 Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за цілісність та збереження вантажу під час перевезення;

1.6 Маршрут перевезення -м. Слов'янськ -м. Сімферополь (2); дата завантаження 20.12.2011; адреса навантаження - м. Слов'янськ Донецької області; дата розвантаження 21.12.2011 08-00; адреса розвантаження - м. Сімферополь; найменування вантажу -профіль для гіпсокартону до 20 т. 86 м 3 ; сума фрахта, умови оплати 6000 грн. б/н с НДС по факту розвантаження а/м; марка, № авто НОМЕР_1, № пол./приц.авто: НОМЕР_3. Додаткова інформація: надати протягом 5 банківських днів оригінали документів (рахунок, акт податкова, заявка).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 233063 від 21.12.2011 (а. с. 11) за транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Слов'янськ -м. Сімферополь, DAF НОМЕР_5, на/прич НОМЕР_4 на суму 7000 грн. (разом з ПДВ), який був оплачений позивачем 21.12.2011 платіжним дорученням № 4493 та 22.12.2011 платіжним дорученням № 4500 на загальну суму 7000 грн. з призначенням платежу: «оплата за автопослуги згідно рахунку № 233063 від 21.12.2011»(а. с. 12-13).

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо надання послуг з перевезення автомобільним транспортом вантажу, позивач направив поштою відповідачу претензію б/н від 10.02.2012 про погашення суми заборгованості у розмірі 7000 грн., яку відповідач залишив без відповіді (а. с. 16, 37).

Не виконання відповідачем послуг з перевезення автомобільним транспортом по маршруту м. Слов'янськ -м. Сімферополь стало підставою для укладання позивачем з іншим перевізником (ФОП ОСОБА_3) відповідного договору, який виконав перевезення вантажу за зазначеним маршрутом, що підтверджується актом приймання-передачі робіт № 16 від 21.12.2011 (а. с. 55).

За таких обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу у розмірі 7000 грн. 00 коп. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування коштами у сумі 322 грн. 24 коп. на підставі ст. 1048, ст. 1214 Цивільного кодексу України (з урахуванням уточнення до позовної заяви).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх частково з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як свідчать матеріали справи, замовник (позивач) на виконання умов договору № 156 про надання транспортних послуг від 20.10.2011 та договору-заявки № 233/063 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 19.12.2011 здійснив оплату за транспортні послуги по маршруту м. Словянськ -м. Сімферополь у розмірі 7000 грн. на підставі виставленого перевізником (відповідачем) рахунку-фактури № 233063 від 21.12.2011 на суму 7000 грн. (а. с. 11-13).

Проте, відповідач (перевізник) не виконав умови договору № 156 про надання транспортних послуг від 20.10.2011 та договору-заявки № 233/063 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 19.12.2011 по маршруту м. Словянськ -м. Сімферополь.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно п. п. 3.3 п. 3 договору підтвердженням виконання перевезення, у рамках даного договору, є документи (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, доручення на одержання матеріальних цінностей вантажоодержувачем), надані перевізником.

На неодноразові вимоги суду відповідачем не подані до матеріалів справи документи, які підтверджують факт надання позивачу транспортних послуг по маршруту м. Словянськ -м. Сімферополь відповідно до договору. Відповідні документи також не надані позивачем до матеріалів справи.

Згідно п. п. 4.3 п. 4 договору у випадку порушення перевізником зобов'язань викладених у п. п. 2.1.1, 2.1.5 даного договору або надання транспортного засобу в технічно не справному стані, замовник має право відмовитися від перевезення вантажу, без відшкодування будь-яких витрат перевізника. У випадку зробленої передоплати, при настанні даних обставин, перевізник зобов'язується повернути передоплату в повному обсязі.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 7000 грн. 00 коп., яка останнім ні яким чином не спростована.

На підставі викладеного вище, позовна вимога про стягнення суми боргу у розмірі 7000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимоги позивача про стягнення процентів за користування коштами у сумі 322 грн. 24 коп. за період з 23.12.2011 по 30.07.2012 на підставі ст. 1048, ст. 1214 Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України «Проценти за договором позики»передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Умовами договору № 156 про надання транспортних послуг від 20.10.2011 та договору-заявки № 233/063 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 19.12.2011, укладеного між сторонами у справі, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не встановлений, чинним законодавством не передбачена можливість застосування до зазначеного вище договору положень договору про позику.

Договір надання транспортних послуг і договір позики є різними по своїй правовій природі і регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.12.2010 у справі № 22/249.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України .

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 7000 грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер 09», 94100, м. Брянка Луганської області, вул. Котовського, буд. 1А, ідентифікаційний код 37419810, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, борг у сумі 7000 грн., судовий збір у сумі 1538 грн. 67 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано -12.10.2012

Суддя І.П. Голенко