Постанова

від 10.10.2012 по справі 5011-26/5865-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 5011-26/5865-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Оцвера В.В., дов. від 08.10.12,

від відповідача: Руденко А.В., дов. від 31.08.12 №100,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами

як вторинною сировиною в особі Східного територіального управління регіонального

розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як

вторинною сировиною

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 (підписане 16.07.12)

у справі №5011-26/5865-2012 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька логістична компанія"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в

особі Східного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного

підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 62220,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька логістична компанія" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Донецького обласного управління "Донецькекокомресурси" про стягнення 61362,00 грн. помилково перерахованих коштів, 429,53 грн. інфляційних втрат, 1380,32 грн. 3% річних (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.06.12 №19/06).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.12 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61362,00 грн. помилково перерахованих коштів, 1563,39 грн. судового збору. В частині стягнення 1380,32 грн. 3% річних та 429,53 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 скасувати в частині стягнення 61362,00 грн. помилково перерахованих коштів, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення грошових коштів в сумі 61362,00 грн., оскільки договір від 20.08.10 №ІМ06/906 є чинним, а відповідач не відмовляється від надання послуг за договором.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 17.08.12 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.12 відновлено Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Східного територіального управління регіонального розвитку та контролю пропущений строк на подання апеляційної скарги.

Змінено назву Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси").

Змінено назву Донецького обласного управління Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини на Східне територіальне управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.09.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 20.08.12) позивачу та відповідачу - 27.08.12, долучені до матеріалів справи.

06.09.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

19.09.12 у судовому засіданні представник відповідача повідомив, що 61362,00 грн. є помилково перерахованими позивачем коштами на рахунок відповідача, але відповідач не має змоги повернути отримані кошти, так як законодавчо не передбачений механізм їх повернення зі спеціального розрахункового рахунку у Державному казначействі України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.12 відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.10.12.

01.10.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав додаткові письмові пояснення та документи.

04.10.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав додаткові документи.

10.10.12 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 скасувати в частині стягнення 61362,00 грн. помилково перерахованих коштів, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.10 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №06/906 (далі - договір), предметом якого є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.01 №915 зі змінами та доповненнями (п.1 договору).

Відповідно п.2.1 відповідач (виконавець) зобов'язується надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, визначені п. 1 договору.

Замовник (позивач) зобов'язався: надати виконавцю (відповідачу) відомість "Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту" з зазначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюється відповідно до вантажної митної декларації, інвойсу чи інших товаросупровідних документів; прийняти послуги, зазначені у п.1 договору, та протягом 10 робочих днів з дня відправлення виконавцем, або отримання акта представником замовника, направити виконавцю підписаний акт; оплатити послуги виконавця, визначені у п.1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості, згідно з тарифами, наведеними у договорі (п. 2.3 договору).

У п.4.1 договору зазначено, що сума договору складається із сум, зазначених у відомостях, наданих замовником, які є невід'ємною частиною цього договору, остаточна сума по кожній партії підтверджується у акті, враховуючи п.2.3.2 договору.

Згідно з п. 5.1 договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок.

Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акта (п. 5.2 договору).

Згідно відомостей про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту від 12.09.11 сума, яку позивач повинен сплатити, становить 613,62 грн. (254,10 грн. + 138,60 грн. + 220,92 грн.).

07.09.11 на рахунок відповідача позивач перерахував кошти в сумі 61362,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №241, з призначенням платежу "за утилізацію картонної упаковки відповідно до договору від 20.08.10 №ІМ06/906 ".

07.09.11 позивач направив на адресу відповідача лист №07/9, в якому просив повернути 61362,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів, сплачених платіжним дорученням від 07.09.11 №241.

З метою недопущення плутанини, позивач 12.09.11 на рахунок відповідача здійснив перерахування 613,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №245, з призначенням платежу "за утилізацію картонної упаковки відповідно до договору від 20.08.10 №ІМ06/906".

12.09.11 сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт №ОУ-0002062 про те, що виконавцем проведено організацію утилізації картону на суму 613,62 грн.

26.10.11 позивач звернувся до відповідача з претензією №27/10/03, в якій обґрунтовуючи свої вимоги, просив повернути на його поточний рахунок безпідставно набуті грошові кошти в сумі 61362,00 грн., які помилково перераховані позивачем.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув. Однак представник відповідача у своїх поясненнях у суді апеляційної інстанції не заперечував того факту, що 61362,00 грн. це помилково перераховані та безпідставно набуті грошові кошти.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач з 07.09.11 безпідставно користується грошовими коштами позивача в сумі 61362,00 грн..

Незалежно від того, що в платіжному дорученні від 07.09.11 №241 на суму 61362,00 гри. в призначенні платежу є посилання на укладений між сторонами договір від 20.08.10 №ІМ06/906", враховуючи, що згідно п.2.3.3 договору оплата послуг виконавця здійснюється у

відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомостях, а відомості були надані на суму 613,62 грн., то платіж на суму 61362,00 грн. є набутий відповідачем без достатньої правової підстави.

Таким чином, грошові кошти в сумі 61362,00 грн. є помилково перерахованими для позивача та безпідставно набутими для відповідача.

Помилково перераховані кошти в сумі 61362,00 грн. відповідач не повернув ні з власної ініціативи, ні на вимогу позивача. Отже, ці кошти є безпідставно одержаними в розумінні ст.1212 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку (п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.04 №22).

Підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти (ст.6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України").

З огляду на викладене вище, помилково перераховані на рахунок відповідача кошти в сумі 61362,00,00 грн. підлягають поверненню позивачу, оскільки правові підстави для їх утримання у відповідача відсутні.

Твердження відповідача про те, що оскільки договір чинний, то він може в майбутньому надати позивачу послуг на спірну суму не приймається колегією суддів до уваги, оскільки такі доводи нічим не підтверджені та не гарантовані.

На вимогу п.3 ухвали суду від 19.09.12 відповідачем не надано доказів того, що у період з 07.09.11 до розгляду справи у суді першої інстанції ним надавались позивачу послуги в межах 61362,00 грн. та актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Щодо вимог позивача про стягнення 429,53 грн. інфляційних втрат та 1380,32 грн. З % річних, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер.

Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Грошове зобов'язання передбачає наявність прав та обов'язків сторін, а також оплатність послуг зі сторони замовника.

Помилкове зарахування коштів - це зарахування коштів, унаслідок якого з вини клієнта відбувається їх зарахування на рахунок неналежного отримувача і підлягає поверненню за вимогою в майбутньому.

Отже, на помилково перераховані кошти не може бути нараховано інфляційні втрати та 3% річних в порядку та розумінні ст.625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом за невиконання договірного зобов'язання, так як перерахування їх відбулося не внаслідок грошових зобов'язань між сторонами, а в зв'язку з помилкою клієнта.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму помилково перерахованих коштів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Східного територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.12 у справі №5011-26/5865-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-26/5865-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.