Постанова

від 08.10.2012 по справі 5011-23/7881-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2012 № 5011-23/7881-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Чорногуза М.Г

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придністровські магістральні нафтопроводи» Кременчуцьке районне нафтопровідне управління

на рішення

господарського суду міста Києва

від 14.08.2012 р.

у справі № 5011-23/7881-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітала»

до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в

особі Філії «Придністровські магістральні нафтопроводи»

Кременчуцьке районне нафтопровідне управління

про стягнення 65174,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авітала» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придністровські магістральні нафтопроводи» Кременчуцьке районне нафтопровідне управління про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №10 від 22.03.2011 р. в розмірі 59209,20 грн., 4540,45 грн. пені, 890,67 грн. 3% річних та 534,66 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь позивача 59209,20 грн. основного боргу, 4535,47 грн. пені, 890,67 грн. 3% річних, 355,26 грн. інфляційних втрат та 1604,95 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення є необ'єктивним, крім того судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

04.10.2012 р. через відділ інформаційного забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив слухати справу за відсутності позивача.

01.10.2012 р. через відділ інформаційного забезпечення суду надійшла заява від відповідача, в якій останній просив перенести розгляд справи у зв'язку з неможливістю участі представника у судовому засіданні або розглянути без його участі за наявних в ній матеріалів. Колегія суддів, порадившись на місці, вважає можливим розглядати справу по суті за наявними в ній матеріалами, як передбачено ст. 75 ГПК України.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 08.10.2012 р. не з'явились.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітала» та Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» в особі Філії «Придністровські магістральні нафтопроводи» Кременчуцьке районне нафтопровідне управління було укладено договір № 10, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, а відповідач сплатити їх вартість.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт капітального ремонту автомобіля «Фольксваген Т-4» позивачем у жовтні 2011 року підтверджено наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт № 5 від 24.10.2011 р., який підписано відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 10 від 22.03.2011 р. на суму 98682,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору № 10 від 22.03.2011 р., оплата за даним договором здійснюється відповідачем у наступному порядку: авансовий платіж - 40 % вартості послуг за договором сплачується протягом тридцяти банківських днів з моменту своєчасного отримання оформленого рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000009 від 08.07.2011 р. на суму 39472,80 грн. та № СФ-0000016 від 24.10.2011 р. на суму 59209,20 грн.

Відповідач сплатив в якості попередньої оплати грошові кошти у розмірі 39472,80 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 26.07.2011 р.

Відповідно до п. 5.1 договору № 10 від 22.03.2011 р., остаточний розрахунок 60 % вартості послуг сплачується протягом тридцяти банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг та отримання відповідачем правильно оформленої податкової накладної.

В порушення умов договору № 10 від 22.03.2011 р. відповідач повністю не сплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 59209,20 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

23.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яку останнім залишено без відповіді та без задоволення.

Оскільки, факт виконання позивачем підрядних робіт підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а докази повної оплати виконаних робіт в матеріалах відсутні та відповідачем не надані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 59209,20 грн. основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Пунктом 8.2 договору № 10 від 22.03.2011 р. встановлено, що за порушення строків розрахунків за надані послуги відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи пункт 5.1 договору № 10 від 22.03.2011 року, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування штрафних санкцій за період з 06.12.2011 р. по 05.06.2012 р. є правомірним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4535,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача в частині стягнення 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 890,67 грн. за період з 06.12.2011 р. по 05.06.2012 р. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо невірного нарахування суми 3% річних, не знайшли свого підтвердження при перевірці арифметичної вірності розрахунку.

Щодо вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат, то колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 355,26 грн. за період з 06.12.2011 р. по 05.06.2012 р., оскільки у грудні 2011 року індекс інфляції становив 100,2, у січні 2012 року 100,2, у лютому 2012 року 100,2, у березні 2012 року 100,3, у квітні 2012 року 100,0, у травні 2012 року 99,7.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати таким, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придністровські магістральні нафтопроводи» Кременчуцьке районне нафтопровідне управління залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 р. у справі №5011-23/7881-2012 залишити без змін.

Справу №5011-23/7881-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Чорногуз М.Г