Постанова

від 10.10.2012 по справі б-24/156-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № Б-24/156-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Плахов О.В. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта -ОСОБА_9 (копія дов.№б/н від 0.04.2012р.),

арбітражного керуючого -Кардаша В.С. (ліц. №547707 від 06.08.2010р.),

кредитора -Балаклійського центру зайнятості -Шелехань Ю.О. (дов.№183 від 30.01.2012р.),

інші кредитори -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФО ОСОБА_4 (вх.№2943Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14 серпня 2012 року по справі №Б-24/156-07 (суддя Міньковський С.В.),

за заявою ТОВ "Залиманське", с. Залиман

до ТОВ "Залиманське", с. Залиман

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2012р. по справі №Б-24/156-07 (суддя Міньковський С.В.) затверджено звіт про оплату послуг ліквідатора у розмірі 45112,61 грн. за період з 01.09.07р. по 15.08.10р. та витрати ліквідатора у розмірі 31495,36 грн. Затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Зобов'язано Залиманську сільську раду прийняти на баланс ради об'єкти соціальної сфери: зрошувальні системи на суму 10400 грн.; дренажні системи на суму 3100,00 грн.; дошкільний спортивний комплекс на суму 500,00 грн.; дитячий заклад №2 на суму 200,00 грн; спец. автомобіль ГАЗ-66, 1988 р.в. на суму 5200,00 грн. Ліквідовано юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю "Залиманське" зареєстроване Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 28.01.2000 р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 0102, код 30639766, місцезнаходження: Харківська обл., Балаклійський район, с. Залиман. Визнано вимоги: ДПІ у Балаклійському р-ні в сумі 813487,87 грн.; УПФУ в Балаклійському р-ні в сумі 31970,09 грн.; ФСС НВВПЗ в Балаклійському р-ні в сумі 29177,92 грн.; Балаклійський РЦЗ в сумі 35454,16 грн.; гр. ОСОБА_5 в сумі 2899,54 грн.; гр. ОСОБА_6 в сумі 1433,26 грн.; гр. ОСОБА_7 в сумі 963,00 грн.; гр. ОСОБА_8 в сумі 9031,12 грн.; гр. ОСОБА_4 в сумі 7150,46 грн. погашеними. Провадження по справі припинено. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку (а.с.138-а.с.142, том 7).

ФО ОСОБА_4 з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та продовжити ліквідаційну процедуру ТОВ "Залиманське" згідно з Законом, посилаючись на те, що ухвала суду є передчасною, бо не всі обставини справи доведені належним чином.

При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушив ст.43 ГПК України, невірно надав оцінку доказам, які, на думку апелянта, не можна вважати належними та допустимими згідно зі ст.32,34 ГПК України. Апелянт стверджує, що майно соціальної сфери ТОВ «Залиманське»на суму 19400 грн. не передано ліквідатором ні на баланс сільської ради, ні продано для наповнення ліквідаційної маси в порушення ст.26 Закону України Про банкрутство. Крім того, апелянт зазначає, що своєю бездіяльністю ліквідатор затягнув ліквідаційну процедуру.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник Балаклійського районного центру зайнятості проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від14.08.2012р. по справі №Б-24/156-07 - без змін.

Арбітражний керуючий Кардаш В.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (вх.№7775 від 03.10.2012р.) на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Від кредитора - ДПІ у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби -04.10.2012р. надійшло клопотання (вх.№7786), в якому кредитор просить здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі без участі повноважного представника податкової інспекції .

Представники інших кредиторів у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, кредитори не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта та пояснення арбітражного керуючого Кардаша В.С. та кредитора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду від 13.08.2007 р. суд визнав боржника ТОВ "Залиманське" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кардаш В.С., якого суд зобов'язав виконати всі дії передбачені ст.ст. 25-34, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором було надано повний звіт та документи, які підтверджують виконання роботи по ліквідації підприємства у повному обсязі у відповідності до ст.ст.22-32, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, до яких зокрема, віднесені, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

В ході судового розгляду справи, ліквідатор зазначив, що дебіторська заборгованість у сумі 114792,31 грн. у зв'язку з втратою первинної документації була списана, як безнадійна.

Однак, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення ліквідатором роботи по стягненню дебіторської заборгованості. Зазначений ліквідатором Акт на списання дебіторської заборгованості не підтверджує здійснення ліквідатором роботи з розшуку первинних документів боржника.

Щодо доводів ліквідатора про те, що первинні документи були викрадені в зв'язку з чим було звернення до правоохоронних органів, то колегія суддів вважає, що довідка, видана Балаклійським РВ УМВСУ в Харківській області про те, що гр..ОСОБА_8 звертався до Балаклійського РВ УМВСУ за фактом крадіжки архівних документів (а.с.41, том 4), не може бути єдиним належним та допустимим доказом, оскільки на час прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не має вироку суду та не притягнено до відповідальності винних щодо факту викрадення первинних документів боржника, тобто факт крадіжки є недоведеним та не встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором вжито недостатньо заходів щодо встановлення кількості одиниць автотранспорту боржника.

В матеріалах справи міститься довідка Балаклійського РЕВ МВ №4 ДАІ при УМВСУ в Харківській області від 04.09.2007р., відповідно до якої за банкрутом -ТОВ «Залиманське» зареєстровано 16 транспортних одиниць (а.с.58, том 4).

У судовому засіданні арбітражний керуючий зазначив, що ці автотранспортні засоби були включені до пайового фонду КСП "Заповіт Леніна" правонаступником якого є ТОВ "Залиманське", в зв'язку з чим вони були розпайовані та деякі списані в зв'язку з непридатністю та повною амортизацією.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням ліквідатора, оскільки власником автотехніки за документами є боржник - ТОВ «Залиманське», а факт перереєстрації автомобілів у власність осіб, які, як зазначив ліквідатор, отримали автомобілі у вигляді паю, не підтверджується відповідними належними доказами.

Щодо місцезнаходження пожежного автомобілю НОМЕР_1 ГА366 1988 р.в., то ліквідатор у судовому засіданні не зміг пояснити, де на даний час знаходиться вказаний автомобіль. Не надано доказів розшуку цього транспортного засобу.

Статтею 29 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор зобов'язаний здійснити оцінку виявленого майна та у відповідності до ст. 30 цього Закону продаж виявленого майна. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор передав на баланс Залиманської сільської ради лише частину майна боржника, а саме: рішенням Залиманської сільської ради було прийнято об'єкти соціальної сфери лише на суму 57300,00 грн (рішення сесії №205 від 24.02.09 р.) та на суму 10445,00 грн (рішення від 26.11.10 р.), а рішення щодо прийняття об'єктів на суму 19400,00 грн Залиманською сільрадою не вирішено (лист № 6 від 04.01.12 р.) (а.с. 25, том 4) (зрошувальні системи, дренажні системи, дошкільний спортивний комплекс, дитячий заклад №2, спец. автомобіль ГАЗ-66, 1988 р.в.).

Ліквідатор стверджує, що ним була проведена інвентаризація майна, у відповідності до ст. 29 Закону про банкрутство була проведена оцінка виявленого арбітражним керуючим майна банкрута та у відповідності до ст. 30 Закону про банкрутство - реалізація майна, зокрема, житлові будинки під розборку (договори купівлі-продажу №080301-БК від 03.03.2008р. на суму 20315,97грн., №081008-БК від 21.10.2008р. на суму 4342,00грн., №081009-БК від 31.10.2008р. на суму 1300,00грн., №081101-БК від 05.11.2008р. на суму 16500,00грн., №090115-БК від 30.01.2009р. на суму 4000,00грн., №090114-БК від 30.01.2009р. на суму 3200,00грн., №090213-БК від 19.02.2009р. на суму 2700,00грн., №090214-БК від 26.02.2009р. на суму 19300,00грн., №090717-БК від 27.07.2009р. на суму 3450,00грн., №31/11-8-1 від 31.10.2008р. на суму 1500,00грн., (а.с. 120-150, том 4, а.с. 1-14, том 5).

Однак, отримані в процедурі ліквідації кошти в загальному розмірі 76607,97 грн. були спрямовані не на задоволення вимог кредиторів, а, як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, на часткову оплату послуг ліквідатора в сумі 45112,61 грн та витрати, пов'язаних з ліквідаційною процедурою в сумі 31495,36 грн, зокрема, оцінка майна -2299,53 грн, послуги біржи - 7472,80 грн, послуги архіву - 5160,00 грн, розрахунково-касове обслуговування - 100 грн, тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що інші об'єкти соціальної сфери, які знаходились на балансі боржника ліквідатором не передані на баланс Залиманської сільської ради.

Така бездіяльність ліквідатора Кардаш В.С., зокрема, не вжиття заходів по передачі на баланс до сільської ради та реалізації майна боржника для задоволення вимог кредиторів, по збереженню майна боржника, свідчать про те, що своїми діями ліквідатор створює підстави, які унеможливлюють задоволення вимог кредиторів банкрута.

Таким чином, ліквідатором Кардаш В.С. було порушено вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

В ході судового розгляду встановлено, що ліквідатор Кардаш В.С. не спростував доводів апеляційної скарги, а твердження ліквідатора про проведення належної роботи в процедурі ліквідації боржника, не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2012 року про відкладення розгляду справи на 22.05.2012р. було зобов'язано ліквідатора надати суду докази зняття з обліку в ДАІ транспортних засобів або надати суду докази того, що дані транспортні засоби були розпайовані та належать пайовикам. Крім того, зобов'язано ліквідатора виконати вимоги ухвали суду від 20.02.12р. Явку в судове засідання ліквідатора було визнано обов'язковою. Ухвалу направити ліквідатору (а.с.69-а.с.70, том 7). Зазначена ухвала була направлена ліквідатору, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотньому аркуші ухвали.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2012р. було відкладено на 27.06.2012р. Зобов'язано ліквідатора надати суду конкретизований звіт ліквідатора з посиланням на письмові докази по кожному об'єкту та номер тому та аркушу справи в разі, якщо ці документи знаходяться в матеріалах справи. Явку в судове засідання ліквідатора визнано обов'язковою. Ухвалу направлено ліквідатору (а.с.89-а.с.90, том 7). Зазначена ухвала також була направлена ліквідатору, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотньому аркуші ухвали.

У судовому засіданні 27.06.2012р., в якому були присутні представник ОСОБА_4 -ОСОБА_9., представник УПФУ в Балаклійському районі -Зозуля О.В., та ліквідатор Кардаш В.С., була оголошена перерва до 23.07.2012р. (протокол судового засідання від 27.06.2012р.) (а.с.105, том 7).

У судовому засіданні 23.07.2012р. було оголошено перерву до 14.08.2012р. (протокол судового засідання від 23.07.2012р.) (а.с.110, том 7).

Колегія суддів враховує, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Згідно з п.п. 2, 4 ч. 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4 2 ("рівність перед законом і судом") та 4 3 ("Змагальність") Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний винести і надіслати ухвалу про призначення скарги до розгляду в засіданні господарського суду, вказавши про дату, час і місце його проведення -стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), учасником провадження у справі про банкрутство є арбітражний керуючий (розпорядник майна) тощо.

Колегія суддів зазначає, що у суді першої інстанції було розглянуто звіт ліквідатора та затверджено ліквідаційний баланс без участі представників боржника та кредиторів, які не були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду від 17.04.2012р. та від 22.05.2012р. про відкладення розгляду справи були направлені судом тільки ліквідатору Кардаш В.С.

Як зазначалося вище, у судових засіданнях 27.06.2012р. та 23.07.2012р. оголошувалась перерва, про місце і час наступного судового засідання було відомо лише присутнім у даних судових засіданнях -представнику ОСОБА_4, представнику УПФУ в Балаклійському районі та ліквідатору Кардаш В.С., інші сторони у справі про банкрутство не були повідомлені належним чином судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчить про порушення вимог процесуального законодавства щодо порядку повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 14.08.2012р. у зв'язку з порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких підстав, ухвала господарського суду Харківської області у даній справі винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню, а справа передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 85, 86, 99, 101, п 2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14 серпня 2012р. по справі №Б-24/156-07 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.10.2012р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Білоусова Я.О.