Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-17769/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-17769/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-17769/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Гарант АМВ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

28.12.2011 року позивач - Приватне підприємство "Гарант АМВ" - звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, у якому просило скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача №0006552305, №0006542305 від 21.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант АМВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0006552305, №0006542305 від 21.12.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що приватне підприємство "Гарант АМВ" (далі за текстом ПП "Гарант АМВ"), як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.11.2005 року за №14801020000019284 (а. с. 71 т. 1).

Відповідача взято на облік як платника податків в органах Державної податкової служби з 12.12.2005 року за реєстраційним номером 15816, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 01.07.2008 року №36480 (а. с. 74 т. 1).

ПП "Гарант АМВ" є платником податку на додану вартість, згідно до свідоцтва №28324851 від 22.12.2005 року (а. с. 73 т. 1).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу на підставі направлення від 28.11.2011 року №2284 та наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 28.11.2011 року №2497 в період з 28.11.2011 року по 06.12.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Гарант АМВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2011 року №5932/23-05/33897782. (а.с. 18-61)

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення -рішення №0006552305 від 21.12.2011 року на загальну суму 247080,75 грн. (а. с. 9 т. 1) та податкове повідомлення-рішення за №0006542305 від 21.12.2011 року на загальну суму 382331,00 грн. (а. с. 10 т. 1).

Не погодившись із податковими повідомленнями -рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а також ст. 3, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та "Тех-Агромаркетинг" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36988128) укладено договір купівлі - продажу №6/1 від 01.06.2010 року (а. с. 76 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №8/02 від 02.08.2010 року на загальну суму 74995,74 грн. в т. ч. ПДВ - 12499,29 грн. , №7/1 від 01.07.2010 року на загальну суму 101421,00 грн. в т. ч. ПДВ - 16903,50 грн. (а. с. 84 т. 1), №9/1 від 01.09.2010 року на загальну суму 26721,72 грн. в т. ч. ПДВ - 4453,62 грн., №6/1 від 01.06.2010 року на загальну суму 81982,24 грн. в т. ч. ПДВ - 13663,71 грн. (а. с. 87-88 т. 1); податковими накладними: №1248 від 01.09.2010 року на загальну суму - 26721,72 грн. в т. ч. ПДВ - 4453,62 грн., №994 від 02.08.2010 року на загальну суму - 74995,74 грн. в т. ч. ПДВ - 12499,29 грн., №700 від 01.07.2010 року на загальну суму - 101421,00 грн. в т. ч. ПДВ - 16903,50 грн., №418 від 01.06.2010 року на загальну суму - 81982,24 грн. в т. ч. ПДВ - 13663,71 грн. (а. с. 95-98 т. 1); виписками з банку (а. с. 105-106 т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 114-116 т. 1).

Також судом встановлено, що між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Техно-Асавир" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36457640) укладено договір купівлі - продажу №9/1 від 01.09.2009 (а. с. 78 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №1/4 від 04.01.2010 року на загальну суму 46470,60 грн. в т. ч. ПДВ - 7745,10 грн., №11/2 від 02.11.2009 року на загальну суму 44916,30 грн. в т. ч. ПДВ - 7486,05 грн., №12/21 від 21.12.2009 року на загальну суму 56057,40 грн. в т. ч. ПДВ - 9342,90 грн., №9/15 від 15.09.2009 року на загальну суму 24512,00 грн. в т. ч. ПДВ - 4085,33 грн., №10/1 від 01.10.2009 року на загальну суму 63941,22 грн. в т. ч. ПДВ - 10656,87 грн. (а. с. 90-92 т. 1); податковими накладними: №8 від 04.01.2010 року на загальну суму - 46470,60 грн. в т. ч. ПДВ - 7745,10 грн. (а. с. 100 т. 1), №464 від 21.12.209 року на загальну суму - 56057,40 грн. в т. ч. ПДВ - 9342,90 грн., №279 від 02.11.2009 року на загальну суму - 44916,30 грн. в т. ч. ПДВ - 7486,05 грн., №54 від 15.09.2009 року на загальну суму - 24512,00 грн. в т. ч. ПДВ - 4085,33 грн., №148 від 01.10.2009 року на загальну суму - 63941,22 грн. в т. ч. ПДВ - 10656,87 грн. (а. с. 102-103 т. 1); виписками з банку (а. с. 120 т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 107-111 т. 1).

Крім того, між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) (код ЄДРПОУ 37092055) укладено договір купівлі - продажу №2/1 від 01.02.2011 року (а. с. 80 т. 1). Підтвердженням придбання товару є видаткова накладна №3/1 від 01.03.2011 року на загальну суму - 40838,40 грн. в т ч. ПДВ - 6806,40 грн. (а. с. 83 т. 1); податкова накладна №59 від 01.03.2011 року на загальну суму - 40838,40 грн. в т. ч. 6806,40 грн. (а. с. 104 т. 1); виписками з банку (а. с. 107 зі зворотного боку т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 119 т. 1).

Також, між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (Продавець) (код ЄДРПОУ 36457279) укладено договір купівлі - продажу №1/4 від 04.01.2010 року (а. с. 77 т. 1). Підтвердженням придбання товару є видаткові накладні: №5/5 від 05.05.2010 року на загальну суму - 60201,72 грн. в т. ч. ПДВ - 10033,62 грн., №3/1 від 01.03.2010 року на загальну суму 50168,90 грн. в т. ч. ПДВ - 8361,48 грн., №4/1 від 01.04.2010 року на загальну суму 126115,20 грн. вт. ч. ПДВ - 21019,20 грн., №2/1 від 01.02.2010 року на загальну суму - 161587,62 грн. в т. ч. ПДВ - 26931,26 грн. (а. с. 88-90 т. 1); податковими накладними: №1724 від 05.05.2010 року на загальну суму 60201,72 грн. в т. ч. ПДВ - 10033,62 грн. (а. с. 95 т. 1), №1132 від 01.04.2010 року на загальну суму - 126115,20 грн. в т. ч. ПДВ - 21019,20 грн. (а. с. 99 т. 1), №434 від 01.03.2010 року на загальну суму - 50168,90 грн. в т. ч. ПДВ - 8361,48 грн., №159 від 01.02.2010 року на загальну суму - 161587,62 грн. в т. ч. ПДВ - 26931,26 грн. (а. с. 100-101 т. 1), виписками з банку (а. с. 105, 120 зі зворотного боку т. 1), звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 111-115 т. 1).

Судом також встановлено, що між ПП "Гарант АМВ" (Покупець) (код ЄДРПОУ 33897782) та ТОВ "Промспец консалтинг" (Продавець) (код ЄДРПОУ 37091549) укладено договір купівлі - продажу №9/1 від 01.09.2010 року (а. с. 81 т. 1). Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи видатковими накладними: №10/1 від 01.10.2010 року на загальну суму 11016,00 грн. в т. ч. ПДВ - 1836,00 грн., №1/4 від 04.01.2011 року на загальну суму - 33758,64 грн. в т. ч. ПДВ - 5626,44 грн., №12/1 від 01.12.2010 року на загальну суму - 30654,00 грн. в т. ч. ПДВ - 5109,00 грн., №11/2 від 02.11.2010 року на загальну суму - 108471,65 грн. в т. ч. ПДВ - 18078,61 грн., №9/1 від 01.09.2010 року на загальну суму - 83370,60 грн. в т. ч. ПДВ - 13895,10 грн. (а. с. 85-87 т. 1), податковими накладними: №2126 від 01.12.2010 року на загальну суму - 30654,00 грн. в т. ч. ПДВ - 5109,00 грн., №1218 від 02.11.2010 року на загальну суму - 108471,65 грн. в т. ч. ПДВ - 18078,61 грн., №17 від 01.09.2010 року на загальну суму - 83370,60 грн. в т. ч. ПДВ - 13895,10 грн., №453 від 01.10.2010 року на загальну суму - 11016,00 грн. в т. ч. ПДВ - 1836,00 грн. (а. с. 93-94 зі зворотного боку т. 1), №24 від 04.01.2011 року на загальну суму - 33758,64 грн. в т. ч. ПДВ - 5626,44 грн. (а. с. 104 т. 1); виписками з банку (а. с. 106-107 зі зворотного боку т. 1); звітами про дебетові та кредитові операції (а. с. 116 - 119 зі зворотного боку т. 1).

Поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні договором на оренду автомобіля від 01.03.2008 року укладеним між ПП "Гарант АМВ" (Орендар) та громадянином ОСОБА_1 (Орендодавець) (а. с. 134 т. 1).

Товари отримані ПП "Гарант АМВ" по вищевказаним договорам купівлі - продажу були реалізовані в процесі здійснення господарської діяльності Позивача відповідно до договорів, наявних в матеріалах справи, згідно яких ПП "Гарант АМВ" виступає як продавець товару.

Отримуваний товар від контрагентів позивачем реалізується в день придбання. В разі виникнення необхідності для зберігання та розміщення товару ПП "Гарант АМВ" використовував офісне приміщення за адресою: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 25, оф. 409, яким володіє на підставі договору оренди №18 від 22.12.2008 року (а. с. 57-62 т. 1).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ "Техно-Асавир", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промспец консалтинг" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними у виданих податкових накладних, перебували на обліку як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів слід зазначити, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

При цьому висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Таким чином, податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «Гарант АМВ» та його контрагентами - ТОВ "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128), ТОВ "Промспец консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549).

За таких обставин, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку з податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджені належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди, укладені між ПП «Гарант АМВ» та його контрагентами - ТОВ "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128), ТОВ "Промспец консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області № 13130, видами діяльності ПП «Гарант АМВ» за КВЕД є оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань, інші види оптової торгівлі. ( т.1 а.с. 75).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що придбання товарів за вищезазначеними договорами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПП "Гарант АМВ», що направлена на отримання доходу.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0006552305 від 21.12.2011 року , №0006542305 від 21.12.2011 року не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-17769/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.