Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а-1670/4933/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/4933/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача - Шулік О.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2012р. по справі № 2а-1670/4933/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

25 липня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011" (далі по тексту - ТОВ «Проммаш-2011») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 р. про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Проммаш-2011» за платежем податок на прибуток приватних підприємств (за основним платежем) на 35378,00 грн. та № 0006542301/326 від 30.03.2012 р. про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «Проммаш-2011» за платежем податок на додану вартість у розмірі 17478,75 грн., в т.ч. 13983,00 грн. - за основним платежем та 3495,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 р. по справі № 2а-1670/4933/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0006522301/325 та № 0006542301/326 від 30 березня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011" (код 37468784) витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 р. по справі № 2а-1670/4933/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 228 Цивільного кодексу України, пп.135.1, пп.135.4, ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «Промислова група ДФМ», стверджує про нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. Зазначив про відсутність у ТОВ «Промислова група ДФМ», згідно даних податкової звітності, трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності. З огляду на викладене, вказує на безпідставність віднесення позивачем сум за результатами відносин з вказаним контрагентом до складу валових витрат (69917 грн.) та податкового кредиту (13983 грн.), а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «Проммаш-2011» податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Ствержують, що позивачем своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до податкового кредиту та валових витрат, сплачених у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Промислова група ДФМ», на підставі повного пакету належним чином оформлених первинних документів. Вказує на те, що на час здійснення господарських операцій з позивачем зазначений контрагент був належним чином зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відтак, віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з ТОВ «Промислова група ДФМ» є обґрунтованим. Вважають, що викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджені жодними доказами. За таких обставин, вважає висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами безпідставними та хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммаш-2011" (код 37468784) відповідно до копії свідоцтва Серії А01 № 360431 зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа (а.с.60). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100345522, серія НБ№ 201895 (а.с.62).

В період з 06.03.2012 р. по 14.03.2012 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Проммаш-2011" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" (код 30661533) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки податковим органом 14.03.2012 року складено акт № 200/23-209/37468784, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 35378,00грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 35378,00 грн.;

- п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13983,00грн., у тому числі за серпень 2011 року на суму 13983 грн. (а.с.11-20).

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 30.03.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006522301/325, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35378,00грн. (за основним платежем) та № 0006542301/326, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Проммаш-2011" з податку на додану вартість у розмірі 13983 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3495,75грн. (а.с.21, 23).

Позивачем до Кременчуцької ОДПІ були подані заперечення № 19-03 від 19.03.2012 року на акт перевірки, які за результатами розгляду було залишено без задоволення, про що свідчить надана до матеріалів справи копія відповіді Кременчуцької ОДПІ № 4325/10/22 від 27.03.2012 року (а.с.33-50).

Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Полтавській області № 1531/10/10-215 від 07.06.2012р. та рішенням ДПС України № 12216/6/10-2115 від 06.07.2012р. податкові повідомлення рішення від 30.03.2012р. № 0006522301/325 та № 0006542301/326 залишені без змін, а скарги ТОВ "Проммаш-2011" - без задоволення.

Позивач, не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про порушення позивачем вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та 138.4., статті 138 Податкового кодексу України, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, завищено валовий дохід 3 квартал 2011 року на суму 83900 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, оскільки фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" не встановлений. Крім того, за твердженням податкового органу, позивачем, у зв`язку з викладеним, завищено валові витрати за 3 квартал 2011 року на 66916,67 грн. та податковий кредит за серпень 2011 року на суму 13983 грн.

Слід відмітити, що нормами Податкового кодексу України, яким врегульовано особливості справляння податку на прибуток підприємств не ставиться в залежність право платника податку на формування валового доходу та витрат від встановлення первинного продавця товару.

Так, за приписами пункту 135.1 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що на визначення об'єкта оподаткування вливає такий показник, як отриманий дохід.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.8 та пп.138.8.1 ст. 138 цього ж кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у серпні 2011 року було включено до складу податкового кредиту сумe за результатами відносин з ТОВ "Промислова група "ДФМ" в розмірі 13983 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, що між ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) і ТОВ "Проммаш-2011" (покупець) укладено договір поставки №13 від 30 червня 2011 року (а.с.72). За умовами даного договору постачальник зобов'язується на підставі заявок покупця поставити останньому у зумовлені строки Продукцію в асортименті металопрокат. Пунктом 4.1 договору передбачено, що факт поставки продукції покупцю підтверджується накладною з відміткою уповноваженого представника покупця про прийняття продукції. Постачальник разом з продукцією зобов'язаний надати покупцю оригінал видаткової та податкової накладної (п. 4.2. договору).

В ході виконання господарських операцій за договором поставки №13 від 30 червня 2011 року продавцем видано позивачеві податкові накладні №140 від 31.08.11р., № 117 від 26.07.11р., № 81 від 18.08.11р., № 55 від 12.08.11р. (а.с.25,27,29,32), рахунки-фактури № 239 від 03.06.11р., № 397-1 від 26.07.11р., № 460 від 18.08.11р., № 487 від 12.08.11р. (а.с.24а,26а,28а,30а), видаткові накладні № 239 від 31.08.11р., № 397-1 від 26.07.11р., № 460 від 18.08.11р., № 487 від 12.08.11р. (а.с.26,28,30,31).

Слід відмітити, що видаткові накладні, виписані ТОВ "Промислова група ДФМ", оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зауважує, що податкові накладні № 140 від 31.08.11р., № 117 від 26.07.11р., № 81 від 18.08.11р., № 55 від 12.08.11р. (а.с. 25,27,29,32) підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", яке на момент їх виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Промислова група ДФМ», колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ - ТОВ "Промислова група ДФМ" було прийнято Кременчуцькою ОДПІ лише 17.11.2011 року, тобто після здійснення спірної господарської операції за участю позивача з вказаним контрагентом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляє позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Оплата поставленого товару здійснювалась у безготівковій формі згідно рахунків № 60 від 18.08.2011 р., № 487 від 12.08.2011 р., № 397-1 від 26.07.2011 р., № 239 від 03.06.2011 р. (а.с.24а, 26а, 228а, 30а).

Здійснення оплати по договору поставки №13 від 30 червня 2011 року підтверджується копіями банківських виписок від 27.07.2011р., від 18.08.2011р., від 11.08.2011р., від 02.09.2011р. (а.с.79-80).

Оприбуткування поставлених ТОВ "Промислова група ДФМ" товарів позивачем підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 201, 209, 631 (а.с.81-87).

Транспортування придбаного у ТОВ "Промислова група ДФМ" здійснювалось транспортом директора позивача -Максюка Ю.П., що підтверджується копією довіреності від 02.10.2007р. на право користування автомобілем (а.с.77) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії IXC № 273938 (а.с.78).

Подальше використання придбаного у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару підтверджується копією акту списання № СпТ-000003 від 29.09.2011р. (а.с.88).

Також з придбаних у ТОВ "Промислова група ДФМ" товарно-матеріальних цінностей позивачем виготовлено продукцію, що підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції від 30.11.2011р. від 20.10.2011р., від 09.08.2011р. від 08.08.2011р. (а.с.89-92), копією договору оренди обладнання № 2 від 01.02.2011р. (а.с.76), копіями договору оренди нежитлового приміщення від 16.10.2010р. (а.с.73-74) та акту прийому-передачі приміщення (а.с.75).

В подальшому, виготовлена продукція була реалізована ПАТ "Кременчуцький колісний завод" (код 00231610), ТОВ НПФ "Техвагонмаш" (код 32686844), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 Контрагенти; Замовлення за 2 Півріччя 2011р. (а.с.148), копіями видаткових накладних: № РН-0000022 від 12.08.2011р., № РН-0000026 від 21.10.2011р., № РН-0000030 від 29.11.2011р., № РН-0000024 від 29.08.2011р., № РН-0000020 від 12.07.2011р. (а.с.150,152,154,156,158) та копіями довіреностей на отримання тмц: серії ААГ № 336567/1767 від 12.08.2011р., серії ААГ № 778641/2460 від 21.10.2011р., серії ААГ № 778868/3176 від 29.11.2011р., серії ААГ № 778496/1856 від 29.08.2011р., № 7418 від 08.07.2011р. (а.с.149,151,153,155,157).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з продажу товарів підприємством ТОВ «Промислова група ДМФ» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а товар придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ", з посиланням на відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим ТОВ "Промислова група ДФМ" не могло бути продавцем товару вказаного у документах.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок зроблено відповідачем з посиланням виключно на акт Кременчуцької ОДПІ від 13.02.2012 р. № 796/23-309/30661533 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ".

Як зазначено відповідачем, під час перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" останнім не були надані первинні та інші документи, що підтверджують діяльність підприємства за період січня-листопада 2011 року, в зв`язку з чим перевірка проводилась згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що такі документи були витребувані у ТОВ "Промислова група ДФМ", натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів між ТОВ "Проммаш-2011» та ТОВ "Промислова група ДФМ" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає такий висновок Кременчуцької ОДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у складі вартості придбаних у ТОВ "Промислова група ДФМ" товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ "Промислова група ДФМ" за місцезнаходженням не підтверджено жодними доказами (акт про відсутність за місцезнаходженням, тощо), та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, варто зазначити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ "Промислова група ДФМ" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Промислова група ДФМ" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що контрагент позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу валових витрат за 3 квартал 2011 року суми в розмірі 69917 грн., та до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року суми в розмірі 13983 грн. по реальним господарським операціям із ТОВ "Промислова група ДФМ", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 200/23-209/37468784 від 14.03.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ про збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в зв`язку зі збільшенням податкового зобов`язання з податку на додану вартість, є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2012р. по справі № 2а-1670/4933/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2012 р.