Постанова

від 10.08.2012 по справі 2а-1670/4933/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4933/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Чухліб Г.О.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " Проммаш - 2011 " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2012 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " Проммаш - 2011 " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Проммаш-2011В» (код за ЄДРПОУ 37468784), по питанню взаємовідносин з ТОВ В«Промислова група ДФМВ» (код 30661533) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складено акт № 200/23-209/37468784 від 14.03.2012р. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006522301/325 від 30.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35378,00грн. та № 0006542301/326 від 30.03.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ В«Проммаш-2011В»з податку на додану вартість у розмірі 13983 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3495,75грн. Позивач вважає, що вказані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Проммаш-2011В» (код 37468784) відповідно до копії свідоцтва Серії А01 № 360431 зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа (а.с.60). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100345522, серія НБ№ 201895 (а.с.62)

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ В«Проммаш-2011В» з питань взаємовідносин з ТОВ В«Промислова група ДФМВ» (код 30661533) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки податковим органом 14.03.2012 року складено акт № 200/23-209/37468784, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 35378,00грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 35378,00 грн.;

- п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13983,00грн., у тому числі за серпень 2011 року на суму 13983 грн.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 30.03.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006522301/325, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35378,00грн. та № 0006542301/326, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ В«Проммаш-2011В»з податку на додану вартість у розмірі 13983 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3495,75грн.

Позивачем до Кременчуцької ОДПІ були подані заперечення № 19-03 від 19.03.2012 року на акт перевірки. У відповіді Кременчуцької ОДПІ № 4325/10/22 від 27.03.2012 року на заперечення ТОВ "Проммаш-2011" було зазначено, що порушення встановлені в ході проведення перевірки, відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач, відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Полтавській області № 1531/10/10-215 від 07.06.2012р. та рішенням ДПС України № 12216/6/10-2115 від 06.07.2012р. податкові повідомлення рішення від 30.03.2012р. № 0006522301/325 та № 0006542301/326 залишені без змін, а скарги ТОВ В«Проммаш-2011В»без задоволення.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

В період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ В«Промислова група ДФМВ» (постачальник) і ТОВ В«Проммаш-2011В» (покупець) укладено договір поставки №13 від 30 червня 2011 року (а.с.72). Згідно даного договору постачальник зобов'язується на підставі заявок покупця поставити останньому у зумовлені строки Продукцію в асортименті металопрокат. Пунктом 4.1 договору передбачено, що факт поставки продукції покупцю підтверджується накладною з відміткою уповноваженого представника покупця про прийняття продукції. Постачальник разом з продукцією зобов'язаний надати покупцю оригінал видаткової та податкової накладної (п. 4.2. договору).

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки №13 від 30 червня 2011 року позивачем надано податкові накладні №140 від 31.08.11р., № 117 від 26.07.11р., № 81 від 18.08.11р., № 55 від 12.08.11р. (а.с.25,27,29,32), рахунки-фактури № 239 від 03.06.11р., № 397-1 від 26.07.11р., № 460 від 18.08.11р., № 487 від 12.08.11р. (а.с.24а,26а,28а,30а), видаткові накладні № 239 від 31.08.11р., № 397-1 від 26.07.11р., № 460 від 18.08.11р., № 487 від 12.08.11р. (а.с.26,28,30,31).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Податкові накладні № 140 від 31.08.11р., № 117 від 26.07.11р., № 81 від 18.08.11р., № 55 від 12.08.11р. (а.с. 25,27,29,32) підписані та скріплені печаткою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Промислова група ДФМВ» , яке на момент їх виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, анульовано реєстрацію платника ПДВ -ТОВ В«Промислова група ДФМВ» за ініціативою податкової тільки 17.11.2011 року , тобто після здійснення спірної господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляє позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Здійснення оплати по договору поставки №13 від 30 червня 2011 року підтверджується копіями банківських виписок від 27.07.2011р., від 18.08.2011р., від 11.08.2011р., від 02.09.2011р. (а.с.79-80).

Оприбуткування поставлених ТОВ В«Промислова група ДФМВ» товарів позивачем підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 201, 209, 631 (а.с.81-87).

Транспортування придбаного у ТОВ В«Промислова група ДФМВ» здійснювалось транспортом директора позивача -ОСОБА_4, що підтверджується копією довіреності від 02.10.2007р. на право користування автомобілем (а.с.77) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії IXC № 273938 (а.с.78).

Подальше використання придбаного у ТОВ В«Промислова група ДФМВ» товару підтверджується копією акту списання № СпТ-000003 від 29.09.2011р. (а.с.88).

Також з придбаних у ТОВ В«Промислова група ДФМВ» товарно-матеріальних цінностей позивачем виготовлено продукцію, що підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції від 30.11.2011р. від 20.10.2011р., від 09.08.2011р. від 08.08.2011р. (а.с.89-92), копією договору оренди обладнання № 2 від 01.02.2011р. (а.с.76), копіями договору оренди нежитлового приміщення від 16.10.2010р. (а.с.73-74) та акту прийому-передачі приміщення (а.с.75).

В подальшому, виготовлена продукція була реалізована ПАТ В«Кременчуцький колісний заводВ» (код 00231610), ТОВ НПФ В«ТехвагонмашВ» (код 32686844), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 Контрагенти; Замовлення за 2 Півріччя 2011р. (а.с.148), копіями видаткових накладних: № РН-0000022 від 12.08.2011р., № РН-0000026 від 21.10.2011р., № РН-0000030 від 29.11.2011р., № РН-0000024 від 29.08.2011р., № РН-0000020 від 12.07.2011р. (а.с.150,152,154,156,158) та копіями довіреностей на отримання тмц: серії ААГ № 336567/1767 від 12.08.2011р., серії ААГ № 778641/2460 від 21.10.2011р., серії ААГ № 778868/3176 від 29.11.2011р., серії ААГ № 778496/1856 від 29.08.2011р., № 7418 від 08.07.2011р. (а.с.149,151,153,155,157).

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ В«Промислова група ДФМВ» .

Щодо посилань Кременчуцької ОДПІ на нікчемність договору поставки №13 від 30 червня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ В«Промислова група ДФМВ» , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Разом з тим, податковим органом доказів нереальності виконаних операцій, що здійснені платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суду не надано.

Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених договором поставок, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Проммаш-2011В»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 528,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 19.07.2012 року (а.с.3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0006522301/325 та № 0006542301/326 від 30 березня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Проммаш - 2011" (код 37468784) витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко