Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-1670/4452/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/4452/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4452/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби

до Приватного підприємства "Абіком"

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

05 липня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Полтаві) на підставі пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Абіком" (далі по тексту - відповідач, ПП "Абіком"), в якому просила суд стягнути з ПП "Абіком" податковий борг з податку на прибуток в сумі 2194816 грн. на р/р 31115009700002 код бюджетної класифікації платежу 11021000 одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019 та по єдиному податку з юридичних осіб в сумі 759798,90 грн. на р/р 34215378700005 код бюджетної класифікації платежу 180501000 одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019, який у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках підлягає стягненню за рахунок майна ПП "Абіком" (з урахуванням додаткових пояснень від 30.07.2012).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4452/12 в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Абіком" про стягнення податкового боргу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4452/12 та прийняти нову, якою позовні вимоги ДПІ у м.Полтаві задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального (п.20.1.28 ст.20, п.87.2 ст.87, п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») та процесуального (ст.183-3 КАС України) права. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що стягнення коштів за податковим боргом є одним із видів процедур стягнення податкового боргу, що встановлені Податковим кодексом України, а тому, скориставшись вказаною процедурою, яка не призвела до погашення існуючого податкового боргу, ДПІ у м.Полтаві не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення на майно відповідно до закону про виконавче провадження в порядку п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Абіком" (ідентифікаційний код 33190564) зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.04.2006.

Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ПП "Абіком" знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у м. Полтаві.

19.10.2011 року ДПІ у м. Полтаві проведено невиїзну перевірку ПП "Абіком" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р.

У ході перевірки встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 1 755 853,00 грн., чим порушено вимоги підпункту 4.1.1. пункту 4.1., статті 4 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також встановлено порушення пунктів 1, 3, 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98, що призвело до заниження суми єдиного податку всього в сумі 607 703,10 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт №8197/23-5/33190564 від 19.10.2011 року.

01.11.2011 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0001872310, яким ПП "Абіком" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2 194 816,00 грн., з яких за основним платежем -1 755 853,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 438 963,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001882310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 759 628,90 грн., з яких за основним платежем -607 703,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -151 925,80 грн.

Крім того, 03.11.2011р. ДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП "Абіком", у ході якої встановлено порушення відповідачем пункту 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0002661503 від 15.11.2011, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 170,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення повернуті на адресу податкового органу з відміткою "адресат не значиться".

Як зазначив суд першої інстанції, за правилом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не скористався передбаченою пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень -рішень, а тому податкові зобов'язання, визначені останніми, набули статусу узгодженої суми грошового зобов'язання перед бюджетом.

У зв'язку із несплатою ПП "Абіком" узгоджених податкових зобов'язань контролюючим органом у відповідності до пунктів 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України направлено платнику податків податкову вимогу за № 2180 від 29.11.2011 на загальну суму податкового боргу 2954614,90 грн.

Згідно із даними облікової картки платника податків та розрахунку сум заборгованості ПП "Абіком" узгоджена сума податкового зобов'язання складає 2954614,90 грн. та не сплачена.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 по справі № 2а-1670/593/12 задоволено подання Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіком" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом.

Стягнуто з банківських рахунків Приватного підприємства "Абіком" (вул. Серьогіна, 17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 33190564, АТ "ОТП Банк" МФО 300528 №26003001334462 (укр. гривня), ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854 №2600332609035 (укр. гривня) на розрахунковий рахунок 31115009700002, код бюджетної класифікації платежу 11021000, одержувач УДК у місті Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області МФО 831019 податковий борг з податку на прибуток у розмірі 2 194 816 (два мільйони сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок та на розрахунковий рахунок 3421837870002, код бюджетної класифікації платежу 18050100, одержувач УДК у місті Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувача ГУДКУ у Полтавській області МФО 831019 податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 759 798 (сімсот п'ятдесят дев'ять сімсот дев'яносто вісім) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова від 17.02.2012 по справі № 2а-1670/593/12 набрала законної сили 06.03.2012 року.

При цьому, підставою яка зумовила звернення до суду із вказаним поданням слугувала податкова вимога за № 2180 від 29.11.2011 на загальну суму податкового боргу 2954614,90 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання даного судового рішення в квітні 2012 року позивачем проводилось виставляння платіжних вимог по зазначених рахунках відповідача, які повернуті без виконання з відсутністю коштів на рахунках платника.

З огляду на вищевикладене, ДПІ у м.Полтаві звернулося до суду з даним позовом в порядку п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обраний ДПІ у м.Полтаві у спірних правовідносинах спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав податкового органу щодо стягнення суми податкового боргу, оскільки особливістю здійснення погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є те, що керівник органу ДПС (його заступник) перед прийняттям рішення про погашення усієї суми податкового боргу звертається до суду щодо надання дозволу на такі дії.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві про стягнення податкового боргу з ПП "Абіком" в розмірі 2954614,90 грн. в тому числі по податку на прибуток в сумі 2194816 грн. та єдиному податку з юридичних осіб в сумі 759798,90 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується у суді апеляційної інстанції, що в якості підстави звернення до суду з даним позовом ДПІ у м.Полтаві зазначила п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом також визначено функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу на підставі пункту 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», податковий орган повинен дотримуватись встановленої Податковим кодексом процедури стягнення податкового боргу.

У відповідності підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 пункту 95.3 ст.95 Кодексу).

Слід відмітити, що вищенаведена норма права кореспондує з пунктом третім частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно ж з абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З вищевикладеного вбачається, що Податковий кодекс України розрізняє процедуру стягнення коштів за податковим боргом і процедуру погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. При цьому, з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України зазначені процедури підлягають розгляду в порядку різних проваджень особливого провадження щодо коштів на рахунку та позовного провадження стосовно майна платника відповідно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган звертаючись до суду з вимогою про погашення податкового боргу повинен чітко сформулювати свою вимогу, зазначивши чи це погашення відбуватиметься шляхом стягнення грошових коштів платника податків, які перебувають на його рахунках в установах банків, чи таке погашення податкового боргу здійснюватиметься через отримання у суду дозволу на реалізацію майна боржника, чого позивачем у спірних правовідносинах зроблено не було.

Матеріалами справи підтверджено, що податковий орган з метою погашення податкового боргу ПП "Абіком" у загальному розмірі 2954614,90 грн., стягнення якого є предметом розгляду по даній справі, вже звертався до суду з поданням про стягнення даної суми за рахунок коштів ПП "Абіком" з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Рішенням суду подання було задоволено в повному обсязі.

Однак, позивач був позбавлений можливості погасити податковий борг відповідача перед державним бюджетом України через недостатність коштів, які перебувають у власності відповідача.

Колегія суддів зауважує, що враховуючи встановлені фактичні обставини у справі та дотримуючись вищевказаних положень Податкового кодексу України, належним способом реалізації повноважень ДПІ у м. Полтаві у спірних правовідносинах є звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, здійснення, передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах, визначених саме Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Положеннями пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи, що відповідач станом на час розгляду справи як у суді першої так і апеляційної інстанцій має податковий борг у загальному розмірі 2954614,90 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача правових підстав для застосування податкової застави.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із наказом ДПІ у м. Полтаві від 19.03.2012 року № 28 за ПП "Абіком" призначено податкового керуючого.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Із вищенаведеного слідує, що податковий орган може поширити податкову заставу на будь-яке майно платника податків, крім передбачених випадків, а також на майно, яке платник податків набуде у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м.Полтаві не приймалося рішення про опис майна ПП «Абіком» у податкову заставу та не складався відповідний акт опису майна у податкову заставу.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутня інформація про обтяження рухомого майна ПП "Абіком".

Позивач обґрунтовує факт неприйняття рішення про опис майна в податкову заставу тим , що у ПП "Абіком" відсутнє ліквідне майно.

Разом із тим, пунктом 89.5. статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

При цьому, згідно із додатком № 1 до Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011, № 1273 рішення про опис майна в податкову заставу приймається і щодо майна платника податків, права власності на яке він набуде у майбутньому.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган приймає рішення про опис майна в податку заставу, незалежно від наявності чи відсутності майна у платника податків та в разі набуття права власності платником податку на майно в майбутньому приймає рішення про включення такого майна до акту опису.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу, звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-1670/4452/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.