Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-15238/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15238/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.11р. у справі №2а-15238/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкард-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Техкард-Сервіс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0005903540 та № 0005913540 від 04.06.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що контрагент позивача ПП «Тодель-17»було створене без наміру здійснення господарської діяльності, що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.10р. у справі №1-801/2010.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техкард-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Тодель-17»за період з 01.10.08р. по 31.12.08р., за результатами якої складено акт перевірки № 34/35-40/31867981.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог:

п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року щодо заниження податку на прибуток за звітний період 2008 р. (IV квартал) на загальну суму 68 750 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 55 000 грн. за відповідні звітні періоди: жовтень 2008 р. 20 000 грн. та листопад 2008 р. 35 000 грн.

Висновок податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.10р. у справі №1-801/2010 встановлено, що засновник ПП «Тодель-17»ОСОБА_2 був формальним директором зазначеного підприємства та за винагороду зареєстрував підприємство з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 04.07.11р.:

- № 0005903540, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 68 750 грн., у тому числі: 55 000 грн. основний платіж та 13 750 грн. штрафні (фінансові) санкції.

- № 0005913540, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 85 938 грн., у тому числі: 68750 грн. основний платіж та 17188 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання господарської операції з придбання стрічок для персоналізації пластикових карт , проведення позивачем розрахунків за товар, документальне підтвердження вказаної господарської операції та факт її здійснення в межах господарської діяльності позивача з метою подальшої реалізації товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств»28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ПП «Тодель-17»було укладено договір № 30/09-Т від 25.09.08р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати покупцю стрічки для персоналізації пластикових карт, а покупець прийняти обумовлений товар та сплатити за нього кошти у розмірі 330 000 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 55 000 грн.

ПП «Тодель-17»виписало на адресу ТОВ «Техкард-Сервіс»податкові та видаткові накладні на загальну суму 330 000 грн., в т.ч. ПДВ 55 000 грн., які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В оплату за придбаний товар ТОВ «Техкард-Сервіс» перерахувало на рахунок ПП «Тодель-17»грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності позивача є зокрема: посередництво в торгівлі широкого профілю, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням..

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар, а саме: стрічки для персоналізації пластикових карт є витратним матеріалом та був придбаний з метою використання позивачем у основній господарській діяльності для виробництва пластикових карток та реалізації їх у подальшому.

При цьому, матеріалами справи містять докази подальшої реалізація придбаної у ПП «Тодель-17»як самої стрічки для персоналізації пластикових карт, так пластикових карт на користь ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Мережа-Трейд», ДП «Сеть-Маркет», ПАТ «Імексбанк», ПП «ТЦС»та ін.

Таким чином, господарські операції ПП «Тодель-17»з ТОВ «Техкард-Сервіс»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Стосовно доводів апелянта відносно фіктивної діяльності ПП «Тодель-17», яке було встановлене постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.10р. у кримінальній справі №1-801/2010, слід зазначити наступне.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.10р. у кримінальній справі №1-801/2010 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 205 КК України закрито у зв'язку з амністією.

В мотивувальній частині постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.10р., відсутні встановлені факти, яке мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі.

При цьому, Ленінським районним судом м. Луганська не надавалась оцінка діяльності ПП «Тодель-17», як фіктивної.

На час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, ПП «Тодель-17»було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до діючого законодавства України.

Податковим органом не надано доказів, якими б підтверджувалась обізнаність позивача про проблемні аспекти діяльності ПП «Тодель-17», викладені у акті перевірки та у постанові Ленінського районного суду м. Луганська в період наявності між позивачем та ПП «Тодель-17»фінансово-господарських операцій.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції внаслідок відсутності у ПП «Тодель-17»необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.11р. у справі №2а-15238/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.11р. у справі №2а-15238/11/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.