Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/1270/6865/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6865/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: Нечай О.В. (довіреність № 863/81 від 10.07.2012),

відповідача: Костіна Д.І. (довіреність № 1953/10/10-013 від 03.05.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, у якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ТОВ «Фінансовий альянс» за жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012 та винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2012 № 0002568013, з огляду на те, що зазначені в акті перевірки підприємства, у яких ПАТ «Луганськтепловоз» придбавало продукцію, в період, що перевірявся, їх статутні документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні й інші документи не були у судовому порядку визнані недійсними. Дані підприємства були зареєстровані на офіційному сайті ДПС України без зазначення яких-небудь порушень. Від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ТОВ «Фінансовий альянс» надійшла продукція, необхідний пакет первинних документів для відображення даних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Доказом товарності проведених господарських операцій свідчать первинні документи про отримання товару, його оприбуткування на склад. Оскільки придбана металопродукція використовувалася для виготовлення продукції основного виду діяльності компанії, була зроблена її видача зі складу в основні робочі цехи підприємства, що підтверджено відповідними комплектувальними відомостями на одержання матеріалів. Операції по оприбуткуванню металопродукції на склад підприємства, її передавання у цехи компанії та списання на виготовлену продукцію проводилися на підставі первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і були відображені у бухгалтерському обліку підприємства.

Відображення від'ємного значення по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відбулося на підставі податкових накладних, отриманих від підприємства-контрагента, які, у свою чергу, є підставою для віднесення в податковий кредит видатків по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відтак, позивач вважає, що з його боку відсутні будь-які порушення Податкового кодексу України.

Всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність одержання товарів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» і використання їх у виробництві тепловозів були надані під час перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та її призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.190-193), у яких зазначив таке.

Проведеною перевіркою позивача встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 9591,00 грн. по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Від Алчевської ОДПІ надійшов акт від 14.02.2012 № 345/236-36713483 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

В акті зазначено про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з контрагентами з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у підприємства основних засобів, необхідних трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. З акта перевірки вбачається, що ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не є землекористувачем, транспортні засоби та право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровані.

У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що ПАТ «Луганськтепловоз» в порушення п.198.1 ст.198 ПК України неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представник відповідача зазначає, що господарські операції між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відображені в податковій звітності без мети реального здійснення операцій, отже надані до перевірки не можуть вважатися первинними.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним у запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз»), ідентифікаційний код 05763797, як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (а.с.93).

ПАТ «Луганськтепловоз» перебуває на податковому обліку у відповідача з 09.07.1993 за № 5584/15, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 28.04.2011 № 69/29-011 (а.с.95).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2011 № 100337613, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), індивідуальний податковий номер - 057637912013, зареєстрований платником ПДВ (а.с.168).

27.04.2012 співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 23.04.2012 № 65 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» (код за ЄДРПОУ 05763797) з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (ЄДРПОУ 36713483), ТОВ «Фінансовий альянс» (ЄДРПОУ 32498458) за жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012 (а.с.12-24).

Згідно висновків акта № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012, перевіркою встановлено порушення ПАТ «Луганськтепловоз»:

- ст.138 ПК України, ПАТ «Луганськтепловоз» за 2-4 квартали 2011 року до складу валових витрат безпідставно включено суму витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у розмірі 47955,00 грн., занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 11030,00 грн.;

- п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.4 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, в результаті чого:

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за жовтень 2011 року на суму 9591,00 грн.;

завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків в листопаді 2011 року на 9591,00 грн.;

завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків в жовтні 2011 року на 1358,00 грн.

З розділу 3.2.1 акта перевірки № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012 вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення ПАТ «Луганськтепловоз» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), за жовтень 2011 року на суму 9591,00 грн. по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Так, в акті перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012 зазначено, що від Алчевської ОДПІ до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську надійшов акт від 14.02.2012 № 345/236-36713483 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

В акті перевірки Алчевської ОДПІ зазначено про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з контрагентами з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у підприємства основних засобів, необхідних трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. З акта перевірки вбачається, що ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не є землекористувачем, транспортні засоби та право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровані.

У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що ПАТ «Луганськтепловоз» неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 9591,00 грн.

На підставі акта № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську згідно з п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9591,00 грн. за декларацією № 9011729122 від 21.11.2011 за жовтень 2011 року (а.с.10).

Судом установлено, що між сторонами виник спір щодо реальності здійснення господарської операції між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», правомірності визначення позивачем від'ємного значення за жовтень 2011 року по вказаній операції, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200,4);

- за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 200.11).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» 17 травня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 803-34/11 (а.с.88-91), відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за металопрокат згідно специфікацій, в яких зазначається кількість, вартість, строк та умови поставки, які оформлюються протягом дії договору та є невід'ємною частиною договору.

Обсяг поставки може бути зменшений покупцем в залежності від реального фінансування та виробничої потреби покупця.

Загальна сума цього договору складає 2000000,00 грн., крім того ПДВ 400000,00 грн., всього 2400000,00 грн.

Зі специфікації № 1 до договору купівлі-продажу (а.с.92) вбачається, що умовами поставки визначено EXW склад продавця м. Луганськ.

Тобто з викладеного вбачається, що поставка придбаної продукції мала здійснюватися силами та за рахунок покупця.

Операцію купівлі-продажу оформлено: податковою накладною № 102723 від 18.10.2011 на загальну суму 57545,53 грн., у тому числі ПДВ - 9590,92 грн. (а.с.136); видатковою накладною № ТРА-102273 від 27.10.2011 на загальну суму 57545,53 грн., у тому числі ПДВ - 9590,92 грн. (а.с.128); рахунком-фактурою № ТРА-106812 від 12.09.2011 на загальну суму 57545,53 грн., у тому числі ПДВ - 9590,92 грн. (а.с.129). Також, ПАТ «Луганськтепловоз» отримано від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» сертифікати якості на товар (а.с.147-149).

Надходження металопрокату на склад ПАТ «Луганськтепловоз» оформлено приходним ордером № 3601 від 27.10.2011 (а.с.127).

Податкову накладну № 102723 від 18.10.2011, отриману від ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПАТ «Луганськтепловоз» включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року (а.с.169-189).

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі, а саме платіжним дорученням від 18.10.2011 № 11556 на суму 57545,53 грн., у тому числі ПДВ - 9590,92 грн.

Відповідачем суду не надано жодних доказів невідповідності первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Дослідженням податкової звітності ПАТ «Луганськтепловоз» з податку на додану вартість за жовтень 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (а.с.28-42).

Судом встановлено, що транспортування металопрокату від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до ПАТ «Луганськтепловоз» відбувалося силами та за рахунок позивача.

Так, ПАТ «Луганськтепловоз» укладено з ТОВ «Луганськмультитранс» договір № 859-023 від 25.11.2008 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (а.с.161-162). Крім того, 29.09.2009 між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Луганськмультитранс» укладено додаткову угоду № 2 до договору № 859-023 від 25.11.2008, якою продовжено термін дії договору до 31.12.2012 (а.с.163).

Вказану операцію оформлено рахунком-фактурою № СФ-1027/01 від 27.10.2011, актом № ОУ-1027/02 здачі прийняття робіт (надання послуг) за 27.10.2011, заявкою № 764 від 26.10.2011 на проведення доставки вантажу 27.10.2011 від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до ПАТ «Луганськтепловоз» (а.с.130-132).

Отримання 27.10.2011 вантажу від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відбувалося представником ПАТ «Луганськтепловоз» на підставі довіреності, яку внесено до Книги реєстрації довіреностей ПАТ «Луганськтепловоз» (а.с.150-153).

Посилання представника СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на відсутність товарно-транспортних накладних у ПАТ «Луганськтепловоз», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд оцінює критично, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, доставка товару на адресу покупця здійснювалася ТОВ «Луганськмультитранс».

Судом встановлено, що витрати ПАТ «Луганськтепловоз» на доставку товару не включені до складу витрат по господарській операції між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та жодним чином не вплинули на формування податкового кредиту по вказаній операції та визначення від'ємного значення.

Суд вважає за потрібне зазначити, що товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ПАТ «Луганськтепловоз» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення від'ємного значення по господарській операції між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ПАТ «Луганськтепловоз» металопрокату, отриманого від ТОВ «Транс Агентство Сервіс», у господарській діяльності позивача - для виготовлення тепловозів та дизель-поїздів, а саме видача зі складу № 89 цеху комплектації ПАТ «Луганськтепловоз» в основні виробничі цехи підприємства, що підтверджено комплектувальними відомостями на одержання матеріалів № 33910 від 23.11.2011 та № 35870 від 29.12.2011 (а.с.133-134).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Луганськтепловоз» документально підтверджено реальність господарської операції з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», а отже, правомірність формування податкового кредиту за цією операцію та визначення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, суд вважає за потрібне зауважити, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську зроблено висновок про порушення позивачем п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.4 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 тільки на підставі акта перевірки Алчевської ОДПІ від 14.02.2012 № 345/236-36713483 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Разом з тим, суд вважає, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ПАТ «Луганськтепловоз» - ТОВ «Транс Агентство Сервіс», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ПАТ «Луганськтепловоз» на час здійснення господарської операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентом - ТОВ «Транс Агентство Сервіс», який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями виконавця робіт, чи сприяння ухиленню ТОВ «Транс Агентство Сервіс» від виконання його податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача має породжувати негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення витрат за цими операціями до складу валових витрат підприємства.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд вважає, що висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську документально спростовані позивачем, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» у судове засідання та до перевірки було надано належним чином оформлену первинну документацію, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення, та яка, на думку суду, у повній мірі підтверджує реальність господарських відносин між ПАТ «Луганськтепловоз» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у жовтні 2011 року.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 08 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 жовтня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002568013, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 24.05.2012 № 0002568013, яким Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9591,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 139,49 грн. (сто тридцять дев'ять гривень сорок дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 12 жовтня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова