Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а/0470/15427/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/33962/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012р.

у справі №2а/0570/15427/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»(надалі -ТОВ «Євроінформ»)

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (надалі -ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2011р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 12.10.2011р. №0002512302 та №0002522302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012р., у задоволенні позову ТОВ «Євроінформ»відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі наказу від 23.06.2011р. №783, в період з 20.07.2011р. по 14.09.2011р. на підставі виданих направлень на проведення перевірки від 20.07.2011р. №000754, №000757, №000759, №000757, №000746 та від 17.08.2011р. №000857, проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., про що складено акт від 28.09.2011р. №2111/23-2/30004486.

Перевірка була подовжена наказом від 16.08.2011р. №1033 з 17.08.2011р. по 31.08.2011р., наказом від 31.08.2011р. №1091 з 01.09.2011р. по 07.09.2011р., наказом від 07.09.2011р. №1112 з 08.09.2011р. по 14.09.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Підставою для зазначених висновків податковий орган вказав, що надані до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з отримання послуг від ТОВ «Скап Холдінгс»(код 34715960), ТОВ «Файненшл Консалтінг Груп»(код 37242060) та ПП «Транс Грейн»(код 36725965) на адресу ТОВ «Євроінформ», що свідчить про те, що правочини між підприємствами здійснені без мети настання реальних наслідків. Перевіркою встановлено «нереальність»проведення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що посадові особи підприємств постачальників з моменту реєстрації не підписували документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, звіти, рахунки тощо), а діяли за винагороду не встановлених осіб, тому їх діяльність не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р.:

- №0002512302, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції;

- №0002522302, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосовано штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки господарської діяльності ТОВ «Євроінформ», останнім по взаємовідносинам з ТОВ «Фанейншл Консалтінг Груп»віднесено до кладу валових витрат за перевіряємий період 1586643грн., до податкового кредиту - 317328,61грн., по взаємовідносинах з ТОВ «Скап Холдінгс»позивачем віднесено до складу валових витрат - 428485,26грн., до податкового кредиту - 52 694,96грн., по взаємовідносинах з ПП «Транс Грейп»позивачем відображено у валових витратах - 439696грн., до податкового кредиту віднесено - 87939,16грн.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді ТОВ «Євроінформ»(провайдер) було укладено договори №010/03/08/2010 від 01.08.2010р. із ТОВ «Файненшл Консалтінг Груп»(код 37242060), №СП 104/01,04,2010 від 01.04.2010р. із ТОВ «Скап Холдінгс»(код 34715960) та №810 від 02.09.2010р. з ПП «Транс Грейн»(код 36725965), в яких вказані підприємства виступили субпровайдерами.

Предметом вказаних договорів є надання провайдером (ТОВ «Євроінформ») від свого імені за дорученням і за рахунок субпровайдера за винагороду послуг із забезпечення доступу оператора до контенту і контент послуг субпровайдера на території України. Договорами обумовлено, що доступ до контент/контент-послуг субпровайдера здійснюється по коротких номерах, що знаходяться в користуванні провайдера на підставі договору з оператором.

Згідно додатків 2 до договорів, за визначеними в них короткими номерами ТОВ «Євроінформ»(провайдером) визначено перелік номерів доступу до контент-послуг субпровайдера за найменуванням «Юридична та фінансова консультація», з вартістю однієї транзакції 15 грн. за з'єднання та 1,60 грн. за хвилину розмови з ПДВ та без ПФ.

При цьому, згідно визначення термінів за вказаними договорами:

- контент це набір інформаційних продуктів, що надаються в голосовій формі або за допомогою СМС субпровайдером по запиту користувача (клієнта) з використанням ресурсів оператора;

- контент-послуга - це технічні і сервісні послуги із створення, програмного та апаратного забезпечення функціонування контенту, рекламно-інформаційній підтримці послуг по наданню доступу до контенту;

- транзакція разовий, успішно завершений запит користувача на інформаційний центр субпровайдера через оператора і отримання користувачем відповідного обєму інформації або доступу до запитуваної контент-послуги відповідно до первинного запиту.

Сторонами договорів за розрахункові періоди (місяць) складались звіти про надання послуг та акти про надання послуг, в яких відображено найменування оператора, визначено короткі номери, загальну суму, що підлягає перерахуванню субпровайдерові та загальну нараховану суму ПДВ, на підставі яких виписувались податкові накладні.

Під час проведення перевірки від платника податків листом №25581/10/23-2 від 07.09.2011р. було витребувано інформацію та копії документів щодо транзакції згідно певних коротких номерів та звіт, де вказується загальна сума, виручена у розрахунковому періоді оператором від користувачів послуг, згідно звіту про надання послуг.

На вказаний запит надано відповідь від 13.09.2011 року №4 (вх. №12670/10 від 14.09.2011р.) оригінали таблиць із статистичними даними.

Проте, із інформації, яка міститься у вказаних документах: актах, звітах та таблицях, не вбачається який саме набір інформаційних продуктів (його індивідуально-визначені ознаки) був переданий та в якій кількості за участю провайдера-позивача, не вбачається відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Так, надані таблиці не містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані таблиці містять розподілену по рядках наступну інформацію. Зокрема, таблиця 1 рядок 1 містить такі дані (мовою оригінала): название «ООО «Транс-Грейн»МТС»; номер «231»; стоимость соединения (15,00); стоимость минути «1,60»; %ЕИ «60%»; количество соединений «571»; количество минут «468»; доход ЕИ «5475,22»; % партнера «57,5%»; количество соединений «46»; количество минут «21»; доход оператора «708,42»; доход партнера «407,34».

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Господарська діяльність визначена вказаним законом як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, який включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, перевіркою не підтверджено, що розглянуті операції пов'язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Євроінформ», оскільки підприємством не надано первинні документи, а саме: належним чином оформлені акти виконаних робіт, розрахунки вартості кожного окремого замовлення, звіти, що унеможливлює встановити зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю товариства.

Крім того, судами встановлено, що укладений позивачем договір із ТОВ «Фанейншл Консалтінг Груп»№010/03/08/2010 від 01.08.2010р., додатки до договору, податкові накладні, звіти про надання послуг, які містяться в матеріалах справи, від мені ТОВ «Фанейншл Консалтінг Груп»підписані ОСОБА_2 як директором.

Натомість, в матеріалах справи містяться пояснення від 02.08.2011р. громадянина ОСОБА_2, в яких він вказує, що йому не відомо де знаходиться та чим займається ТОВ «Фанейншл Консалтінг Груп», і повідомляє, що жодних документів від імені зазначеного підприємства він не підписував, згоду на оформлення його директором підприємства дав чоловіку на ім'я ОСОБА_4 за 100 доларів США.

Укладений позивачем договір із ТОВ «Скап Холдінгс»№104/01.04.2010 від 01.04.2010р., додатки до нього, податкові накладні, звіти про надання послуг, які містяться в матеріалах справи, від мені ТОВ «Скап Холдінгс»підписані ОСОБА_3 як директором.

В той же час, громадянин ОСОБА_3 надав пояснення, що вин дав згоду на призначення його директором зазначеного підприємства за винагороду в 200 доларів США, однак угод від імені підприємства не укладав.

Згідно ч. 1 та 2. ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу , Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення є первинні документи. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, тоді як громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечили свою причетність до підбання зазначених вище документів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта право чину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Закону України «Про податок на додану вартість» , первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вчинення дій за нікчемним правочином (надання накладної) не має під собою правової підстави, а тому набуває ознак неправомірності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Євроінформ»з ПП «Транс Грейн», то в матеріалах справи наявні договір №810 від 02.09.2010р. про надання позивачем для ПП «Транс Грейн» послуг з забезпечення доступу юридичних осіб, що надають послуги стільникового радіотелефонного зв'язку до контенту і контент послуг ПП «Транс Грейн» використовуючи короткі номери оператора, копії звітів про надання послуг та копії податкових накладних.

Разом з тим, відсутність інформації в таких звітах, яка надасть можливість визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, оскільки з жодного документу не вбачається який саме набір інформаційних продуктів (його індивідуально-визначені ознаки) був переданий та в якій кількості за участю провайдера-позивача, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу про недоведеність вказаними документами реальності здійснення господарських операцій, обумовлених такими документами.

Таким чином, встановлені за результатами проведеної перевірки порушення щодо завищення позивачем валових витрат призвели також до завищення підприємством сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальникам послуг без документального їх підтвердження фактичного надання та зв'язку з господарською діяльністю, чим було порушено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , внаслідок чого занижено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у перевірений період.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ»-залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов