Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а-4067/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37634/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В.

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації третя особа - Обслуговуючий Кооператив "Радуга - 11" про зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами представника Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації та представника Обслуговуючого Кооперативу "Радуга - 11" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивачі звернулися в суд із позовом до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації третя особа - Обслуговуючий Кооператив "Радуга - 11" про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2011 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачі звернулися зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано відділ державної реєстрації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про засновників обслуговуючого кооперативу «Радуга-11»(ідентифікаційний код 22906072) відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». В іншій частині позовних відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, представники відповідача та третьої особи звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Судом встановлено, що статут ЖБК «Радуга»зареєстровано 28 червня 1976 року виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих за №10.

Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримано у власність через обмін з громадянином ОСОБА_7 по ордеру №12 від 12 січня 1988 року.

Відповідно до положень статуту ЖБК «Радуга», положення якого відповідають Типовому статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу»від 27 червня 1972 року №297, ОСОБА_3, отримавши по обміну квартиру в кооперативі, мав право вступити в кооператив за певною процедурою, яка полягала у: прийнятті загальними зборами рішення про вступ особи до членів кооперативу; затвердженні вказаного рішення виконкомом відповідної місцевої ради депутатів трудящих; сплаті особою вступного внеску. Зокрема, частиною 4 пункту 4 Статуту ЖБК «Радуга»визначено етапи вступу до членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу при прийомі нових членів, прийняті як до заселення кооперативу будинку, так і після заселення, підлягають затвердженню виконкомом відповідної місцевої ради депутатів трудящих.

Питання про прийняття в члени і виключення з членів кооперативу віднесено статутом ЖБК «Радуга»до компетенції загальних зборів, які є вищим органом кооперативу (п.47 статуту). При цьому загальні збори також встановлюють розмір вступних і пайових внесків, а також внесків експлуатацію і капітальний ремонт будинку (пп..д) п.47 статуту).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем всупереч ст.ст.4, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»не перевірено повноту та достовірність відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості, які не відповідають вимогам ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», що також підтверджено листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22 липня 2010 року, який в силу ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також вживає заходів до запобігання порушенням у зазначеній сфері.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції також дійшов помилкового висновку про те, що порушення прав позивачів безпосередньо може не бути пов'язано з їх членством в кооперативі, враховуючи, що згідно протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК «Радуга»від 02 листопада 2002 року, який міститься в матеріалах справи, проведено загальні збори членів ЖБК «Радуга», протокол містить прізвища та підписи членів кооперативу, в тому числі і позивача -ОСОБА_3, членство в кооперативі ОСОБА_4 підтверджено рішенням виконавчого комітету Залізничної районної Ради депутатів трудящих №1980 від 09 вересня 1974 року. В матеріалах справи відсутні докази щодо виходу або виключення позивачів з членів ЖСК «Радуга». Крім того, вирішення питання щодо членства в кооперативі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, натомість, порушення прав позивачів вбачається в невиконанні державним реєстратором приписів законодавства щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, в будинку, мешканці якого створили таку юридичну особу, позивачі проживають. У зв'язку із зазначеним вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про засновників ОК «Радуга-11», який являється правонаступником ЖБК «Радуга», відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

З таким висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися, оскільки він порушує вимоги процесуального закону, виходячи з наступного.

При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції помилково застосував положення Закону України «Про кооперацію», який набрав чинності 27 серпня 2003 року, до правовідносин, які виникли раніше.

Суд, у своєму рішенні зробив помилковий висновок про те, що відповідачем порушені ст.ст. 4, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»та не перевірено повноту та достовірність відомостей, що вказані в реєстраційній картці.

На момент реєстрації статуту ЖБК «Радуга»(1976 рік) в законодавстві не було вимог щодо включення до статуту відомостей про засновників, що підтверджується постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1972р. №!297 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу».

Відповідно до ч.2 ст. 41 Закону України «Про кооперацію»№1087-ІУ, кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 41 Закону України «Про кооперацію», до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, не приведення статутів у відповідність з вимогами законодавства не дає підстави вважати нелегітимність державної реєстрації кооперативу як юридичної особи та не впливає на обсяг його прав у взаємовідносинах з іншими особами.

Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який набув чинності з 01.07.2004р., державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»(в редакції, чинній на момент вчинення державним реєстратором оскаржуваних дій) встановлено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (ЄДР) та визначено повноваження державного реєстратора під час внесення таких змін.

У разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (ч. 1).

Державний реєстратор має право залишити без розгляду реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо реєстраційна картка оформлена з порушенням вимог, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону (ч.5).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені ч.1 цієї статті.

Зі справи вбачається, що реєстраційна картка ЖБК «Радуга»була оформлена відповідно до вимог законодавства і при її розгляді державним реєстратором не були виявлені підстави для її залишення без розгляду, передбачені ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відсутність у статуті ЖБК «Радуга»відомостей про засновників та, відповідно, відсутність зазначених вище відомостей у поданій державному реєстратору реєстраційній картці, не мали правового значення для внесення відомостей до ЄДР про кооператив як про юридичну особу.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем ст.ст.4, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»є невірним, оскільки судом помилково застосовано положення закону, який набрав чинності у 2004 році, до правовідносин, які виникли у 1976 році, що є порушенням принципу незворотності дії законів в часі та інших нормативно-правових актів (ст. 58 Конституції України).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає неправомірним посилання судом апеляційної інстанції на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.07.2010р., оскільки він не є офіційною позицією вказаного органу, яким міг би вважатися акт з результатами перевірки діяльності державного реєстратора та зафіксованими порушеннями з боку державного реєстратора.

Щодо порушення норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься копія рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2010р. №2-594/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2011р., В якому встановлено, що «суду не надано жодного допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 станом на 14.12.2008р. були членами ЖБК «Радуга».

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.03.2011р. № 2-846/11, в якому також зазначено про відсутність у позивача ОСОБА_3 статусу члена ЖБК «Радуга»(чи ОК «Радуга-11»як правонаступника ЖБК «Радуга»).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами кооперативу та їх позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, є правильним та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у позивачів взагалі відсутнє право на звернення до кооперативу з вимогами щодо діяльності кооперативу, оскільки така діяльність не може порушувати їх права, свободи чи охоронювані законом інтереси внаслідок відсутності матеріально-правового зв'язку позивачів з кооперативом через відносини членства.

Крім того судом першої інстанції було дано правильну оцінку іншим письмовим доказам відсутності у позивачів статусу членів кооперативу, а саме заяві ОСОБА_3 від 07.06.2010р. (з твердженням про те, що останній не є членом кооперативу) та заяві ОСОБА_4 від 18.11.2008р. з проханням про прийняття її до членів кооперативу (яка була відхилена загальними зборами кооперативу).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами кооперативу та їх позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, є правильним та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість судом апеляційної інстанції вказані обставини, встановлені судами при розгляді вказаних цивільних справ, не були взяті до уваги, що є грубим порушенням ст. 72 КАС України.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що «питання щодо членства в кооперативі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції»є необґрунтованим, оскільки це питання вирішено вже судами цивільної юрисдикції, а адміністративний суд першої інстанції правомірно послався на встановлені цими рішеннями обставинами та зробив обґрунтований висновок про відсутність у позивачів права звертатись до суду з вимогами щодо правовідносин, учасниками яких вони не є.

Крім цього, колегія суддів вважає, що судом помилково не враховані обставини втрати позивачами права на позов через пропущення строку звернення до суду.

Судом першої інстанції в судовому засіданні 23.12.2010р. на підставі наданих особами, які беруть участь у справі, документів було встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів ЖБК «Радуга»від 14.12.2008р. позивача ОСОБА_3 було обрано головою президіуму, а позивача ОСОБА_4 -секретарем президіуму. В подальшому позивач ОСОБА_3 був обраний головою правління ЖБК «Радуга»та відомості про це були внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ).

Зазначене підтверджується наданим позивачем витягом з ЄДРПОУ від 31.03.2009р. № 3270886, в якому підтверджується, що станом на зазначену вище дату ОСОБА_3 був керівником юридичної особи ЖБК «Радуга», а також наданими в судовому засіданнями поясненнями ОСОБА_4, яка повідомила, що в період, коли ОСОБА_3 був обраний керівником ЖБК «Радуга», вона була членом правління ЖБК «Радуга».

Фактично позивачі оскаржують дії реєстратора, вчинені 14.12.2004р., а саме неправомірне, на їх думку, невнесення переліку засновників ЖБК «Радуга»до ЄДР.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачі, після обрання їх до керівних органів ЖБК «Радуга»(грудень 2008 року) мали можливість отримати будь-яку інформацію від державного реєстратора, в тому числі і щодо змісту реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором 14.12.2004р.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і підлягає скасуванню, постанову суду першої інстанції слід залишити в силі.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації та представника Обслуговуючого Кооперативу "Радуга - 11" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді