Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-4182/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2012 р. (10:49) Справа №2а-4182/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Андруцький О.М.;

від відповідача - представник за довіреністю Жукова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Кримбумага»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне підприємство «Кримбумага» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 27.03.2012 р. №0000032202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55455,00 грн., №0000012202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39781,00 грн. та №0000022202 про застосування штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 3094,60 грн.

Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення перевірки 01.03.2012 року склали акт перевірки, в якому зафіксували нібито встановлені порушення позивачем п.п.1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та не прийняли до уваги пояснення операторів АГНКС та наповнювача балонів про те, що заправна станція не відпускає газ стороннім особами, а функціонує виключно для забезпечення власних потреб. За результатами вказаної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, яких позивач не допустив. На думку позивача, перевіркою не виявлено та не підтверджується порушення позивачем п.п.1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 267 Податкового кодексу України та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, що призвело до невірних висновків, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, прийняття неправомірних рішень.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 02.10.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Головними державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 01.03.2012р. по 07.03.2012р. проведено перевірку за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - АГНКС, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. 11 км., Московське шосе.

В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 267 Податкового кодексу України та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України.

За результатами перевірки складено акт № 0009/01/01/23/20691006 від 12.03.2012 року.

Перевірку проведено в присутності представника позивача - оператора АГНКС - ОСОБА_6 та наповнювача балонів - ОСОБА_7, які відмовились від підпису та отримання примірника акту перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.03.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000012202 від 27.03.2012р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39781,00 грн. за порушення п.п.1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

№0000032202 від 27.03.2012 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55455,00 грн. за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України;

№0000022202 від 27.03.2012р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3094,60 грн. за порушення ст. 267 Податкового кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі Закон України №265) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

Згідно з п. 1 ст.3 Закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

При цьому відповідно до п. 2 ст. 3 закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону України №265).

Пунктом 9 ст. 3 Закону України №265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

Згідно з п. 13 ст. 3 Закону України №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог ст. 3 Закону України №265 встановлена ст. 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (п. 1 ст. 17 Закону України №265);

двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання (п. 4 ст. 17 Закону України №265).

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідальність за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р., визначена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р., п 1 якого встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, платники збору, порядок придбання торгових патентів, відповідальність визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Згідно пп. 267.3.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Підпунктом 267.3.4. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

Відповідальність за порушення вказаних норм Податкового кодексу України визначена ст. 125 Податкового кодексу, п. 125.1. якого встановлено, що за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 - 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки позивача податковим органом було встановлено порушення п. 1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України №265, а саме:

- проведення розрахункової операції без роздрукування відповідного розрахункового документа (касового чека);

- незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора, сума невідповідності складає 11091.00 грн.;

- невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку за період з 05.11.2011 р. по 29.02.2012 р., відсутній Z звіт за 29.02.2012 р. та 01.03.2012 р.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки від 07.03.2012 р. №000013/028 за вказані порушення податковим органом нараховані грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 39781,00 грн. (1 грн. + (117 х 340 грн.) = 39781,00 грн.).

Таким чином, відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України №265 у сумі 1 грн., за порушення п. 9 ст. 3 Закону України №265 за період з 05.11.2011 по 01.03.2012 року у сумі 39780,00 грн. (117 днів х 340 грн.).

Під час перевірки також було встановлено порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. - неоприбуткування готівкових коштів у сумі 11091,00 грн. у касі підприємства, у зв'язку з чим, на підставі податкового повідомлення - рішення №0000032202 від 27.03.2012 р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми у розмірі 55455,00 грн. (11091,00 грн. х 5).

Крім того, було встановлено здійснення господарської діяльності по реалізації газу без отримання відповідного торгового патенту, у зв'язку з чим, за порушення ст. 267 Податкового кодексу України на підставі податкового повідомлення - рішення №0000022202 від 27.03.2012р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3094,60 грн.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Кримбумага» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України державним реєстратором Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 16.06.2004 р. за номером 1 882 120 000 005015.

Відповідно до довідки серії АА №6146 від 25.04.2008 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності ПП «Кримбумага» є:

- виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (КВЕД - 21.22.0);

- роздрібна торгівля пальним (КВЕД - 50.50.0);

Для здійснення господарської діяльності ПП «Кримбумага» отримало дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №317.11.43.21.22.0 від 30.06.2011 р., який дії з 30.06.2011 р. по 21.06.2014 р.

Як було зазначено вище, під час перевірки було встановлено проведення розрахункової операції без роздрукування відповідного розрахункового документа (касового чека); невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку за період з 05.11.2011 р. по 29.02.2012 р., відсутній Z звіт за 29.02.2012 р. та 01.03.2012 р. у зв'язку з реалізацією газу на автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС) позивача, неоприбуткування готівкових коштів у сумі 11091,00 грн. у касі підприємства, здійснення господарської діяльності по реалізації газу без отримання відповідного торгового патенту.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем господарська діяльність по реалізації газу стороннім споживачам почала здійснюватись лише з 26.04.2012 року, що підтверджується наступним.

Наказом №17/20/4-2010 р. від 20.04.2010 року по ПП «Кримбумага», у зв'язку з закінченням будівельно-монтажних робіт і початком експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, передбачена заправка автотранспорту підприємства зжатим газом виключно на АГНКС підприємства.

Матеріали справи свідчать, що позивач має власний та орендований автотранспорт, який заправляється газом.

Відповідно до договорів поставки природного газу №123 від 22.12.2010 року та № 123 від 15.12.2011р. ПП «Кримбумага» є споживачем природного газу.

Згідно бухгалтерськім довідкам, актам приймання передачі газу за листопад, грудень 2011 р., лютий 2012 року, відомостям обліку природного газу за листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 р. ПП «Кримбумага» спожито природного газу на виробництво та нужди власного автотранспорту.

Відповідно до акту від 15.12.2011 року було припинено подача газу на підприємство. 23.01.2012 р. представником газопостачальної компанії здійснена перевірка вузла обліку газу та наявності пломб, про що складений акт від 23.01.2012 року, відповідно до якого встановлено наявність пломб на вузлі обліку газу.

Фактично подача газу на АГНКС поновлена 01.02.2012 р., про що складений наряд-допуск №11 від 01.02.2012 року.

Таким чином, фактично з 15.12.2011 р. по 01.02.2012 року поставка газу на АГНКС позивача не відбувалася.

Зазначені обставини підтвердили у судовому засідання свідки - працівники позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_6., які зазначили, що до квітня 2012 року реалізація газу стороннім споживачам не здійснювалася, вся діяльність станції була спрямована на заправлення власного автотранспорту підприємства.

Згідно Книги обліку розрахункових операцій №0109014610р/1, зареєстрованої 07.11.2011 р., яка була досліджена у судовому засіданні, перший Z звіт роздрукований та внесений до КОРО від 26.04.2012 р.

Суд зазначає, що актом перевірки не встановлено та не зафіксовано реалізація газу стороннім споживачам з 05.11.2011 року по 01.03.2012 р. Інших доказів на підтвердження вказаної обставини відповідач суду не надав.

Таким чином, податковим органом не надано, а судом не встановлено доказів реалізації газу з 05.11.2011 р. по 01.03.2012 р.

Суд ставиться критично до показаній працівників податкового органу - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що до початку перевірки на АГНКС позивача була здійснена реалізація газу, оскільки вказані обставини не зафіксовані актом перевірки та спростовуються іншими матеріалами справи.

Суд вважає безпідставним посилання свідків на ту обставину, що в КОРО позивача, яка була досліджена під час перевірки, був Z звіт за 04.11.2011 року, оскільки вказані обставини не зафіксовані та не відображені в акті перевірки. Крім того, вказані обставини спростовуються іншими матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Щодо встановлення під час перевірки наявність грошових коштів на місце проведення розрахунків у сумі 11091,00 грн., то суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що згідно показаній свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час перевірки особи, які проводили перевірку, було запропонували надати всі грошові кошти, які були в тому числі у карманах. Так, свідок ОСОБА_6 зазначив, що він мав при собі 3000 грн. для покупки подарунку дружині на 8 березня. Вказані кошти були вилучені особами, які проводили перевірку, перераховані, включені до опису наявних грошових коштів та потім повернути. Аналогічні показання були надані свідком ОСОБА_7, який також пояснив, що особисті грошові кошті, які знаходилися у карманах, були вилучені перевіряючими, перераховані та потім повернуті.

Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_5, під час перевірки були перераховані всі наявні на місце проведення розрахунку (у приміщенні операторської), в тому числі, які знаходилися особисто у працівників позивача.

Щодо посилання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ту обставину, що особисті кошті працівників не були враховані під час визначення суми готівкових коштів, яка знаходиться на місце проведення розрахункових операцій, а грошові кошти були виявлені та вилучені у різних місцях приміщення операторської, то вказана обставина не відображена в акті перевірки та спростовуються іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Суд також враховує, що згідно показаній свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти, виявлені під час перевірки, знаходилися не на місце проведення розрахункових операцій, а в окремому приміщенні, в коронній коробці, та вказані грошові кошти є особистими коштами працівників, які збиралися ними для покупки скутера.

Суд зауважує, що акт перевірки та показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають суперечливий характер, з них не вбачається достеменного висновку про наявність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій у сумі 11091,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій у сумі 11091,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами, що супроводжується посиланням на відповідну норму права.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому належність доказу означає встановлення фактичних даних, які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

А відтак, враховуючи, що матеріали справи свідчать про відсутність здійснення господарської діяльності позивачем, у періоді що перевірявся, щодо реалізації газу стороннім споживачам, приймаючи до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також ту обставину, що актом перевірки не встановлена та не зафіксована реалізація газу з 05.11.2011 р. по 01.03.2012 р. стороннім споживачам та податковим органом не надано доказів такої реалізації, суд вважає безпідставними висновки податкового органу щодо порушення з боку позивача Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України та ст. 267 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд зазначає, що працівники державного податкового органу під час проведення перевірки дійшли помилкового висновку про порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України та ст. 267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями - рішеннями є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.10.2012 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 167 КАСУ постанову складено 08.10.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 27.03.2012 р. №0000032202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55455,00 грн., №0000012202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39781,00 грн. та №0000022202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3094,60 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримбумага» (ЄДРПО 20691006) 983,31 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.