Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а/1270/6915/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6915/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання Ворошило О.Є.

за участю :

представників позивача: Приходько Є.В.

Кужелева К.М.

представників відповідача: Лиманюк М.А.

Мілобінської М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Укрхімсіз» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, визнання противоправними висновків акту, визнання противоправними дій, -

10 вересня 2012 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, визнання противоправними висновків акту, визнання противоправними дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що зі змісту акту перевірки від 31.07.2012 р. № 813/22-33503369 підставою проведення перевірки ПП «Укрхімсіз» є п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України. Відповідно до даної норми органи податкової служби мають право на проведення перевірки лише у разі, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з отримання запиту.

На всі письмові запити ДПІ у м. Сєвєродонецьку, підприємство надало письмові пояснення та їх документальні підтвердження: 27.05.2012 р. № 27/05/1 отримано ДПІ у м. Сєвєродонецьку 28.05.2012 р., від 05.07.2012р. № 05/07/01 отримано ДПІ у м. Сєвєродонецьку 05.07.2012 р.

Оскільки відповіді були надані вчасно, відповідач не мав правових підстав для проведення позапланової документальної перевірки ґрунтуючись на п.п. 78.1.1, п.78. 78 Податкового кодексу України.

Співробітник податкової служби, який здійснював невиїзну перевірку на підприємства, не дослідив взагалі первинно-бухгалтерські документи, які підтверджують реальність настання господарських операцій та без огляду будь-яких документів зроблено висновок про нікчемність правочинів з постачальниками товару «Ідея - 2004» (код 33181570) та ПП «Завозінвест» (код 36324058).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка с підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі такі документи, які підтверджували реальність господарської операції між ПП «УКРХІМСІЗ» та TOB «Ідея - 2004», ПП «Завозінвест» є в наявності на підприємстві позивача та взагалі не досліджувались співробітником ДПІ у м. Сєвєродонецьку під час проведення даної невиїзної перевірки: факт прийому-передачі товару - видатковими накладними; факт придбання товару - платіжними дорученнями про фактичну оплату за придбаний товар; право на податковий кредит з ПДВ - належним чином оформленими податковими накладними та інші.

Здійснення оптової торгівлі є одним з видів діяльності ПП «УКРХІМСІЗ», що зафіксовано у довідці з ЄДРПОУ серія АБ № 479475.

Відносини ПП «УКРХІМСІЗ» з TOB «Ідея - 2004» побудовані на підставі договору № 01.09.10 від 01.09.2010 p., з ПП «Завозінвест» - № 01.11.10 від 01.11.2010 р.

Товар за договорами було доставлено директором ПП «УКРХІМСІЗ» особисто, що є одночасно і його єдиним засновником, тобто власником майна, що використовується у господарській діяльності. Можливість здійснення зазначеної поставки у такий спосіб підтверджується довідкою ВРЕВ м. Сєвєродонецька від 26.07.2012 р. № 11/8-64-702, у якій зазначено - про наявність у засновника та водночас директора ПП «Укрхімсіз» ОСОБА_5 дві одиниці вантажного автотранспорту:

автомобіль вантажний фургон FIAT DUCATO 290, н.з НОМЕР_1;

автомобіль грузопасажирський MERCEDES BENZ 108D, н.з. НОМЕР_2.

У зв'язку з тим, що директор ПП «УКРХІМСІЗ» здійснював доставку вантажів власним автомобільним транспортом, висновки співробітника ДПІ у Сєвєродонецьку та посилання на сторінці 11-12 акту від 31.07.2012 р. № 813/22 33503369 щодо перевезення товарів транспортом TOB «Ідея - 2000» та ПІ «Завозінвест» є не тільки некоректними, та такими, що базуються не на реальних фактах, а виключно на припущеннях податківців.

Проаналізувавши положення актів законодавства, позивач зазначає, що станом на дату складання ДПІ акту перевірки - податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь - якого правочину вимогам ст. ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Фахівець, який здійснював перевірку, зробив висновок про нікчемність правочинів укладених між ПП»Укрхімсіз» та TOB «Ідея - 2004», ПП «Завозінвест» спираючись виключно на ненадання документів постачальниками позивача - контрагентами, а також на акти перевірок постачальників позивача.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПС України 22.12.2010 N 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2010 р. за N 34/18772, є обов'язковим для посадових осіб органів ДПС під час оформлення результатів перевірок.

Фактично всі доводи податківців в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та даних актів перевірок контрагентів позивача - TOB «Ідея - 2004», «Завозінвест».

На підставі наведеного позивач просив суд скасувати наказ ДПІ в м. Сєвєродонецьку № 583-п від 25.07.2012 року, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001352201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 320023,75 грн.

Визнати противоправними та незаконними висновки, зроблені в акті перевірки від 31.07.2012 р. № 813/22-33503369, щодо порушень ПП «Укрхімсіз» податкового законодавства.

Визнати противоправними та незаконними дії фахівців ДПІ в м. Сєвєродонецьку, які проводили перевірку ПП «Укрхімсіз, щодо визнання нікчемними правочинів укладених між їх підприємством та контрагентами TOB «Ідея - 2004» та ПП «Завозінвест».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позивні вимоги та просили суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та послалися на заперечення, в яких зазначено, що позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Укрхімсіз" здійснювалась відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, згідно з якою «документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.. 77 та 78 Податкового кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених Податковим кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачених законом.».

Обставиною для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Укрхімсіз» послужило отримання податкової інформації від ДПІ у Ленінському районі м. Луганська.

За результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Укрхімсіз» було зроблено висновок, що підприємством порушено п.п.7.2.1. п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997р. №іб8/97-ВР із змінами та доповненнями та договори між ТОВ „Ідея-2004" та ПП „Завозінвест" на постачання ТМЦ суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

Такий висновок був зроблений на підставі відсутності TOB „Ідея-2004" та ПП „Завозінвест" за місцезнаходження, відсутності посадових осіб та відсутності технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів даних контрагентів.

Листами № 567/16-28 від 13.01.2011р., №5039/15-328 від 16.05.2011р. та від 19.06.2012р. №7030/22-204 ДПІ у м. Сєвєродонецьку звернулась до ПП «Укрхімсіз» з проханням надати документи щодо взаємовідносин з постачальниками TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест" за період з 01.11.2010 по 31.12.10р., а саме:

Реєстри отриманих та виданих накладних, податкові накладні, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином - ТТН, довіреності на отримання ТМЦ, акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг); документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності.

Листами від № 567/16-28 від 13.01.2011р., №5039/15-328 від 16.05.2011р. та від 19.06.2012р. №7030/22-204 до ДПІ надані наступні документи: реєстри отриманих та виданих накладних, податкові та видаткові накладні від постачальників TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест", договір оренди нежилого приміщення під офіс, господарські договори, укладені ПП «Укрхімсіз» з постачальниками TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест".

На підставі вищевикладеного, керівником ДПІ у м. Сєвєродонецьку, була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Укрхімсіз» згідно Наказу № 583-п від 25.07.12 року „Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки".

Таким чином, проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Укрхімсіз» є законним.

Згідно з абз. 5 п. п. 75.1.2 п.75.2 ст.75 ПК України «документальною невиїзною

позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні

органу державної податкової служби». Це означає, що інспектор може дослідити тільки ті

документи, які були надані підприємством на запити ДПІ.

На листи ДПІ ПП «Укрхімсіз» не надано жодного документу подальшої реалізації або використання у господарської діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від постачальників TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест".

Також на підставі наданих ПП «Укрхімсіз» документів - тільки видаткових та податкових накладних неможливо підтвердити реальність господарських операцій між платником та TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест".

Відповідно «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Документів, що підтверджують транспортування продукції ПП «Укрхімсіз» до перевірки не надано. Також, у ході перевірок TOB «Ідея-2004» та 1111 „Завозінвест" встановлено відсутність транспортних засобів, тобто підприємства не мають можливості здійснювати транспортування реалізованого товару власними силами.

ПП «Укрхімсіз» не надав товаро-транспортні накладні, згідно яких підприємство самостійно перевозило ТМЦ від постачальників.

Враховуючи вимоги пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, яким «забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам» - накладні, податкові накладні, не можуть бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Укрхімсіз», в зв'язку з тим, що акти виконаних робіт, податкові накладні та видаткові накладні не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном.

Таким чином, у результаті порушення контрагентами TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), продаж ТМЦ для ПП «Укрхімсіз» має протиправний характер.

Отже, у ПП «Укрхімсіз», відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест".

Перевіркою ПП «Укрхімсіз» встановлено відсутність поставки ТМЦ від TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест", що свідчить про укладання угод без мети реальних наслідків.

За результатами перевірки встановлені порушення, які відображені в акті від 31.07.2012 року № 813/22-33503369, а саме:

п.п.7.2.1. п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 256019 грн., в тому числі за листопад 2010р. у сумі 154100 грн. та за грудень 2010р. у сумі 101919 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає позовну заяву позивача не обґрунтованою, просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що ПП «Укрхімсіз» зареєстрований як юридична особа в ЄДР 10004027655, ідентифікаційний код 33503369, має свідоцтво № 100219368 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.9-10).

ПП Укрхімсіз», його засновник та водночас директор ОСОБА_5 мав дві одиниці вантажного автотранспорту:

автомобіль вантажний фургон FIAT DUCATO 290, н.з НОМЕР_1;

автомобіль грузопасажирський MERCEDES BENZ 108D, н.з. НОМЕР_2. (а.с.11)

Листами № 5039/15-328 від 16.05.2011р. та від 19.06.2012р. №7030/22-204 ДПІ у м.Сєвєродонецьку звернулась до ПП «Укрхімсіз» з проханням надати документи щодо взаємовідносин з постачальниками TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест" за період з 01.11.2010 по 31.12.10р., а саме: реєстри отриманих та виданих накладних, податкові накладні, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином - ТТН, довіреності на отримання ТМЦ, акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг); документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності (а.с. 12,150,161,164)

Листом від 27.05.2012 на №5039/15-328 від 16.05.2011р. та від 19.06.2012р. №7030/22-204 до ДПІ надані наступні документи: реєстри отриманих та виданих накладних, податкові та видаткові накладні від постачальників TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест", господарські договори, укладені ПП «Укрхімсіз» з постачальниками TOB «Ідея-2004» та ПП „Завозінвест"(а.с.13-14,) на повторний запит ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 19.06.2012 №7030 позивач відмовив у видачі витребуваний документів, пославшись на ст.. 73 Податкового кодексу України (а.с.162-163).

Документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Укрхімсіз» призначена згідно Наказу № 583-п від 25.07.12 року „Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки" (а.с.15)

Відповідно до акту перевірки від 31.07.2012 року № 813/22-33503369 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Укрхімсіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ідея-2004» (код33181570), ПП «Завозінвест» (код36324058) за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 р. встановлено порушення :

п.п.7.2.1. п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 256019 грн., в тому числі за листопад 2010р. у сумі 154100 грн. та за грудень 2010р. у сумі 101919 грн.;

ст. ст. 203,215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «Ідея-2004» (код 33181570), ПП «Завозінвест» (код 36324058) з ПП «Укрхімсіз ( код ЄДРПОУ 33503369).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється при наявності обставин перелічених у цьому пункті, в тому числі, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом було встановлено, що позивачем не в повному обсязі були надані витребувані ДПІ в м. Сєвєродонецьку документи (а.с.162-163).

Відповідно до п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вищенаведених нормативних актів вбачається, що позапланова невиїзна документальна перевірка була проведена в межах повноважень, наданих органу державної податкової служби та з додержанням норм Податкового кодексу України.

Позивачем не доведено протиправність дій відповідача по проведенню перевірки, тому у задоволенні позовних вимог про скасування наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку № 583-п від 25.07.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки слід відмовити за необґрунтованістю.

По перевірці дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 рік суд застосовує податкове законодавство діюче на момент виниклих правовідносин.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

На підставі пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Згідно зі п.п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже виходячи із характеру спірних правовідношень у даній справі необхідно врахувати, що під час здійснення господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей підприємство на підтвердження повноважень посадових осіб контрагента керується документами, які були надані такими контрагентами, тобто Статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом платника податку на додану вартість, які видані відповідними державними органами. Але судом встановлено, що на момент продажу ТМЦ товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» , ПП «Завозінвест» перебували на податковому обліку (а.с.19-20).

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Ідея-2004» та ПП «Завозінвест» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 р. здійснювалися на підставі договорів на поставку ТМЦ № 01.09.10 від 01.09.2010 року, № 01.11.10 від 01.11.2010 р. (а.с.39-40), договорами відступлення права вимоги та актами звірення взаємних розрахунків (а.с.41-44).

Реальність угод підтверджується посвідченнями про відрядження, податковими та видатковими накладними (а.с. 45-55), витягами з рахунків банку про перерахування коштів за одержані ТМЦ, які були досліджені при перевірці і що не заперечують сторони по справі (а.с. 69,72,74,76,78,80,82-87,90).

Факт отримання матеріалів, та наявність у позивача, також було встановлено довідкою відділу КРУ у м. Сєвєродонецьку (а.с.158-160), договором оренди складського приміщення (а.с.157), договорами, специфікаціями на продаж та поставку отриманих МТЦ,довіреностями на отримання, податковими та видатковими накладними (а.с.91-146), витягами з рахунків банку про перерахування коштів за продані ТМЦ (а.с.56-68,70,71,73,75,77-79,81,86-89)

На підставі вищенаведених первинних документів вбачається реальність угод та наявність господарських відносин між позивачем та контрагентами. Податковий кредит з податку на додану вартість у спірний період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Ідея-2004» та ПП «Завозінвест» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 р. сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Таким чином, податкове повідомлення рішення Сєвєродонецької ДПІ № 0001352201 від 17.08.2012 року є противоправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає за можливе, з ціллю повного захисту позивача, застосувати ст. 11 КАС України, визнавши податкове повідомлення-рішення противоправним.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно визнання противоправними та незаконними висновків, зроблених в акті перевірки від 31.07.2012 р. № 813/22-33503369, щодо порушень ПП «Укрхімсіз» податкового законодавства та визнання противоправними та незаконними дій фахівців ДПІ в м. Сєвєродонецьку, які проводили перевірку ПП «Укрхімсіз, щодо визнання нікчемними правочинів укладених між позивачем та контрагентами TOB «Ідея - 2004» та ПП «Завозінвест», оскільки позивач оскаржуєте фактично акт перевірки.

Акт перевірки не має юридичного характеру, так як безпосередньо не стосується прав та обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути податкове рішення-повідомлення, прийняте на підставі такого акту.

Оскарження самого акту, який не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, як і дій по складанню його змісту, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обов'язковими до виконання, зокрема, податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд вважає в даній частині позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до платіжного доручення № 105, платіжного доручення № 106 позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську у загальній сумі 2237,06 грн. ( а.с.2-3).

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Адміністративний позов Приватного підприємства «Укрхімсіз» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, визнання противоправними висновків акту, визнання противоправними дій задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0001352201 від 17 серпня 2012 року на суму 320023,75 грн. (триста двадцять тисяч двадцять три гривні сімдесят п'ять копійок).

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Укрхімсіз» судові витрати у сумі 1118,53 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять гривень п'ятдесят три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 15 жовтня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова