Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а-7665/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. № 2а-7665/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Шпака В.В.,

відповідача Павлової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Львівсервісконтакт»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Львівсервісконтакт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 червня 2012 року № 0000682304, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 469 грн. 40 коп., у тому числі за основним платежем -1 175,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -293,90 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство як суб'єкт господарювання правомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Автотрейд-2012», яка носила реальний характер, тому викладені у акті перевірки від 06.06.2012 р. № 1157/22-50/25232177 висновки податкового органу про безтоварність цієї господарської операції та нікчемність, удаваність цього правочину є безпідставними. Факт придбання товару у ПП «Автотрейд-2012»та реальність цієї господарської операції документально підтверджується належним чином оформленими первинними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Додатково посилається на те, що у податкового органу не було передбачених статтею 78 Податкового кодексу України підстав на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, оскільки підприємством виконано вимоги запиту відповідача від 19.04.2012 року № 3176/10/22-40/2. Крім цього, податковим органом підприємству не надано складений за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки акт, що позбавило позивача права на подання пояснень та заперечень, що передбачено пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірне податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача Шпак В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Павлова А.О. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у відповідності до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Львівсервісконтакт»з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Автотрейд-2012»за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2012 р. №1157/22-50/25232177, яким встановлено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 1175,5 грн. При перевірці використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №111/22-40/37200994 від 10.04.2012 р «Про неможливість проведення перевірки ПП «Автотрейд-2012», бази даних ДПА України, податкову декларацію з ПДВ ПП «Львівсервісконтакт», АС «Звіт», АІС «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідно до яких зроблено висновок про відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ПП «Автотрейд-2012», оскільки у нього відсутні майно, трудові ресурсі, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та інше майно, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. У зв'язку з цим вважає, що підприємствами - контрагентами ПП «Автотрейд-2012»в податковій звітності відображені господарські операції, метою яких є заниження об'єкту оподаткування та несплата податків. Вважає податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 р. № 0000682304 правомірним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач -ПП «Львівсервісконтакт», зареєстровано 20.02.1998 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.02.1998 року № 1 415 105 0001 004063 (код ЄДРПОУ 25232177) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова з 20.02.1998 року.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Львівсервісконтакт» з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Автотрейд-2012»за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.06.2012 р. №1157/22-50/25232177.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення підприємством:

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 року на загальну суму 1 175 грн. 50 коп., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Автотрейд-2012», що призвело до заниження податку на додану вартість 1 175 грн. 50 коп.;

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. що зумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ПП «Автотрейд-2012»при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом-покупцем до 0 за період лютий, червень, серпень, вересень 2011 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення -рішення від 22 червня 2012 р. № 0000682304, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 469 грн. 40 коп., у тому числі за основним платежем -1 175,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -293,90 грн.

Рішеннями ДПС у Львівській області від 17.07.2012 року № 14602/10/10-2005/1333 та ДПС України від 16.08.2012 року № 491/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2012 р. № 0000682304 залишено без змін.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став викладений в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 111/22-40/37200994 від 10.04.2012 р. «Про неможливість проведення перевірки ПП «Автотрейд-2012»висновок податкового органу про нікчемність господарських операцій, здійснених ПП «Автотрейд-2012»з своїми контрагентами, в тому числі і з ПП «Львівсервісконтакт»у зв'язку із відсутністю реальної можливості отримання та відвантаження товарів через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах. Такий висновок контролюючим органом зроблений на підставі бази даних ДПА України, податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Львівсервісконтакт», АС «Звіт», АІС «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ПП «Львівсервісконтакт» мало правовідносини з ПП «Автотрейд-2012», обумовлені договором купівлі-продажу товару № 0125/3 від 25 січня 2011 року.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ПП «Автотрейд-2012»позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу товару № 0125/3 від 25.01.2011 р. (а.с. 21);

- податкову накладну від 12.09.2011 р. № 41 на загальну суму 7 053 грн., в т. ч. ПДВ -1 175,50 грн. (а.с. 22);

- видаткову накладну від 12.09.2011 р. № 41 на загальну суму 7 053 грн., в т. ч. ПДВ - 1 175,50 грн. (а.с. 23);

- рахунок-фактуру № 41 за 12.09.2011 року на загальну суму 7 053 грн., в т. ч. ПДВ - 1 175,50 грн. (а.с. 46-48);

Відповідно до вказаних документів ПП «Львівсервісконтакт» придбало у ПП «Автотрейд-2012»балку передньої осі (1 шт.) на загальну суму 7 053 грн., в тому числі ПДВ - 1 175 грн. 50 коп.

Позивач повністю розрахувався за придбаний товар, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку за 16.09.2011 року (а.с. 28).

Згідно п.5.1 розділу 5 договору купівлі-продажу товару № 0125/3 від 25.01.2011 р., постачання товару здійснюється самовивозом покупця.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію технічного паспорту САА306977 на автомобіль марки Lancer 2/0 Invait, д.н.з. НОМЕР_2, належного на праві власності директору ПП «Львівсервісконтакт»Зінкіну І.А. (а.с.29), а також копію наказу №15 від 09.09.2011 року про його відрядження до м. Києва терміном на три дні з 12.09.2011 року по 14.09.2011 року для отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП«Автотрейд-2012».

На підставі наданих документів щодо технічної характеристики балки передньої осі судом встановлено, що такий товар є малогабаритним і його перевезення можливе легковим автомобілем.

Хронологічний аналіз виданих ПП«Автотрейд-2012»первинних документів та часу перебування директора ПП «Львівсервісконтакт»Зінкіна І.А. у відрядженні в м. Києві, малогабаритність балки передньої осі, підтверджує доводи позивача про само вивіз цього товару та свідчить про реальність господарської операції між ПП «Львівсервісконтакт»та ПП«Автотрейд-2012».

Як вбачається з Довідки № 1706 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 25.09.2012 року за № 14754458, видами діяльності ПП «Львівсервісконтакт»є оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Аналіз придбаного ПП «Львівсервісконтакт»у ПП «Автотрейд-2012» товару свідчить, що він за своїми технічними характеристиками відповідає тому виду діяльності, яку здійснює позивач.

Позивач пояснив, що придбана за договором купівлі-продажу товару № 0125/3 від 25.01.2011 р. у ПП «Автотрейд-2012»балка передньої осі була використана підприємством у свої господарській діяльності, а саме: реалізована ТзОВ «Снєжка Україна»за ціною, вищою від закупівельної, підтвердженням чого є наступні документи:

- податкова накладна від 16.09.2011 р. № 1 на загальну суму 7 504,99 грн., в т. ч. ПДВ - 1 250,83 грн. (а.с. 27);

- видаткова накладна від 16.09.2011 р. № РН-0000012 на загальну суму 7 504,99 грн., в т. ч. ПДВ - 1 250,83 грн. (а.с. 26);

- рахунок-фактура № СФ-0000016 від 15 15.09.2011 року 7 504,99 грн., в т. ч. ПДВ-1 250,83 грн. (а.с. 25).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ПП «Автотрейд-2012», товар позивачем доставлено самостійно, на суму отриманого товару виписано усі податкові та видаткові накладні, здійснено розрахунок за отриманий товар.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом 996-ХІV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції між»та ПП «Автотрейд-2012» по придбанню товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом за вересень 2011 року.

За приписами пункту 201.8. статті 208 Податкового кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Системний аналіз пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його оподатковуваних операціях, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП «Автотрейд-2012» мав право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі такий був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується відомостями акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 111/22-40/37200994 від 10.04.2012 р.

У пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платника податку визначено як будь-яку особу, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській

установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати податків до бюджету його постачальником. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналіз відомостей акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 111/22-40/37200994 від 10.04.2012 р «Про неможливість проведення перевірки ПП «Автотрейд-2012»свідчить про те, що на час здійснення ПП «Львівсервісконтакт»господарських операцій з ПП «Автотрейд-2012», останнє було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відсутність ПП «Автотрейд-2012»за юридичною (фактичною) адресою не є передбаченою законодавством підставою для позбавлення ПП «Львівсервісконтакт» права на віднесення сплаченої суми за товар до податкового кредиту.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ПП «Львівсервісконтакт»не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства своїм контрагентом ПП «Автотрейд-2012»,у разі коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ є дані податкової звітності його контрагента про відсутність у нього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій, оскільки податковим органом не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство - контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послугу з перевезення вантажів.

Крім цього, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, він не має права витребовувати у контрагента документи з метою перевірки кількості працюючих осіб контрагента, наявних чи орендованих основних засобів та техніки, устаткування, транспортних засобів тощо, тому колегія суддів не вбачає у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Відсутність у позивача ТТН на транспортування товару, отриманого від ПП «Автотрейд-2012», не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки згідно п.5.1 розділу 5 договору купівлі-продажу товару № 0125/3 від 25.01.2011 р., постачання товару здійснюється самовивозом покупця. Позивач надав належні докази на підтвердження виконання ним цієї умови договору.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також невідповідність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

За відсутності вироку суду та постанови, суд вважає помилковими висновки податкового органу про нікчемність правочину між ПП «Львівсервісконтакт»та ПП «Автотрейд-2012» , які ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і цей правочин не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлений ним.

У пункті 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі - Порядок), передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведеної вище норми, випливає, що до набуття законної сили рішення суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Стосовно доводів позивача про відсутність у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівсервісконтакт»і не надання підприємству складеного за наслідками цієї перевірки акту від 06.06.2012 р. №1157/22-50/25232177, то суд зазначає, що фактично така перевірка була проведена і позивач скористався своїм правом на оскарження прийнятого на підставі цього акту спірного податкового повідомлення-рішення як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що ПП «Львівсервісконтакт» при формуванні податкового кредиту в вересні 2011 року правомірно включило до його складу взаєморозрахунки з ПП «Автотрейд-2012».

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 22 червня 2012 року № 0000682304.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0000682304, суд дійшов висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 червня 2012 року № 0000682304 слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп., сплаченого за квитанцією № 57 від 28 серпня 2012 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0000682304.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь приватного підприємства «Львівсервісконтакт»107 (сто сім) грн. 30 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 08 жовтня 2012 року.