Постанова

від 05.10.2012 по справі 2а-3878/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 р. № 2а-3878/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання Подібки М.З.

за участю :

представника позивача Білинський-Гродзь Ю.М.

представника відповідача Ортинська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 р. № 000012232 та № 000013232, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 р. № 000012232 та № 000013232.

Ухвалою суду здійснено заміну відповідача по справі -Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова -на Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю та необґрунтованістю прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Покликається на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, реальність здійснених господарських операцій та подальше використання їх результатів у господарській діяльності позивача. Вважає зроблені відповідачем в Акті від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Технології комфорту»висновки про порушення позивачем податкового законодавства та винесені на підставі даного акту оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству і підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві і поданих письмових поясненнях, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Вважає, що операції позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»і ТзОВ «Технобудальянс»мають фіктивний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними правочинами, сформований позивачем податковий кредит та валові витрати по операціях з даними контрагентами призвели до заниження податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши і дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідачем, ДПІ у Сихівському районі м. Львова, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Технології комфорту», код ЄДРПОУ 31897272 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 0101.01.2010 р. по 30.09.2011 р. За наслідками перевірки Відповідачем складено акт від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 про результати позапланової виїзної перевірки позивача. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. На підставі акта від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 про результати позапланової виїзної перевірки позивача відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 р. № 000012232 про визначення суми зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 40 216 грн., в т.ч. за основним платежем -36 131 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4085 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 р. № 000013232 зі сплати податку на додану вартість у сумі 32 173 грн., в т.ч. за основним платежем -28 905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -3 268 грн.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 відповідач зазначає, що одним із постачальників ТзОВ «Технології комфорту»в грудні 2010 р. та січні 2011 р. було ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Покликається, що Ленінською МДПІ у м. Луганську в акті № 803/23-35554567 від 11.11.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 р. встановлено, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. На підставі вищенаведеного перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 відповідач зазначає, що ТзОВ «Технології комфорту»перебувало у взаємовідносинах з ТзОВ «Технобудальянс». Покликається, що в ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 07.06.2011 р. № 1024/23-304/37190526 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудальянс»код за ЄДРПОУ 37190526, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р. та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р. У даному акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова зазначено, що оскільки на ТОВ «Технобудальянс»відсутні основні засоби (складські приміщення, виробничі потужності) для здійснення будь-якого виду діяльності та враховуючи дані проведеного аналізу постачальників, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Технології комфорту»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТзОВ «Технобудальянс», фінансово-господарські взаємовідносини між вказаним контрагентом та ТзОВ «Технобудальянс»є нікчемними правочинами.

В запереченнях проти позову представником відповідача зроблено покликання на дані податкової звітності контрагентів позивача, листи та акти про наслідки їх перевірки органами державної податкової служби, зазначено про нікчемність правочинів позивача з його контрагентами ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», вважає формування позивачем валових витрат і податкового кредиту по нікчемних правочинах безпідставним, покликається на відсутність між позивачем і його контрагентами договорів із детальним зазначенням видів і обсягу послуг, місця та часу їх надання, розрахунку договірної ціни, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що , Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.03.2002 р. У досліджуваний період здійснювало будівельну діяльність відповідно до ліцензії на провадження ТзОВ «Технології комфорту»будівельної діяльності серія АВ № 082790 від 30.06.2006 р., виданої Львівською обласною державною адміністрацією. З метою провадження власної господарської діяльності позивачем укладено договір підряду № 91-11/15/2 від 25.01.2011 р. з ПАТ «Кредобанк», договори № 26/11/10, № 20/12/10, № 04/02/11 з АБ «Київська Русь», договори № 29-11/02 від 29.11.2010 р., № 29-11/04 від 29.11.2010 р., № 29-11/05 від 29.11.2010 р., № 02-11/01 від 02.02.2011 р., № 2302-1/01 від 23.02.2011 р. з ПАТ «Український професійний банк», договір № 091210 від 29.09.2010 р. та додаткову угоду №1 від 16.12.2010 р. з ПАТ «Укргазпромбанк». Відповідно до умов вказаних правочинів позивач зобов'язався виконати роботи з облаштування і бронювання касових вузлів у відділеннях банків. Про належне виконання взятих позивачем зобов'язань перед зазначеними банками свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних позивачем з ПАТ „КРЕДОБАНК" від 07.04.2011р., з АБ „КИЇВСЬКА РУСЬ" від 24.01.2011р., 11.03.2011р., 11.02.2011р., з ПАТ „Український професійний банк" від 29.12.2010р., 09.03.2011р., 31.03.2011р., з ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК" від 21.02.2011р.

Для виконання взятих на себе зобов'язань перед банками позивачем використано послуги по демонтажу і монтажу алюмінієвих конструкцій, що надавалися контрагентами позивача ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»відповідно до актів приймання виконаних робіт № 16/12/1 від 16.12.2010 р., № 16/12/2 від 16.12.2010 р., № 16/12/3 від 16.12.2010 р., № 16/12/4 від 16.12.2010 р., № 13/01/11-1 від 13.01.2011 р., складених між позивачем і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», та відповідно до актів приймання виконаних робіт № 1/02/11 від 17.02.2011 р., № 2/02/11 від 24.02.2011 р., № 3/02/11 від 24.02.2011 р., № 4/02/11 від 24.02.2011 р., № 5/02/11 від 24.02.2011 р., складених між позивачем і ТОВ «Технобудальянс». Відповідно до представлених позивачем оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6852, актів звірки розрахунків з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»і ТОВ «Технобудальянс», а також копій банківських виписок про перерахування коштів вбачається, що за надані послуги по демонтажу і монтажу алюмінієвих конструкцій позивачем сплачено своїм контрагентам ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 99 253 грн. і ТОВ «Технобудальянс»74 175 грн., в т.ч. ПДВ, заборгованість між підприємствами відсутня. На суми наданих послуг ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»видано позивачу податкові накладні від 16.12.210 р. № 2924, 2925, 2926, 2927 та від 13.01.2011 р. № 32, ТОВ «Технобудальянс»видано позивачу податкові накладні від 17.02.2011 р. № 132 та від 24.02.2011 р. № 167, 168, 169, 170, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2010 р., січні-лютому 2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинними документами, що можуть слугувати підставою для бухгалтерського та інших видів обліку у позивача є представлені позивачем копії актів приймання виконаних робіт. А тому покликання представника відповідача на відсутність між позивачем і його контрагентами договорів із детальним зазначенням видів і обсягу послуг, місця та часу їх надання, розрахунку договірної ціни судом не приймаються, оскільки виходячи з норм п.1 ст. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»договори не можуть вважатися первинними документами, оскільки фіксують намір здійснити господарську операцію, а не сам її факт. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Враховуючи викладене, не находять свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємств на суму 36 131,00 грн.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим Законом (розділом V цього Кодексу). Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, не находять свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 7.1, ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 28 905,00 грн.

Таким чином, підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період є наявність у нього належно оформленої податкової накладної. До матеріалів справи долучені копії податкових накладних, виписаних контрагентами позивача ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у грудні 2010 р., січні, лютому 2011 р., що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем по справі не подано жодних належних і допустимих доказів, що свідчили б про вину посадових осіб позивача в порушенні публічного порядку, спрямованість дій позивача на порушення публічного порядку чи звернення відповідачем до суду про визнання правочинів позивача з його контрагентами ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»недійсними. Відповідачем також не представлено суду доказів недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Натомість позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, що засвідчують факт проведення господарських операцій, копії належно оформлених податкових накладних, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, копії банківських виписок та актів звірки взаєморозрахунків, що свідчать про фактичну оплату позивачем послуг, наданих його контрагентами ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Доводи відповідача в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 28.12.2011 року № 5389/23-209/31897272 та в запереченнях проти позову про встановлення нікчемності правочинів контрагентів позивача на підставі акта Ленінської МДПІ у м. Луганську № 803/23-35554567 від 11.11.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 р. та на підставі акта ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 07.06.2011 р. № 1024/23-304/37190526 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудальянс»код за ЄДРПОУ 37190526, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р. та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р. відхиляються судом з огляду на таке.

Як вбачається з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. по справі № 2а-10972/11/1270 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»оскаржило в судовому порядку дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки № 803/23-35554567 від 11.11.2011 р. Луганським окружним адміністративним судом доводи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»визнано обґрунтованими, позов частково задоволено, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, в результаті якої складено акт № 803/23-35554567 від 11.11.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011». Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. залишено без змін. А тому покликання відповідача на даний акт Ленінської МДПІ у м. Луганську не можуть слугувати доказами по справі, оскільки такий згідно рішення суду визнано складеним протиправно.

Як вбачається з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 р. по справі № 2а-5323/11/2070 ТОВ «Технобудальянс»оскаржило в судовому порядку накази та дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за результатами яких складено акт від 07.06.2011 р. № 1024/23-304/37190526 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудальянс», в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.». Харківським окружним адміністративним судом доводи ТОВ «Технобудальянс»визнано обґрунтованими, позов задоволено, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технобудальянс, за наслідками якої складено довідку № 1024/23-304/37190526 від 07.06.2011 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2011р. по справі №2а-5323/11/2070 залишено без змін. А тому покликання відповідача на даний акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не можуть слугувати доказами по справі, оскільки такий згідно рішення суду визнано складеним протиправно.

Не менш важливе значення для оцінки доводів сторін та ухвалення рішення по справі має з'ясування зв'язку здійснених господарських операцій між позивачем і його контрагентами, ТОВ «Технобудальянс»і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з господарської діяльністю позивача. Так, представником позивача подано суду письмові пояснення та долучено копії письмових документів, а саме договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних позивачем з ПАТ „КРЕДОБАНК", АБ „КИЇВСЬКА РУСЬ", ПАТ „Український професійний банк", ПАТ „УКРГАЗПРОМБАНК". Дані документи та надані позивачем пояснення засвідчують факт подальшого використання результатів здійснених господарських операцій між позивачем і ТОВ «Технобудальянс» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у подальшій господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 17 січня 2012 р. № 000012232 та № 000013232 підлягають скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 723,89 грн., то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»723,89 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 17 січня 2012 р. № 000012232 та № 000013232.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту»723,89 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.