Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/2370/3404/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3404/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Трофімової Л.В.,

при секретарі -Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача -Табаченка А.В. за довіреністю, представника відповідача -Бакалини В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби (Шполянське відділення) про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000272301 та №0000282301,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Шполянський молокозавод», звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить визнати неправомірними і скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 15.05.2012р. №0000282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 496 072 грн. та №0000272301 про зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 37 092 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Шполянський молокозавод»з питань дотримання податкового законодавства по розрахунках із МПП «СИВ»(ідентифікаційний код 23247690) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. складено акт від 20.04.2012р. №39/22/03566554, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2012р. №0000272301 та від 15 травня 2012р. №0000282301 про визначення ПАТ «Шполянський молокозавод»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 092 грн. та 496 071 грн. і 1 грн. штрафу відповідно. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ПАТ «Шполянський молокозавод»без задоволення, а спірні рішення без змін. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками невизнання господарських операцій правомірними з окремими контрагентами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних облікових та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених правовідносин, відсутність доказів про набрання сили вироком суду і наявність рішення суду на підтвердження правомірної діяльності позивача і контрагентів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки формуючи податкову звітність позивач використовував документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є законним .

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ПАТ «Шполянський молокозавод»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Шполянською районною державною адміністрацією Черкаської області 17.09.1999р. (ідентифікаційний код 03566564).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом -Кодекс №2755-VI).

Відповідно до статті 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Статтею 6 Кодексу №2755-VI передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. За приписами статті 9 Кодексу №2755-VI податок на додану вартість належить до загальнодержавних у податковій системі. Згідно статті 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Шполянський молокозавод»з питань дотримання податкового законодавства по розрахунках із МПП «СИВ»(ідентифікаційний код 23247690) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., складено акт від 20.04.2012р. №39/22/03566554. В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: вимог п. 198.6 ст. 198, п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та порядку, затвердженого постановою КМУ від 02.03.2011р. №246, у результаті завищення податкового кредиту за травень 2011р. на 652 600 грн., що призвело до: заниження нарахування податку на додану вартість по бюджетній декларації за травень 2011р. на 402968 грн.; завищення залишку від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 37092 грн. бюджетної декларації; використання коштів, що спрямовуються до спеціального фонду державного бюджету не за призначенням - 93103 грн.; завищення суми ПДВ, що в наступному звітному (податковому) періоді зменшує суму податку, що підлягає перерахуванню до спецфонду державного бюджету на 119437 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 180 Кодексу №2755-VI платник ПДВ -будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100307824 (а.с. 16).

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: латник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Кодексу №2755-VI штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 20.04.2012р. №39/22/03566554 (а.с.239-256) позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2012р. №0000272301 (а.с.17, а.с.259 Т.1) та від 15 травня 2012р. №0000282301 (а.с.18, а.с.258 Т.1) про визначення ПАТ «Шполянський молокозавод»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 092 грн. та у сумі 496 072 грн. відповідно.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку;

За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони). Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони) подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався, за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено заперечення до акту перевірки без задоволення (а.с.43-45 Т.1) і скарги ПАТ «Шполянський молокозавод»без задоволення, а спірні рішення без змін (а.с.53-57; а.с.65-68).

Судом на виконання вимог статті 11 КАС України у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі доказів в їх сукупності, за результатами дослідження останніх не виявлено підстав для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації з визначення ПДВ. У силу вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що підставою для виїзної позапланової перевірки ПАТ «Шполянський молокозавод»вбачається акт документальної позапланової виїзної перевірки МПП «СИВ»від 22.08.2011р. №2208/23-1/23247690 (а.с.205-220 Т.1), проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці. Разом з тим, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. у адміністративній справі №2а/2470/2935/11 за позовом ДПІ у м. Чернівці до МПП «СИВ»про стягнення коштів отриманих за недійсним договором у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю та встановлено, що викладені в акті перевірки від 22.08.2011р. №2208/23-1/23247690 судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами (а.с.122 Т.1,а.с.36-38 Т.2). У вищевказаній судовій адміністративній справі судом досліджувалися та перевірялися реальність господарських операцій за договором поставки МПП «СИВ»з ПАТ «Шполянський молокозавод»(договір № 05-11-ШМЗ від 04.05.2011 р.), що не викликало сумнівів у здійснення господарських операцій між вищевказаними контрагентами. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. у адміністративній справі №2а/2470/2935/11 за позовом ДПІ у м. Чернівці до МПП «СИВ»про стягнення коштів отриманих за недійсним договором залишено без змін (а.с.46-50 Т.2). Відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 КАС України, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012р. у адміністративній справі №2а/2470/2935/11 набрала законної сили з моменту проголошення.

Разом з тим, системно аналізуючи положення Кодексу №2755-VI, суд дійшов висновку, що правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена у документі обов'язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об'єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що між сторонами ПАТ «Шполянський молокозавод»(«Покупець») та МПП «СИВ»(«Постачальник») було укладено договір поставки обладнання від 04 травня 2011р. №05-11-ШМЗ (а.с.69 Т.1), що підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов'язальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності сторін, зміст становлять умови, що визначено на розсуд сторін і погоджено сторонами, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до порядку та на умовах, визначених договором поставки обладнання від 04 травня 2011р. №05-11-ШМЗ «Постачальник»зобов'язується поставити за завданням «Покупця», а «Покупець»зобов'язується прийняти і оплатити обладнання : компресорно-випарниковий блок АХWК 127R3 з блоком конденсації парів 8WS-9-2, що призначений для виробництва холоду для охолодження молока при виготовленні готової продукції (масла, суміші рослинно-вершкової) відповідно до специфікації (а.с.70). Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, потреба в обладнані виникла у зв'язку з модернізацією виробництва зменшення енергоємності.

Судом встановлено, що МПП «СИВ»на момент здійснення господарських операцій з ПАТ «Шполянський молокозавод»зареєстровано суб'єктом господарювання (ідентифікаційний код 33031279). У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов зазначеного вище договору та додаткових угод (а.с.71-72) МПП «СИВ»як «Постачальником»передано вищевказане обладнання «Покупцю»ПАТ «Шполянський молокозавод»на основі видаткових накладних: від 28.05.2011р. №8 на суму - 2 136 200 грн у т.ч. ПДВ 356 033,33 грн. (а.с.73 Т.1); від 29.05.2011р. №12 на суму - 1 779 400.00 грн в т.ч. ПДВ 296 566,67 грн.(а.с.74 Т.1) ; від 22.06.2011р. №17 на суму - 2 273 300,00 грн у т.ч. ПДВ 378 883,33 грн. (а.с.75 Т.1) ; від 23.06.2011р. №18 на суму - 1 831,100,00 грн в т.ч. ПДВ 305 1833,33 грн .(а.с.76 Т.1); ТТН (а.с.77-80) від 28-29 травня, від 22-23 червня; 23-26 листопада 2011р. (водій ОСОБА_3); 07.03.2012р. (водій ОСОБА_4.); податкових накладних від 28.05.2011р. №14(а.с.81 Т.1) -ПДВ 356033,33грн., від 29.05.2011р. №18(а.с.82 Т.1) -ПДВ 296566,67грн., від 22.06.2011р. №23(а.с.83 Т.1) -ПДВ 378883,33грн., від 23.06.2011р. №24(а.с.84 Т.1) -ПДВ 305183,33грн. і оплачено (Т.1) згідно виписок банку від: 25.06.2011р., 30.06.2011р., 02.09.2011р., 05.09.2011р., 08.09.2011р., 12.09.2011р. у сумі 20000грн.(а.с.85), 97468грн.(а.с.86), 2108,97 (а.с.87), 1000000грн.(а.с.88), 1000000грн.(а.с.89), 1000000 грн.(а.с.90), 1017188,63 грн.(а.с.91), передачі простих векселів 1883234,4 грн.(а.с.92), 2000000грн. (а.с.93, а.с.178 Т.1). У рішенні Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №2а/2470/2935/11(а.с.37) вказано: «згідно ТТН МПП «СИВ»передало обладнання ПАТ «Христинівський молокозавод», ПАТ «Городищенський молокозавод», ПАТ «Шполянський молокозавод». У свою чергу підприємства розрахувалися з МПП «СИВ».

Пункт 187.1 ст.187 Кодексу №2755-VI визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 Кодексу №2755-VI визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. Як вбачається з Акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежного оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, усі вони складені відповідно до законодавства.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору від 04 травня 2011р. №05-11-ШМЗ щодо предмету правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ним, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину, відповідачем до суду не надано.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі за текстом -Кодекс №436-IV).

За змістом ст.3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що за змістом ст. 181 Кодексу №436-IV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши усі матеріали справи суд зазначає, що виконання поставки товару 05-11-ШМЗ підтверджується оформленими податковими накладними, видатковими накладними та даними відображення операцій у бухгалтерському обліку, зокрема карткою рахунку 6313 з контрагентом МПП «СИВ» (а.с. 179-181) та картками складського обліку (а.с. 188-201 Т.1).

В акті перевірки на стор.13 (а.с. 31) зазначено: «операції купівлі -продажу між МПП «СИВ»з контрагентом ПАТ «Шполянський молокозавод»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»», проте на підтвердження вказаного у матеріалах справи відсутні рішення суду щодо визнання такої угоди недійсною чи вироків суду щодо фіктивного підприємництва суб'єктів господарювання.

На думку суду, укладений та виконаний договір спрямований на настання реальних наслідків і не може суперечити інтересам держави та суспільству з огляду на рішення суду у справі № 2а/2470/2935/11, оскільки результати відображені у податковій та фінансовій звітності позивача (а.с. 6-35 Т.2; а.с. 126-161 Т.1) шляхом нарахування амортизації. У судовому засіданні допитані у якості свідків водії ОСОБА_3, ОСОБА_4, які працюють у позивача(а.с.182, 186,187 Т.1) підтвердили факти поїздок до м. Чернівці, м. Київ як з первинної доставки вантажу, так відправки останнього за дефектним актом і зворотнього повернення вантажу до м. Шпола.

Суд зазначає, що зазначені первинні документи, покази свідків, дані складського обліку, податкова звітність спростовують доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між що ПАТ «Шполянський молокозавод»та МПП «СИВ», оскільки докази нереальності здійснених контрагентами операцій та щодо безпідставного формування податкового кредиту і завищення від'ємного значення з ПДВ до суду не надано.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, оскільки відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (актів прийому -передачі, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, що складено уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкового повідомлення -рішення від 15.05.2012р. №0000282301 та №0000272301 Смілянської ОДПІ про визначення ПАТ «Шполянський молокозавод»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37 092 грн. та у сумі 496 072 грн. відповідно, тільки з огляду на припущення нереальності операцій неправомірним, враховуючи рішення суду у справі №2а/2470/2935/11 (а.с.36-38 Т.2). З огляду на викладені вище обставини, відповідачем помилково визначено грошові зобов'язання позивача, отже суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012р. №0000282301 та №0000272301 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби (Шполянське відділення) від 15 травня 2012р. №0000272301 та від 15 травня 2012р. №0000282301.

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»(20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Лебединська, 140, ідентифікаційний код 03566564) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 12 жовтня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова