Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-7826/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2012 року 16:15 № 2а-7826/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Амельохіна В.В. Маруліна Л.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області провизнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд: скасувати наказ про звільнення від 19.08.2011 p. за № 144-OC, визнавши його при цьому нечинним та незаконним; визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення позивача з роботи на посаді заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області; поновити позивача на посаді заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області; зобов'язати відповідача здійснити донарахування сум належної позивачу до розрахункової виплати заробітної плати у 2011-2012 pp. з урахуванням усіх її видів: надбавки за високі досягнення у праці, індексації, допомоги з тимчасової втрати працездатності та інші згідно з встановленими вимогами чинного законодавства України; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час прострочення у його сплаті по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем у порушення діючих норм трудового законодавства, його було незаконно звільнено з займаної посади без попередження про вивільнення та пропонування іншої посади, що призвело до порушення прав і законних інтересів позивача, а також до нанесення йому значної матеріальної шкоди.

Судом враховано, що питання про прийом та звільнення з державної служби в Головній державній інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" здійснюється за її наказами безпосередньо в регіональних підрозділах, судом було залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну інспекцію з карантину рослин по Закарпатській області.

Відповідачі проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Головним управлінням державної служби України було погоджено продовження терміну перебування на державній службі ОСОБА_1 -начальнику Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -головному державному інспектору з карантину рослин по Закарпатській області до 07.10.2012 р. (лист-погодження від 28.09.2009 № 6832/42-09).

На підставі погодження Головного управління державної служби України наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 12.10.2009 № 191-ОС "Про продовження терміну перебування на державній службі" ОСОБА_1 було продовжено термін перебування на державній службі на посаді заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області до 07.10.2012 р.

На підставі наказу Укрголовдержкарантину від 12.10.2009 р. № 191-ОС, Державною інспекцією з карантину рослин по Закарпатській області, наказом від 19.10.2009 № 51, ОСОБА_1 - заступнику начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступнику державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області продовжено термін перебування на державній службі до 07 жовтня 2012 року.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 29 грудня 2010 року № 876 "Про реорганізацію Головної державної інспекції з карантину рослин України" органи Державної служби з карантину рослин України перетворюються у територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

На виконання зазначеного наказу, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників, наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 11.01.2011р. № 5-ОС "Про попередження та наступне вивільнення начальників (їх заступників) органів Державної служби з карантину рослин України", було доручено наступне : попередити начальників, (їх заступників) органів Державної служби з карантину рослин України про скорочення їх посад та можливого звільнення з 15 березня 2011 року; працівникам кадрових служб органів Державної служби з карантину рослин України ознайомити начальників, (їх заступників) з попередженням (форма попередження додається) під розпис в строк до 12 січня 2011 року та подати до Укрголовдержкарантину попередження до 13 січня 2011 року; після затвердження структури та штатного розпису Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України відділу кадрової роботи запропонувати начальникам, (їх заступникам) органів Державної служби з карантину рослин України, яких попередили, введені, в штатний розпис вакантні посади відповідно до їх кваліфікації .

Відповідно до наказу від 11.01.2011 р. № 5-ОС Головної державної інспекції з карантину рослин України, Державною інспекцією з карантину рослин по Закарпатській області позивача було попереджено про те, що посада заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області, яку він обіймає, з 15 березня 2011 року підлягає скороченню, а він -вивільненню. З зазначеним попередженням позивач був ознайомлений під підпис 12.01.2011р.

В той же час, наказами Головної державної інспекції з карантину рослин України від 10.03.2011 р. № 39-ОС, від 12.04.2011 р. № 65-ОС, від 10.05.2011 р. № 85-ОС, від 10.06.2011 р. № 103-ОС, від 13.07.2011 р. № 126-ОС "Про продовження терміну вивільнення", у зв'язку з відсутністю структури та штатного розпису Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, термін скорочення посад та можливого звільнення працівників Головної державної інспекції з карантину рослин України, начальників (їх заступників) органів Державної служби з карантину рослин України неодноразово продовжувався і до цього часу триває. Зазначені накази були доведені до відома позивача під підпис.

Наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 01.08.2011 № 183 "Про перерозподіл граничної чисельності" з 22 серпня 2011 року внесені зміни в граничну чисельність працівників, які утримуються за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України по державних інспекціях з карантину рослин, а саме, крім іншого: виведені 2 посади заступників начальника інспекції -заступників головного державного інспектора з карантину рослин в Державній інспекції з карантину рослин по Закарпатській області. Зазначений наказ Державною інспекцією з карантину рослин по Закарпатській області не було доведено до відома позивача.

Незважаючи не те, що термін вивільнення начальників (їх заступників) органів Державної служби з карантину рослин України продовжено, наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 19.08.2011 № 144-ОС "Про звільнення ОСОБА_1." позивача було звільнено з посади заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області 19 серпня 2011 року у зв'язку із скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Крім того, з тексту наказу про звільнення позивача від 19.08.2011 № 144-ОС встановлено, що його було звільнено на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 29.12.2010р. № 876, наказу Укрголовдержкарантину від 11.01.2011 року № 5-ОС, письмового повідомлення про вивільнення та наказів Укрголовдержкарантину від 10.03.2011 р. № 39-ОС, від 12.04.2011 р. № 65-ОС, від 10.05.2011 р. № 85-ОС, від 10.06.2011 р. № 103-ОС, від 13.07.2011 р. № 126-ОС.

Безпосередньо перед звільненням, згідно наказу Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області "Про відпустки" від 08.08.2011 р. № 70, позивачу була надана частина основної щорічної відпустки терміном на 12 календарних днів за період роботи 04.03.2010 p. по 03.03.2011 p. та частина основної щорічної відпустки терміном на 3 календарних дні за період роботи 04.03.2011 р. по 03.03.2012 p. з 15.08.2011 р. по 03.09.2011 р.

Надання відпуски було погоджено Головною державною інспекцією з карантину рослин України. 08.08.2011 р.

Наказом № 71 Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області "Про скасування відпустки" було скасовано наказ Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області "Про відпустки" від 08.08.2011 р. №70 з посиланням на нібито відсутність погодження терміну відпустки.

Замість скасованої відпустки, наказом Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області від 08.08.2011 р. № 72, на розсуд роботодавця, позивачу надано частину основної щорічної відпустки з 15.08.2011 р. по 18.08.2010 р. терміном на 4 календарні дні за період роботи 04.03.2010 р. по 03.03.2011 р. Згідно наказу перший робочий день після виходу з щорічної відпустки ОСОБА_1 мав рахуватися 19.08.2011 року.

У порушення порядку відкликання державних службовців з відпустки за службовою необхідністю, 12.08.2011 р. Державною інспекцією з карантину рослин по Закарпатській області позивачу було скеровано повідомлення (№ 07-0712) про скасування наказу про надання йому відпустки від 08.08.2011 р. № 70 та видачу нового наказу про надання відпустки від 08.08.2011 р. № 72, факт отримання зазначеного листа позивач заперечує, не зважаючи на відмітку на зворотному поштовому відправленні 18.08.2011 р. Факт отримання поштового відправлення позивачем, або іншою особою встановити не мало можливості за відсутності інформації про відповідний лис у відділенні поштового зв'язку.

У будь якому разі роботодавець про факт відкликання з відпуски робітника не впевнився. До того ж, Державною інспекцією з карантину рослин по Закарпатській області не з'ясовано з якої причини ОСОБА_1 не став до роботи.

В період з 05.09.2011 р. по 04.11.2011 р. (листки непрацездатності серії АВФ №№423665, 411035), з 07.11.2011 р. по 11.11.2011 р. (листок непрацездатності серії АВФ №410555), з 14.11.2011 р. по 25.11.2011 р. (листок непрацездатності серії АВФ № 510405), з 28.11.2011 р. по 09.12.2011 р. (листок непрацездатності серії АВФ № 410514), з 12.12.2011 р. по 30.12.2011 р. (листок непрацездатності серії АВФ № 469077) позивач перебував на лікарняному.

Отримавши листки непрацездатності, позивач подав їх до Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області для здійснення відповідних розрахунків, на що 21.02.2012 р. отримав від Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області відповідь за № 07-0159 про відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно листків № 423665 та № 411035 у зв'язку з наявністю наказу Укрголовдержкарантину від 19.08.2011 р. № 144-OC "Про звільнення ОСОБА_1.".

Враховуючи викладені у листі від 21.02.2012 р. № 07-0159 обставини позивач звернувся з заявою від 06.03.2012 р. до начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області про надання документів та матеріалів про звільнення.

Листом від 03.04.2012 р. за № 07-0279 Державна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області повідомила позивача про те, що за наказом Укрголовдержкарантину від 19 серпня 2011 року № 144-OC "Про звільнення ОСОБА_1." на його адресу направлявся рекомендований лист з інформацією про звільнення та копією наказу про звільнення. В той же час, повідомила, що не має можливості надати документи та матеріали щодо звільнення, оскільки вони знаходяться у Головній державній інспекції з карантину рослин України.

12.04.2012 р. позивач звернувся із заявою до Головної державної інспекції з карантину рослин України з проханням надати документи та матеріали про звільнення його з посади заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області, в тому числі матеріали обґрунтування скорочення чисельності штату.

Листом від 16.05.2012 р. за № 4351-012-1 Головна державна інспекція з карантину рослин України повідомила позивача, що він був належним чином попереджений про вивільнення та отримав копію наказу про звільнення 30.08.2011 р. (згідно поштового повідомленням про вручення поштового відправлення).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 Закону України "Про карантин рослин" керівники державних інспекцій з карантину рослин (їх заступники) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя призначаються і звільняються з посади керівником Головної державної інспекції з карантину рослин України. Керівники державних інспекцій з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя є головними державними інспекторами з карантину рослин відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. На посадових осіб, яким надано повноваження державних інспекторів з карантину рослин, поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Закон України "Про державну службу" регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ст.30 зазначеного закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Кодекс законів про працю України (далі-Кодекс) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2,3 ст.40 Кодексу, звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Статтею 49 -2 Кодексу визначено процедуру вивільнення працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновків про порушення відповідачем 2 чітко встановлених норм трудового законодавства при звільненні позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу.

Зокрема, ОСОБА_1 не був попереджений про майбутнє вивільнення відповідно до Наказу Головної державної інспекції з карантину рослин України від 01.08.2011 № 183 "Про перерозподіл граничної чисельності", відповідно до якого він був фактично вивільнений. Наказ відповідача від 01.08.2011 № 183 "Про перерозподіл граничної чисельності" позивачу до відома не доводився. Попередження про вивільнення за іншої реорганізації суд до уваги не приймає, оскільки посада ОСОБА_1 передбачала особливий порядок попередження після затвердження структури та штатного розпису Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України , що не відбулось і на час розгулу справи. Таким чином позивачу не було запропоновано іншої посади, до того ж відповідачем не надано суду доказів неможливості переведення позивача на іншу роботу.

Причиною звільнення за поясненнями відповідача 2 фактично стало не з'явлення до роботи після перерваної відпуски, тоді як причини цього нез'явлення роботодавець не з'ясовував, порушення при скасуванні наказів про відпустку без відома робітника до уваги не брав.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України "Про державну службу" за рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

В той же час, у зв'язку з тим, що спеціальним законом не врегульовано порядок відкликання з відпустки, то суд враховує норми загального законодавства.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює та визначає Закон України "Про відпустки" (далі-Закон).

Згідно ч.3 ст.12 Закону відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. Аналогічне закріплено й в ч.8 ст.79 Кодексу.

Аналіз діючого законодавства, яким регулюється порядок надання щорічних відпусток, свідчить про відсутність норм, які дають роботодавцю право скасувати надану працівнику щорічну відпустку, а лише дає йому можливість, у передбачених законодавством випадках, відкликати працівника з щорічної відпустки обов'язково за його згодою.

Як зазначено вище, позивач у встановленому законом порядку з щорічної відпустки не відкликався, наказ про надання йому відпустки був скасований відповідачем в односторонньому порядку без згоди позивача.

Статтею 235 Кодексу передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а саме вимог щодо: скасування наказу Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" від 19.08.2011 p. за № 144-OC "Про звільнення ОСОБА_1.", визнавши його при цьому протиправним; поновлення за рахунок Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області ОСОБА_1 на роботі на посаду заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області та стягнення з відповідача - Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітоку за час вимушеного прогулу.

Інші заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, згідно ст. 235 Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, орган, який розглядає трудовий спір, не наділений повноваженнями вирішувати питання стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час прострочення у його сплаті по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу" оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити донарахування сум належної позивачу до розрахункової виплати заробітної плати у 2011-2012 pp. з урахуванням усіх її видів: надбавки за високі досягнення у праці, індексації, допомоги з тимчасової втрати працездатності та інші згідно з встановленими вимогами чинного законодавства України є формою втручання в дискреційні повноваження державних органів та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п.2,3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" від 19.08.2011 p. за № 144-OC "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області -заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області.

Стягнути з відповідача -Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.В. Амельохін

Л.О. Маруліна