Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-7045/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 14:36 № 2а-7045/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Жакс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень за участю представників сторін:

від позивача, Рябко Є. О., довіреність № б/н, від 09.08.12 р.;

від позивача, Сикалов К. А., паспорт НОМЕР_1, директор;

від відповідача, Гаджиєв Р. Ф., довіреність № 17, від 18.07.12 р.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Жакс», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України, (далі - відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005442311 від 28.12.2011 р., податкового повідомлення-рішення № 0005452311 від 28.12.2011 р. та податкового повідомлення-рішення № 0005462311 від 28.12.2011 р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства України, оскільки позивачем не допущено порушень вимог законодавства у господарській діяльності, зокрема у спірних правовідносинах з ТОВ «Айрос» за договором поставки № 437 від 20.10.2010 р.

Представник позивача звертав увагу суду, що сума валових витрат та податкового кредиту позивачем визначені правомірно на підставі реальних господарських операцій за наявності належним чином оформлених відповідних первинних документів, в силу чого у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами якої складено відповідний акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 62 885,00 грн. та податок на прибуток на загальну суму 86 880,00 грн., представник відповідача також зазначив, що в проваджені слідчого відділу податкової міліції ДПА в Донецькій області знаходиться кримінальна справа № 75-11-147/3, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва та, що допитана у даній кримінальній справі Блащук Тетяна Мирославівна вказала, що вона не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Айрос»і документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, вона не підписувала та не була ні засновником, ні директором ТОВ «Айрос», в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Жакс»є юридичною особою, ідентифікаційний номер 23382814, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 36017160 від 17.09.1997 р.

Відповідачем, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техно Концерн (код ЄДРПОУ 34414762), ТОВ «Київ-Енерго» (код ЄДРПОУ 34875555), ТОВ «Айрос»(код ЄДРПОУ 36385550) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., результати якої відображені в Акті перевірки від 08.12.2011 р. № 13871/23-11/23382814, (далі -Акт перевірки).

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивач не здійснював фінансово-господарські відносини у періоді, що перевірявся із ТОВ «Техно Концерн (код ЄДРПОУ 34414762), ТОВ «Київ-Енерго»(код ЄДРПОУ 34875555), а здійснював фінансово-господарські відносини з ТОВ «Айрос»(код ЄДРПОУ 36385550).

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 86 880,00 грн. в тому числі по періодах за 2010 рік на суму 41413,00 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 45 467,00 грн., а також пп. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями; пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 р. на загальну суму 62 885,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2010 р. у розмірі 8 347,00 грн., за листопад 2010 р. у розмірі 3 925,00 грн., за грудень 2010 р. у розмірі 20 858,00 грн., за січень 2011 р. у розмірі 14 369,00 грн., за лютий 2011 р. у розмірі 1 050,00 грн., за березень 2011 р. у розмірі 14 336,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 6 619,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 р. в сумі 924,00 грн., за березень 2011 р. в сумі 5 695,00 грн.

У вказаному Акті перевірки зазначено, що Слідчим відділом податкової міліції ДПА в Донецькій області розслідується кримінальна справа № 75-11-147/3, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва, під час розслідування якої допитана у даній кримінальній справі Блащук Тетяна Мирославівна вказала, що вона не була ні засновником, ні директором ТОВ «Айрос», ніколи про дане підприємство не чула, жодних реєстраційних та фінансово-господарських документів не підписувала.

На підставі зазначеного вище, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «Айрос»вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки такі правочини, укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, відповідно первинні документи підписані від імені ТОВ «Айрос»на виконання зобов'язань є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів.

Окружним адміністративним судом м. Києва на підставі витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ТОВ «Айрос»(код ЄДРПОУ 36385550) є юридичною особою, керівником якої є Блащук Тетяна Мирославівна.

ТОВ «Айрос»на час існування спірних правовідносин був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Державної податкової служби України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальних вироком суду.

Під час розгляду справи по суті представником відповідача не було надано доказів, які б підтверджували, що на момент розгляду даної справи, кримінальна справа № 75-11-147/3, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва, була передана до суду і наявний вирок в даній справі.

Таким чином, на час розгляду справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у посадових осіб ТОВ «Айрос»на здійснення фіктивної підприємницької діяльності, факту здійснення такої діяльності та укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків , угод , укладених в порушення публічного порядку.

За відсутності належних та допустимих доказів, Окружним адміністративним судом м. Києва визнаються необгрунтованими доводи відповідача, про те, що діяльність ТОВ «Айрос»має ознаки фіктивності, а керівник цього підприємства не має відношення до його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів держаної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державно реєстру. Ці відомості є достовірними.

Відомості про ТОВ «Айрос»та про його керівника наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначена юридична особа як на час існування спірних правовідносин, так і на час розгляду справи була зареєстрована, тому суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Айрос»на час існування спірних правовідносин володів повною цивільною правоздатністю та дієздатністю юридичної особи.

Судом встановлено, що між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрос", як постачальником, було укладено договір поставки № 437 від 20.10.2010 р., згідно з положеннями якого постачальник зобов"язувався поставляти і передавати товар у власність замовника на підставі прийнятих замовлень.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу на те, що представником відповідача в обґрунтування висновку про фіктивність правочину, укладеного позивачем із контрагентом ТОВ «Айрос», не надано судових рішень про визнання таких правочинів недійсними, які б набрали законної сили.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Представниками позивача надано суду докази фактичного виконання господарських операцій з ТОВ «Айрос»згідно з договором, а також зазначено, що договір не визнавався недійсним в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про нікчемність правочину, представником відповідача не було надано, а наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що на підставі вказаного договору згідно видаткових накладних № РН-0000437 від 20.10.2010 р., № РН-11051 від 05.11.2010 р., № РН-12020 від 02.12.2010 р., № 01051 від 05.01.2011 р., № 1102085 від 08.02.2011 р., № 1103011 від 01.03.2011 р., податкових накладних № 449 від 20.10.10 р. на загальну суму 50 082,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 347,00 грн., № 11051 від 05.11.10 р. на загальну суму 23 550,73 грн., в т.ч. ПДВ 3 925,12 грн., № 12021 від 02.12.10 р. на загальну суму 125 148,67 грн., в т.ч. ПДВ 20 858,11 грн., № 01051 від 05.01.11 на загальну суму 86 213,11 грн., в т.ч. ПДВ 14 368,85 грн., № 1102086 від 08.02.11 р. на загальну суму 11 843,59 грн., в т.ч. ПДВ 1 973,93 грн., № 1103011 від 01.03.11 р. на загальну суму 120 186,14 грн., в т.ч. ПДВ 20 031,02 грн. ПП «Жакс»було придбано у ТОВ «Айрос»одяг в асортименті, оплата за який була здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками обслуговуючого банку по рахунку позивача.

Представником відповідача не заперечувалось, що позивач у повному обсязі оплатив ТОВ «Айрос»вартість поставленого товару, що, відповідно, підтверджується дослідженими судом банківськими виписками по рахунку позивача.

Судом також встановлено та не заперечувалось відповідачем, що в період з січня 2009 р. по вересень 2011 р., (період, що перевірявся), позивач подавав до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у яких, відповідно до вимог чинного на той час законодавства відображав показники господарської діяльності, зокрема і по господарських взаємовідносинах із ТОВ «Айрос».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з пп. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з приписів вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України (чинних на дату виникнення спірних правовідносин), тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приймаючи до уваги вище вказані обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи з вартості поставленого товару, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі ст.ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або не матеріальній формі, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, таку і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом досліджено надані позивачем докази використання одягу, придбаного у ТОВ «Айрос»у господарській діяльності позивача, зокрема, договори поставки, укладені позивачем з ПАТ «Універмаг «Дитячий світ»від 01.01.2010 р. № 86, ТОВ «САМШИД»від 10.08.2009 р. № 306, ТОВ «НОРМАН ПЛЮС» від 10.03.2009 р. № ДГ-192, ТОВ «МАРЕК»від 11.11.2010 р. № 502, ТОВ «БОТЕЙН»від 01.02.2011 р. № 530, ТОВ «БЕЙДЕВИНД»від 01.02.2011 р. № 283, відповідні видаткові накладні, банківські виписки, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та встановлено, що вказаний одяг позивачем реалізовано на підставі зазначених договорів поставки контрагентам із отриманням оплати від таких контрагентів та отриманням прибутку.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, зокрема, що досліджені судом вище вказані первинні документи містять всі обов"язкові реквізити, позивачем сплачено у повному обсязі ТОВ «Айрос» за отриманий товар та надано докази використання товарів, отриманих за вказаним договором та за спірними податковими накладними у власній господарській діяльності, суд приходить висновку про те, що позивач на законних підставах відніс вартість товарів, за зазначеними вище накладними до валових витрат, і, відповідно, правомірно зменшив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму цих валових витрат, а також правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи з вартості поставленого товару, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадів, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення та не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленням-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій, натомість, позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства "Жакс" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0005442311 від 28.12.2011 р.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0005452311 від 28.12.2011 р.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0005462311 від 28.12.2011 р.

5. Судові витрати в сумі 1679,64 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев"ять гривень шістдесят чотири коп.) присудити на користь Приватного підприємства "Жакс" (ідентифікаційний код 23382814) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24.09.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко