Постанова

від 05.10.2012 по справі 2а-10497/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2012 року 09:33 № 2а-10497/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Донець Ю.В. (представник)

від відповідача -Шило М.Ю. (представник)

від третьої особи -не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс» про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 №№ 0012102310 та 0012092310, а також визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2011 р.:

- № 0012102310, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 2 500 грн. за основним платежем та на 625 грн. за штрафними санкціями;

- № 0012092310, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2 000 грн. за основним платежем та на 500 грн. за штрафними санкціями,

- а також просить визнати дії відповідача , які полягають у недотриманні порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача - неправомірними .

В обґрунтування позову в частині визнання дій неправомірними, позивач зазначає, що 08.12.2011 р. ним отримано лист ДПІ від 01.12.2011 р. № 1270/23-10, в якому повідомлялось про те, що з 01.12.2011 р. буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка позивача. До повідомлення було надано наказ від 01.12.2011 р. № 2357 про проведення перевірки. Крім того, листом від 01.12.2011 р. було надіслано запрошення з'явитися 05.12.2011 р. до ДПІ для підписання акту перевірки. У зв'язку цим, позивач зазначає, що згідно з п. 78.4. ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки надається лише у випадку, коли платнику до початку перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки. Але, незважаючи на це та те, що наказ отримано позивачем 08.12.2011 р., відповідачем складено акт перевірки від 05.12.2011 р.

Позивач також зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на нікчемності договору з контрагентом та на тому, що валові витрати та податковий кредит не підтверджені відповідними документами, податковими накладними.

Надалі, позивач зазначає, що 19.12.2011 р. було подано заперечення та станом на 18.05.2012 року результатів розгляду заперечень позивачем не отримано. У зв'язку з цим позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями.

Щодо операцій, за результатами перевірки яких прийнято спірні рішення, позивач зазначає, що між ним та третьою особою укладено договір на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів.

Сторонами договору, як зазначає позивач, складено акт щодо виконання зазначених послуг. Послуги/роботи, як зазначає позивач, виконані. Договір не визнаний недійсним.

Таким чином, як зазначає позивач, висновки ДПІ не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.08.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до зазначеної ухвали залучено в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог контрагента позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс».

Крім іншого, від третьої особи витребувано: (1) пояснення по суті спору та (2) всі наявні документи, які стосуються заявлених позивачем позовних вимог, а також всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій із позивачем за спірний період. Окрім того, від третьої особи витребувано докази наявності у спірному періоді на підприємстві необхідних трудових ресурсів для здійснення спірних операцій із позивачем; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій (у т.ч. деталізацію щодо кожного транспортного засобу задіяного при виконанні спірних робіт); документальні підтвердження щоденних відомостей щодо обсягів виконання спірних робіт/послуг; документально підтверджених відомостей щодо місць виконання спірних робіт (відомостей про маршрути по яким виконувались спірні роботи).

Цією ж ухвалою від позивача витребувано: всі наявні первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій із своїми контрагентами за спірний період, а саме: товарно-транспортні накладні; путьові листи; деталізацію щодо кожного транспортного засобу задіяного при виконанні робіт; документальні підтвердження щоденних відомостей щодо обсягів виконання спірних робіт/послуг; документально підтверджених відомостей щодо місць виконання спірних робіт (відомостей про маршрути по яким виконувались спірні роботи).

Третя особа, завчасно отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, та викликана у наступне судове засідання повісткою суду, яка отримана представником позивача для передачі третій особі, в судові засідання не з'являлася, поважних причин неявки не повідомила. Пояснень щодо суті спору та витребуваних матеріалів на підтвердження виконання спірних операцій, у т.ч. щодо наявності транспортних та трудових ресурсів, місць виконання робіт, місць розвантаження відходів, третя особа не надала. Враховуючи наведене, встановлені строки розгляду справи, думку представників сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи та ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

ДПІ, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає дії по проведенню перевірки та спірні рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку «Київенергобуд»(код з ЄДР 32110032; зареєстровано: 01133, м. Київ, Печерський район, б-р Л. Українки, 5-А; місцезнаходження: 01013, м. Київ вул. Промислова,4) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(код з ЄДР 35573967; адреса: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. І. Мазепи, 26) за період з 01.03.2008 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2011 р. № 1557/23-10/32110032 (далі -Акт перевірки).

У зв'язку з проведенням перевірки 01.12.2011 р. позивачу надіслано на податкову адресу повідомлення від 01.12.2011 р. про початок перевірки, що не заперечується позивачем, та, як визнається позивачем, - наказ про проведення перевірки.

В контексті доводів позивача щодо недотримання ДПІ порядку проведення перевірки, слід зазначити, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені ст. 79 ПК України.

Зокрема, згідно з п. 79.1. ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. У цьому контексті слід зазначити, що позивач не оскаржує підстав проведення перевірки.

Згідно з п. 79.2. ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 79.3. ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Тобто, виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, факт надіслання платнику податків наказу про проведення невиїзної перевірки та повідомлення про її проведення є достатньою підставою для початку її проведення.

В даному випадку, як встановлено судом, податковим органом ці умови дотримано, а отже підстав для визнання неправомірними дій ДПІ, які на думку позивача полягають у недотриманні порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача -не має, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо висновків ДПІ, на підставі яких ухвалено спірні рішення, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення використано, зокрема, постанову Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 1-266/10 про звільнення ОСОБА_4 (зареєстрованого директора підприємства-контрагента) від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу; протокол свідка та протокол допиту обвинуваченого від 22.10.2010 р. ОСОБА_4; копія висновку НДЕКЦ при управлінні МВС України на ПЗЗ № 41 04.02.3010 р.; пояснення гр. ОСОБА_5, службової особи ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»; акт документальної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 р. щодо ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

В ході перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та третьою особою підписано договір про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів № 01-2/05-09 від 06.04.2009 р.

Відповідно до умов цього договору замовник (позивач) доручає, а виконавець ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»виконує послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів і подальшій їх утилізації чи захороненню.

Вартість послуг становить 12000 грн. з ПДВ -2 000 грн. Вартість одного рейсу складає 600 грн. Кількість рейсів -20.

Договір діє з моменту підписання (06.04.2009 р.) по 30.04.2009 р.

Договір підписаний з боку виконавця з визначенням того, що він підписаний за довіреністю від 28.10.2008 р. ОСОБА_6

У той же час, під час розгляду справи ні третьою особою, ні з боку позивача не надано копії довіреності на підставі якої діяла ця особі та яка (довіреність) супроводжувала підписання договору. Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності у зазначеної особи повноважень, діяти від імені цього товариства, у т.ч. за відомостями, що містяться в ЄДР.

З посиланням на договір, між сторонами підписано акт № 25 від 30.04.2009 р. з номенклатурою послуг «Транспортні послуги по вивезенню твердих поб.відходів»на суму 12000 грн. з ПДВ -2000 грн.

Акт підписаний із зазначенням, що від імені виконавця він підписаний Директором ОСОБА_7, у той час, коли відповідно до матеріалів справи, директором товариства до 31.04.2011 р. був ОСОБА_4 Під час розгляду справи ні третьою особою, ні з боку позивача не надано документальних підтверджень призначення цієї особи (ОСОБА_7.) директором товариства та наявності у цієї особи діяти від імені цього товариства, у т.ч. за відомостями, що містяться в ЄДР.

З посиланням на договір, видано податкову накладну № 246 від 30.04.2009 р. на наведену вище суму із зазначенням тієї саме номенклатури послуг та зазначенням, що накладна підписана вищезгаданою особою - ОСОБА_7

Оплата проведена 16.07.2009 р. у сумі 8 400 грн. з ПДВ. На час перевірки наявна заборгованість у сумі 3 600 грн.

У той же час, згідно з актом перевірки контрагента від 06.07.2011 р. установлено порушення контрагентом ст.. 203, 215, 228, ст. 662, 665, 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність поставок та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Як зазначає ДПІ актом перевірки встановлено, що операції мали безтоварний характер.

Щодо контрагента позивача під час перевірки встановлено наступне.

Директором контрагента згідно реєстраційних даних з 01.03.2008 р. по 31.04.2009 р., тобто в період оформлення спірних операцій, рахувався ОСОБА_4, а з 01.05.2009 р. -ОСОБА_8 Перевіркою встановлено, що основні засоби на підприємстві не рахуються.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 22.02.2010 р., копія якого залучена до справи, допитаний ОСОБА_4 пояснив, що підтверджує свої покази як свідка від 22.01.2010 року (копія у справі) та 23.01.2010 р., визнає свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.1, ч. 2 ст. 358 КК України визнає повністю. По суті, обвинувачений зазначив, що за винагороду зареєстрував ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс». Печатку він не отримував. Якою діяльністю займалося підприємство йому не відомо. Хто фактично керував підприємством, розпоряджався коштами, йому не відомо. Ніяких функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор, він не виконував, нічого не робив, договорів не укладав, звітності не підписував. Хто входив до штату підприємства йому не відомо. Реєстраційні документи передав сторонній особі. Статутний фонд не формував.

Як встановлено під час перевірки та розгляду справи з урахуванням повідомлення слідчого відділення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.12.2010 р. щодо обставин розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_4, постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по кримінальній справі № 1-266/10 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу ПП «Фіпап-Україна»та провадження закрито.

Фактично, як зазначає ДПІ, перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування коштів.

Відтак, як по суті резюмує ДПІ, операції носили безтоварний характер, а отже, первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними, у т.ч. у зв'язку з їх підписанням не уповноваженими особами, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за безтоварними операціями та на підставі первинних документів, які не мають юридичного значення.

Вирішуючи з указуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Щодо правового режиму регулювання відносин у сфері поводження з відходами, слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про відходи», відходи, це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. При цьому, під перевезенням відходів за цим Законом розуміється транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення. Під утилізацією відходів розуміється використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Під спеціально відведеними місцями чи об'єктами згідно наведеного Закону розуміються місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Під послугами з вивезення побутових відходів, згідно з наведеним Законом розуміється збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

(2) Що стосується оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі -Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає , що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексту наведеного слід додати, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561), згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд в ході оцінки доказів .

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг …., зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг .

Відтак , системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування валових витрат та податкового кредиту не є правомірним навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) відсутність у первинних документах, у т.ч. у податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи позбавляє такі документи юридичної значимості (сили) та вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезгаданою постановою Печерського районного суду м. Києва про закриття (за нереабілітуючих підстав) кримінальної справи відносно директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»ОСОБА_4, який визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.1 КК України (Фіктивне підприємництво , тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності), ч. 2 ст. 358 КК України (Підроблення документів , печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та взаємопов'язаними з цією постановою показами цієї особи, наданими нею в якості обвинуваченого, спростовуються доводи позивача щодо виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Зокрема, з аналізу сукупності зазначених матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та не здійснювала господарської діяльності від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження, договори та первинні документи, зазвичай супроводжуючі фінансово-господарську діяльність підприємства, не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції не підтверджені зв'язком з господарською діяльністю контрагента.

В контексті наведеного слід зазначити, що з показів цієї особи вбачається, що ця особа не уповноважувала інших осіб на вчинення юридично значимих дій (господарських операцій) від імені контрагента в той період, коли рахувалася номінальним директором, та під час розгляду справи таких осіб не встановлено. В контексті наведеного слід додати, що згідно з витягом з ЄДР - відсутні інші особи, які мали право здійснювати юридично значимі дії від імені контрагента, крім вищезгаданої особи, яка, як зазначено у її показах, перевірених під час розгляду кримінальної справи, фактично не мала відношення до діяльності контрагента, будь-яких операцій від імені цього контрагента не проводила та первинних документів не складала.

Додатково, в контексті юридичної значимості акту наданих послуг та податкової накладної, слід зазначити, що складений за даною операцією акт містить загальне знеособлене посилання про виконання «Транспортні послуги по вивезенню твердих поб.відходів», який не містить будь-якої ідентифікації/деталізації відомостей щодо дат виконання послуг, кількості ходок, обсягів відходів, що вивезені, місць (адрес) збору та вивозу відходів, транспортних засобів, які були задіяні для цього, необхідність наявності відомостей щодо чого випливає із змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем та третьою особою не надано будь-яких інших документально підтверджених відомостей, які могли б ідентифікувати структуру наведених послуг. Виходячи з цього, наведений акт не може вважатися первинним документом, що підтверджує реальне виконання спірних операцій контрагентом позивача та бути підставою для формування відповідних наслідків в бухгалтерському та податковому обліку.

Під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів щодо власне виникнення відходів, представник позивача не зміг навести навіть приблизного обсягу відходів, що за його твердженням вивозились, а також документально підтвердити наявність місць здійснення виробничої або адміністративної діяльності позивача, профілю діяльності підприємства де та у зв'язку із здійсненням якої виникали відходи.

В контексті наведеного слід зазначити, що третя особа не надала витребуваних судом доказів на підтвердження фактичного виконання спірних операцій та взаємовідносин з позивачем.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, спростовується виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь позивача. Складені у зв'язку з цим первинні документи та податкова накладна за операцією, щодо якої (операції) створена видимість її вчинення, не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми податкового законодавства, у взаємозв'язку з вимогами законодавства з питань бухгалтерського обліку, пов'язують можливість правомірного формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що, в свою чергу, зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Наявність часткової оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємства-контрагента.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а відтак підстав для їх скасування не має у зв'язку з чим позов і в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд»(код з ЄДР 32110032; зареєстровано: 01133, м. Київ, Печерський район, б-р Л. Українки, 5-А; місцезнаходження: 01013, м. Київ вул. Промислова,4) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2012 р.