Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-10497/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10497/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: :Кармазін О. А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ - Логістикс» про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень №0012102310, №0012092310 від 27.12.2011 р., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ - Логістикс» про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень №0012102310, №0012092310 від 27.12.2011 р. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить судове рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських взаємовідносин з Товариством з обмежено відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ -Логістикс» за період з 01.03.2008 р. по 30.09.2010 р.

Відповідачем було повідомлено позивача про початок вище вказаної перевірки та направлено копію наказу про її проведення.

За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 05.12.2011 року за №1557/23-10/32110032 (далі - Акт перевірки) в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ - Логістикс» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатом розгляду Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 р. №0012102310, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3125,00 грн. (2500,00 грн. - основний платіж, 625,00 грн. - штрафні санкції) та від 27.12.2011 р. №0012092310, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2500,00 грн. (2000,00 грн. - основний платіж, 500,00 грн. - штрафні санкції).

Крім того, судом встановлено, що в основу висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства покладено: Постанову Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі №1-266/10 про звільнення ОСОБА_3, який був зареєстрований директором підприємства - контрагента позивача, від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу; протокол допиту свідка та протокол допиту обвинуваченого від 22.10.2010 р. ОСОБА_3; копію висновку НДЕКЦ при управлінні МВС України на ПЗЗ №41 від 04.02.2010 р.; пояснення гр. ОСОБА_4, службової особи ТОВ «ТЕК «Київ - Логістикс» ; акт документальної перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 06.07.2011 р. щодо ТОВ «ТЕК «Київ - Логістикс».

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п.79.2. ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов ст. 79 ПК України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79.3 ст. 79 ПКУ присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийняте рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та направлено на його адресу повідомлення про її початок.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання неправомірними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Стосовно вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та третьою особою по справі було укладено договір від 06.04.2009 року за №01-2/05-09 на суму 12000,00 грн., відповідно до якого третя особа повинна виконати послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів і подальшій їх утилізації чи захороненню.

На виконання договору між сторонами підписано акт №25 від 30.04.2009р. з номенклатурою послуг «Транспортні послуги по вивезенню твердих побутових відходів» та виписано третьою особою податкову накладну №246 від 30.04.2009 р. Проте, зазначені вище документи і сам договір від 06.04.2009 р. від імені виконавця підписані не директором третьої особи, яким на той час був гр. ОСОБА_3, а іншими особами.

В той же час, відповідно до протоколу допиту обвинуваченого гр. ОСОБА_3, який в період з 01.03.2008 р. по 31.04.2009 р. рахувався директором ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», зазначене товариство зареєстроване ним за винагороду, наміру займатись господарською діяльністю він не мав, договорів не укладав, звітність не підписував. Хто займався керівництвом підприємства та чим воно займалось йому не відомо.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по кримінальній справі №1-266/10 гр. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу та провадження закрито.

Слід звернути увагу, що договір між позивачем та третьою особою було укладено саме в той час, коли гр. ОСОБА_3 рахувався директором третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з наведеного вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід також додати, що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а відсутність підпису у первинних документах, у т. ч. податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи, позбавляє такі документи юридичної значимості і вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, документи, на які посилається позивач, як на такі, що підтверджують здійснення господарської операції, не є первинними документами і відповідно не можуть бути доказами, які б свідчили про фактичне здійснення господарської операції.

В контексті вище наведеного, суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо правомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.8 цієї статті.

Не належить до складу валових витрат, будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вище вказаного Закону).

Також, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на так товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбаванням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на додатковий кредит вважається дата першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової н накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, в розумінні пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вище вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції щодо відсутності в даному випадку права у позивача на формування валових витрат і податкового кредиту по вище вказаній господарській операції.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергобуд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.