Рішення

від 10.10.2012 по справі 5017/2380/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2380/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дунар Т.Ю. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦСС";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА"

про стягнення 23999,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦСС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23999,74 грн. та судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між Воробничо- комерційною фірмою „Цифрові системи зв'язку" ТОВ, правонаступником прав та обов'язків, якого, згідно п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС", затвердженого загальними зборами учасників (протокол №58 від 21.09.2010р.) та зареєстрованого державним реєстратором 06.10.2010р. - є ТОВ „ЦСС", та ТОВ „Будівельна фірма" договір про надання телекомунікаційних послуг (телематичних послуг, послуг інформатизації) №15302 від 01.02.2005р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично надані телекомунікаційні послуги у період з січня по липень 2012 року включно, не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2380/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 10.10.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 27.08.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за зазначеною адресою не проживає, вибули", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2005 року між ВКФ "Цифрові системи зв'язку" ТОВ (правонаступником якого є позивач) (надалі - підприємство зв'язку) та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА" укладено договір про надання телекомунікаційних послуг (телематичних послуг, послуг інформатизації) №15302, відповідно до якого Підприємство зв'язку зобов'язалося надавати Споживачу телекомунікаційні послуги, а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п.2.1.17 договору, підприємство повинно щомісяця виставляти рахунки абоненту за послуги зв'язку, відповідно до умов договору.

Положеннями п.п. 3.1.12 договору встановлено обов'язок абонента своєчасно вносити абонентську плату за користування телефоном, іншим кінцевим обладнанням, щосекундну оплату місцевих (вихідних) телефонних розмов, плату за міжміські та міжнародні телефонні розмови, передані по телефону у кредит телеграми та інші телекомунікаційні послуги, які надаються за умовами цього договору, на підставі відповідних додатків до нього.

Крім того, згідно з п.п.3.1.16. договору, передбачено, що у місячний термін абонент повинен повідомити підприємство про зміну поштових реквізитів, необхідних для розрахункових документів (згідно з вимогами НБУ), зміною назви, форми власності, а також фактичного місцезнаходження, а у випадку користування абонентом послугами тільки місцевого телефонного зв'язку -на протязі 15 днів, з моменту такої зміни.

Пунктом 3.1.17 договору визначено, що з 10-го по 15-е число місяця, наступного за звітним, абонент повинен з'явитись у відділ по роботі з абонентами підприємства для отримання рахунків, вказаних у п.2.1.17.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що абонент сплачує за телекомунікаційні послуги, які надаються по договору, по кредитній системі (за виключенням робіт по установці та підключенню кінцевого обладнання абонента, якщо інше не встановлено додатками до договору.

Відповідно до п. 4.7. договору, розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційні послуги за кожен попередній місяць, проводяться абонентом до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання укладеного договору, ТОВ „ЦСС" у період з січня по липень 2012 року надало відповідачу телекомунікаційні послуги загальною вартістю 23999,74 грн., що підтверджується деталізованими роздруківками з телефонних дзвінків відповідача та виставленими до сплати рахунками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації" встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №720 від 09.08.2005р., у разі неодержання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Згідно п. 11 Правил тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із законом підлягають державному регулюванню. Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що доказів оплати вартості наданих послуг відповідачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги ТОВ „ЦСС" про стягнення з відповідача 23999,74 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 25, ід. код 30692353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦСС" (юридична адреса: 65012, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 19; поштова адреса: 65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, 2а, 5-й поверх; ід. код 25033689) 23999/двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 74 коп. заборгованості та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.