Постанова

від 09.10.2012 по справі 5020-732/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Справа № 5020-732/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Сікорської Н.І.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Савенко Євгеній Євгенійович, довіреність № 350 від 16.05.2012 р, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота балка";

представник відповідача: Кульбачний Ігор Андрійович, довіреність № 34 від 12.07.12, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота балка" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 18.07.2012 у справі № 5020-732/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота балка" (вул. Новікова, 56,Севастополь,99043)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

про внесення змін до договору оренди № 150 цілісного майнового комплексу від 28.03.2003

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" звернулася до господарського суду міста Севастополя із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу № 150 від 28 березня 2003 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що деякі пункти договору оренди цілісного майнового комплексу № 150 від 28.03.2003 року не відповідають типовому договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.09.2000 № 1774 та статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а тому їх необхідно привести у відповідність із зазначеними нормами.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 18 липня 2012 року у справі №5020-732/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається наявності чотирьох складових, встановлених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, що свідчать про істотну зміну обставин, які можуть бути підставою для внесення змін до Договору, до того ж Договором встановлений розмір орендної плати, який з моменту укладення Договору не змінювався, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-який спір щодо зміни встановленого договором розміру орендної плати між сторонами відсутній, у зв`язку з чим, відмовив у позові з тих підстав, що права позивача не є порушеними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що деякі пункти договору оренди цілісного майнового комплексу № 150 від 28.03.2003 не відповідають чинному законодавству України, а тому підлягають приведенню у відповідність до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та умов типового договору.

До того ж, представник апелянта звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при ухваленні рішення, суд не дослідив питання приведення договору у відповідність із Типовим договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, помилково посилаючись на Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000 (в редакції, чинної на момент укладення договору) та застосував до правовідносин ті правові норми, які їх не регулюють.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Проценко О.І., судді Заплава Л.М., Латинін О.А. та призначена до розгляду на 11.09.2012 р.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 11 вересня 2012 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Сікорську Н.І.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 09.10.2012 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 09 жовтня 2012 року, підтримав доводи апеляційної скарги, надав письмове уточнення до неї, згідно якому апелянт просить привести існуючий Договір у відповідність із типовим договором, а саме з пунктом 3.1 типового договору, тому що під час укладення Договору № 150 було неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди (у зв'язку з відсутністю даних про індекс інфляції) і робився розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди -лютий, тому пункт 3.1 Договору у запропонованій позивачем редакції повинен бути викладений наступним чином: п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003 р.) 36242,83 (тридцять шість тисяч двісті сорок дві) гривні 83 коп. на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2003 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції. Також заявник апеляційної скарги зазначає що, вказана описка ніяким чином не впливає на предмет і підстави позовних вимог та просив скасувати рішення суду першої інстанції, представник відповідача проти доводів заявника апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

28 березня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі укладено договір оренди № 150 цілісного майнового комплексу (а.с.12-16), (далі -Договір).

Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. № 786 із наступними змінами і доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003 р.) 36242,83 грн. на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди -березень 2003 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції.

Відповідно до п.3.4 зазначеного Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

25.05.2012 за вих. № 388 Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" направило на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі лист з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору та викласти пункти 3.1 Договору в точній відповідності пунктам типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) та 3.4 Договору з дотриманням вимог, визначених статтею 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (а.с.17-21).

31.05.2012 за вих. № 11-03-01880 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі направило на адресу позивача лист, в якому зазначило, що уклавши Договір, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі щодо змін розміру орендної плати та користування орендованим майном, а тому на сьогодні не має правових підстав для внесення цих змін (а.с.23-24).

Оскільки, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі відмовилось від пропозиції внести зміни до договору оренди № 150 цілісного майнового комплексу від 28 березня 2003 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" звернулось до господарського суду міста Севастополя з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Цим же Законом передбачається принцип гарантування усім суб'єктам правовідносин захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону (ст. 6 Закону).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутній будь-який спір щодо зміни встановленого договором розміру орендної плати та умов цих змін, оскільки оспорюваний Договір відповідає умовам типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000 (в редакції, чинної на момент укладення Договору), а тому право позивача не порушено, позов задоволенню не підлягає.

Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до положень статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (пункт 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору, відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.12-16), між сторонами був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу.

Проте, суд першої інстанції, надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами досліджував типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, порівнюючи його з Договором, який укладений між позивачем та відповідачем.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок, щодо застосування до правовідносин оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства норм права, яки регулюють зовсім iнши правовідносини - оренду індивідуально-визначеного нерухомого державного майна.

Типовий договір цілісного майнового комплексу містить п. 3.1. договору (в редакції, яка діяла на момент укладання договору, та і яка діє на даний час), яким визначено, що: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди - ___грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. У разі, якщо неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди (у зв'язку з відсутністю даних про індекс інфляції), цей пункт викладається в такій редакції: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - ___ грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - ___ визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за ___", у зв'язку із наведеним, судова колегія вважає обгрунтованими вимоги позивача в частині приведення п. 3.1 Договору № 150 від 28.03.2003 року у відповідність до пункту 3.1. Типового договору цілісного майнового комплексу, та визначення його у наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Kaбінету Miнicтpiв Україн від 04 жовтня 1995 року № 786 i становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003 р.) 36242,83 (тридцять шість тисяч двісті сорок дві) гривні, 83 коп. на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2003 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції".

Крім того, як на думку судової колегії, судом першої інстанції також зроблений помилковий висновок щодо відповідності п. 3.4 укладеного Договору вимогам статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оскільки цією статтею не передбачено зміни розміру орендної плати у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, з наступних підстав.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

У зв`язку із внесенням змін до статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", листом від 25 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу № 150 від 28 березня 2003 року, від підписання якої відповідач відмовився.

Судова колегія вважає, що Договір також потребує внесення змін в п.3.4 відповідно до вимог вказаної статті, шляхом викладення її в наступній редакції: „Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України".

Статтею 16 Цивільного кодексу України, визначено право на захист та спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що діючим законодавством передбачений чіткий перелік способів захисту порушеного права та інтересу.

Способи захисту порушених прав та інтересів господарюючих суб`єктів кореспондуються також у статті 20 Господарського кодексу України .

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами відсутній будь-який спір щодо внесення змін до деяких пунктів Договору, у зв`язку з чим, право позивача не порушено, а тому судова колегія вважає, що позивач намагався скористатися тим, що в суду є можливість врегулювати існуючи між сторонами розбіжності виходячи з наявності охоронюваного законом саме інтересу у нього і відсутності такого законного обґрунтування свого інтересу у відповідача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що е усі підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову, оскільки як на думку судової колегії, .позовні вимоги є обгрунтованими, заснованими на вимогах закону.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2012 року у справі № 5020-732/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Викласти пункти 3.1 та 3.4 Договору № 150 оренди цілисного майнового комплексу від 28 березня 2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Севастополі в наступних редакціях:

П. 3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Kaбінету Miнicтpiв Україн від 04 жовтня 1995 року № 786 i становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003 р.) 36242,83 (тридцять шість тисяч двісті сорок дві) гривні, 83 коп. на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2003 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.

П. 3.4 Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного мана України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008, п/р № 37185500900001 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 20677058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка" (вул. Новикова, 56, Севастополь, 99043, п/р № 26006435328001 в КРУ КБ „ПриватБанк", МФО 321842, код ЄДРПОУ 32158858) судовий збір у розмірі 1073 грн.

6. Зобов`язати господарський суд міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.І. Сікорська

О.А.Латинін

Розсилка:

1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота балка"

(вул. Новікова, 56,Севастополь,99043)

2.Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі

(майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)