Постанова

від 03.12.2008 по справі 18/376-48/354-32/332

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/376-48/354-32/332

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.12.2008                                                                                           № 18/376-48/354-32/332

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився

 від відповідача -Жукова С.М. (дов. №21/122/10-6152 від 04.09.2008 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "КАЛИНА-ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2008

 у справі № 18/376-48/354-32/332  

 за позовом                               ЗАТ "КАЛИНА-ЛТД"

 до                                                   Антимонопольного комітету України

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” (далі за текстом – позивач, ЗАТ „Калина-ЛТД”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі за текстом – відповідач, АМК) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.04.2006 р. № 11-р/тк у справі № 03-06/52-2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” щодо накладення штрафу в сумі 50000 грн. на ЗАТ ”Калина-ЛТД”.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р., а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2008 р. справу прийнято до провадження із призначенням номеру 18/376-48/354-32/332.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №18/376-48/354-32/332 від 10.10.2008 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №18/376-48/354-32/332 від 10.10.2008 р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва 10.10.2008 р. у справі №18/376-48/354-32/332 – без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Виходячи зі змісту статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, даний спір відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.09.2005 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради зареєстровано Закрите акціонерне товариство „Калина-ЛТД”. Відповідно до Статуту, товариство створене згідно з рішенням установчих зборів (протокол від 05.09.2005 р.) шляхом виділу частини майна, прав і обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Калина-ЛТД” (надалі - ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД”) в розмірі, що становить 95 відсотків згідно з розподільчим балансом. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД” пропорційно частині майна, прав та обов'язків ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД”, отриманих відповідно до розподільчого балансу.

01.10.2004 р. ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД”, як комітент, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” (далі за текстом - ТОВ „Суми-Ойл”), як комісіонером, договір комісії № 01/10-02 (надалі - Договір комісії № 01/10-02).

Відповідно до Договору комісії № 01/10-02 ТОВ „Суми-Ойл” зобов'язалось за дорученням комітента, в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж продуктів в асортименті на автозаправній станції - АЗС (п. 1.1). Ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2). За виконання даного договору комітент сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1). Всі витрати та оплати, пов'язані з виконанням даного договору, покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (п. 7.1). Договір укладено строком на 1 рік (п. 8.1).

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі та розпорядження комітента, відповідно до яких встановлювалися ціни на нафтопродукти і загальні розміри комісійної плати за період дії Договору комісії № 01/10-02.

01.10.2005 р. між ТОВ „Суми-Ойл” та ЗАТ „Калина-ЛТД” укладено договір комісії № 289/К (далі за текстом - Договір комісії № 289/К), відповідно до умов якого ТОВ „Суми-Ойл” зобов'язалось за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж продуктів в асортименті на АЗС (п. 1.1). Ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які с невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2). За виконання цього договору комітет сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1). Всі витрати та оплати, пов'язані з виконанням договору, покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (п. 7.1). Даний договір укладено строком на 1 рік (п. 8.1).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі та розпорядження комітента на підставі Договору комісії № 289/К у жовтні 2005 року.

Розпорядженням від 27.10.2005 № 1 установлено ціни на нафтопродукти, а актом погоджено розмір комісійної плати за період з 01.10.2005 р. по 31.10.2005 р.

Вказівки комітента (його розпорядження) за відповідними Договорами комісії визначали господарську діяльність ТОВ „Суми-Ойл” на ринках роздрібної торгівлі моторними бензинами та дизельним пальним у межах м. Суми і Сумського району Сумської області, в тому числі в період з липня по жовтень 2005 року.

Сумським обласним територіальним відділенням АМК за результатами моніторингу роздрібних цін на нафтопродукти у м. Суми і Сумському районі Сумської області було встановлено одночасне зростання роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, а в жовтні 2005 року відбулося утримання цін на нафтопродукти на однаковому рівні.

Як встановлено АМК, відповідні дії вчинювалися такими суб'єктами господарювання: Відкритим акціонерним товариством „Суми нафтопродукт”; Закритим акціонерним товариством „Торговий дім „Укртатнафта” (в особі Сумської філії); Закритим акціонерним товариством „Гефест” та групою „Суми-Ойл - Калина-ЛТД”.

При цьому, рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, за якими реалізовували відповідні нафтопродукти суб'єкти господарювання, щодо яких прийнято оспорюване рішення (в тому числі група «Суми-Ойл -- Калина-ЛТД»), у м. Суми та Сумському районі Сумської області в період з 28.09.2005 р. по 26.10.2005 р. перевищував середній рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо у сусідніх областях України: Полтавській, Чернігівській, Харківській, а також у цілому по Україні.

Відповідно до рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.04.2006 р. № 11-р/тк у справі № 03-06/52-2005 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” дії Відкритого акціонерного товариства „Суми нафтопродукт”, Закритого акціонерного товариства «Торговий дім „Укртатнафта” (в особі Сумської філії), Закритого акціонерного товариства „Гефест”, групи „Суми-Ойл Калина-ЛТД”, які полягали в одночасному (синхронному) підвищенні, починаючи з липня 2005 року, роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, встановленні при цьому їх однакового розміру, який утримувався протягом тривалого часу (вересня - жовтня 2005 року) у межах м. Суми і Сумського району Сумської області, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які кваліфікуються за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” як антиконкурентні узгоджені дії названих суб'єктів господарювання, які стосуються встановлення цін реалізації низькооктанових бензинів, високооктанових бензинів та дизельного пального у вигляді схожих дій (бездіяльності) на ринках роздрібної торгівлі відповідними нафтопродуктами у межах м. Суми та Сумського району Сумської області і які призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” накладено штраф у сумі 50000 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

До оспорюваного рішення додано „Динаміку зростання роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне у липні - вересні 2005 року у Відповідачів”, де встановлено, що відповідачі у справі № 03-06/52-2005 станом на 01.07.2005 р. установили ціни: на бензин А-80 у розмірі 2,85 грн. за 1 л; на бензин А-92 на рівні від 2,99 грн. до 3,05 грн. за 1 л: на бензин А-95 від 3,20 грн. до 3,25 грн. за 1л; на дизельне паливо від 2,85 грн. до 2,90 гри. за 1 л. Однак на 03.08.2005 р. та на 06.09.2005 р. відповідачами в зазначеній справі було встановлено однакові ціни на відповідні види нафтопродуктів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. у справі № 48/482 за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім „Укртатнафта” до АМК про визнання недійсним оспорюваного рішення в частині, що стосується названого Закритого акціонерного товариства, у задоволенні позову відмовлено, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2007 р. скасовано.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

В силу ст. 1017 ЦК України комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки. Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

ТОВ „Суми-Ойл” здійснювало господарську діяльність протягом липня-жовтня 2005 року під впливом ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД”, а пізніше його правонаступника ЗАТ „Калина-ЛТД”. При цьому, АМК належним чином встановлено та доведено наявність групи суб'єктів господарювання „Суми-Ойл - Калина-ЛТД”.

АМК в оспорюваному рішенні належним чином дослідив межі ринків роздрібної торгівлі моторними бензинами і дизельним паливом у відповідних територіальних межах, їх структуру, процеси зростання роздрібних цін на нафтопродукти. В тому числі відповідачем досліджено, що одночасне зростання роздрібних цін у відповідачів у справі № 03-06/52-2005 відбувалося протягом 1-3 днів (у липні 2005 року - 19, 21, 22, 25 і 28 числа; у серпні 2005 року - 5, 6, 9, 10, 17-19, 24-27, 28-30 числа; у вересні 2005 року - 5, 6 числа; у жовтні 2005 року ціни були однакові у всіх відповідачів й не змінювалися).

У відповідний період у відповідачів зі справи № 03-06/52-2005, в тому числі і у групи „Суми-Ойл - Калина-ЛТД”, збільшувався розмір залишків нафтопродуктів, зменшувалися обсяги постачання, різний рівень торговельних надбавок та однакові ціни на різні види нафтопродуктів. При цьому, підвищення роздрібних цін не завжди було зумовлено підвищенням закупівельних цін на нафтопродукти.

Позивач не надав економічного обґрунтування підвищення роздрібних цін на нафтопродукти, а лише пояснило свої дії тим, що у комісіонера - ТОВ „Суми-Ойл” збільшилися витрати. При цьому, документального підтвердження збільшення розміру витрат у зв'язку з виконанням згаданих Договорів комісії надано не було.

Наданими Товариством відомостями про середньомісячний рівень доходу, витрат та прибутку на 1 л нафтопродуктів доводиться, що протягом періоду з липня по жовтень 2005 року рівень витрат у Товариства був нижчий, ніж у попередні періоди (з серпня 2004 року), а прибуток, навпаки, був вищий, ніж у попередні періоди. Тобто, Товариство отримало в період з липня по жовтень 2005 року вигоду від підвищення роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, що реалізовувалися на підставі Договорів комісії, укладених ним з ТОВ „Суми-Ойл”.

Товариством не доведено, що встановлення відповідних цін у групі „Суми-Ойл - Калина-ЛТД” протягом періоду липень-жовтень 2005 року було зумовлено об'єктивними причинами.

Фактично, дії групи „Суми-Ойл - Калина-ЛТД” разом з іншими учасниками таких дій призвели до обмеження або усунення конкуренції у межах м. Суми та Сумського району Сумської області на ринках моторних бензинів та дизельного пального у період з липня по жовтень 2005 року.

Внаслідок зазначених дій суб'єктів господарювання була усунута цінова конкуренція між ними, що спричинило обмеження конкуренції на відповідних ринках. Зважаючи на сукупні розміри часток зазначених суб'єктів господарювання на цих ринках, їх схожі дії дозволили їм значно посилити їх ринковий вплив (порівняно з тим, який існував за їхньої незалежної ринкової поведінки), та встановити у відповідний період такі ціни, що перевищували рівень середніх цін на моторні бензини та дизельне паливо в інших областях і цілому по Україні.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” контроль це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема, завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання.

Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами. Суб'єкт господарювання це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Відповідно до  оспорюваного  рішення  дії Товариства та  групи  „Суми-Ойл -Калина-ЛТД”  разом  з діями  інших  суб'єктів  господарювання  було  вірно кваліфіковано за пунктом   1   статті  50, пунктом   1   частини другої і частиною третьою статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

Згідно з п. 1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про захист економічної конкуренції” узгодженими діями є, зокрема, укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Виходячи зі змісту статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша). Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Позивачем не було надано доказів того, що встановлення відповідних цін у групі „Суми-Ойл - Калина ЛТД” протягом періоду з липня по жовтень 2005 року було обумовлено об'єктивними причинами.

В свою чергу матеріали справи свідчать про те, що на момент розгляду відповідачем справи № 03-06/52-2005 були відсутні об'єктивні причини для вчинення одночасно схожих дій різними учасниками ринків із підвищення цін на моторні бензини та дизельне пальне протягом липня-жовтня 2005 року.

Абзац дванадцятий статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” визначає суб'єкт господарювання як юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичну особу, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; групу суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належним чином досліджено та встановлено, що позивач у досліджуваному періоді разом із ТОВ „Суми-Ойл” спільно здійснювали господарську діяльність на ринках роздрібної торгівлі моторними бензинами та роздрібної торгівлі дизельним пальним у м. Суми та Сумського району Сумської області.

При цьому, позивач та ТОВ „Суми-Ойл” у період з липня по жовтень 2005 року самостійно не здійснювали господарську діяльність на відповідних ринках.

Відповідно до оспорюваного рішення, реалізація нафтопродуктів здійснювалася ТОВ «Суми-Ойл» на підставі договорів комісії, укладених із ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД” та ЗАТ „КАЛИНА-ЛТД”; рівень цін реалізації відповідних видів нафтопродуктів встановлювався розпорядженнями комітента, що зумовлювало обмежене право останнього самостійно встановлювати або змінювати ціни роздрібної реалізації моторних бензинів і дизельного пального, що доводить факт того, що у період з липня по жовтень 2005 року ТОВ „Суми-Ойл” здійснювало господарську діяльність під впливом ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД”, а пізніше його правонаступника ЗАТ „КАЛИНА-ЛТД”, тобто знаходилось під контролем комітента за договорами комісії. Отже, відносини контролю між ТОВ „Суми-Ойл” та ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД” (ЗАТ „КАЛИНА-ЛТД”) ґрунтувалися на відповідних договорах комісії. В той же час, відповідачем у спірному рішенні встановлено, що, зважаючи на наявність контролю, ТОВ „Суми-Ойл”, як самостійний суб'єкт господарської діяльності, не є належним відповідачем у справі № 03-06/52-2005.

Відповідачем належним чином встановлено та доведено наявність групи суб'єктів господарювання „Суми-Ойл - Калина-ЛТД”.

Товариство правомірно віднесено згідно з оспорюваним рішенням до групи суб'єктів господарювання, з яких один чи декілька здійснюють контроль над іншими, і остання є суб'єктом господарювання в розумінні абзацу дванадцятого статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, що встановлено і доведено відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Товариство входило до групи, яка визнається суб'єктом господарювання, і саме таким суб'єктом вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої і частиною третьою статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, що з'ясовано і доведено АМК при прийнятті оспорюваного рішення.

Доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Калина-ЛТД” не було визнано порушником законодавства про захист економічної конкуренції при розгляді господарським судом у справі № 18/377-17/306 за позовом названої фірми до АМК про визнання недійсним оспорюваного рішення, не можуть бути прийняті до уваги в порядку ст. 35 ГПК України, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2007 р. припинено провадження у справі № 18/377-17/306 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із ліквідацією позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Калина-ЛТД”.

Вказана ухвала в розумінні ст. 35 ГПК України не є рішенням господарського суду, яким вирішено господарський спір.

В силу пункту 1 статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” вчинення антиконкурентних узгоджених дій є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. За порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Частиною 4 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” встановлено, що у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення АМК є законним та обґрунтованим. Відповідно до прийнятого рішення відповідачем вірно визначено склад групи суб'єктів господарювання „Суми-Ойл” – „Калина-ЛТД”, а також належним чином досліджено і встановлено вчиненням саме таким суб'єктом порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За наслідками оцінки матеріалів справи в порядку ст.43 ГПК України, суд враховує обставини правонаступництва ТОВ ВКФ „Калина-ЛТД” і ЗАТ „Калина-ЛТД”, які свідчать про правильність визначення (за оспорюваним рішенням) складу відповідної групи суб'єктів господарювання.

Доводи ЗАТ „Калина-ЛТД”, викладені  в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, отже, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2008 р. у справі № 18/376-48/354-32/332 залишити без змін.

Матеріали справи № 18/376-48/354-32/332 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.12.08 (відправлено)