Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а-1670/1992/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1992/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Тіщенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-1670/1992/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбізнессоюз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбізнессоюз" ( далі - ТОВ "Промбізнессоюз") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби ( далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р. та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що проведеною перевіркою позивача встановлено взаємовідносини з ТОВ "Промислова група ДФМ", щодо якого актом документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-листопад 2011 від 13.02.2012 № 796/23-309/30661533 встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, тому угоди, укладені позивачем з ТОВ "Промислова група ДФМ", не спричиняють реальних правових наслідків. Апелянт вважає, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з їх недійсністю.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, про дату, місце та час розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведений за його відсутності.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Промбізнессоюз» та ТОВ "Промислова група ДФМ" з поставки мастильних матеріалів є реальними, в зв*язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за відповідний період суму податку на додану вартість в розмірі 63512,00 грн, а витрати по придбанню мастильних матеріалів в сумі 37257,00 грн до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що у період з 06.03.2012р. по 14.03.2012р. Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Промбізнессоюз" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт від 15.03.2012 року №232/22-209/36618599(а.с. 11 т.1)

На підставі вище зазначеного акту прийнято податкові повідомлення - рішення №0006492301/315 від 29.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 162580,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. та № 0006512301/316 від 29.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 63512,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3682,55 грн.(а.с. 7,9 т.1)

Під час судового розгляду встановлено, що 01.03.2011 року ТОВ "Промбізнессоюз" було укладено договір поставки №15 з ТОВ "Промислова група ДФМ" , умовами якого передбачено, що постачальник (ТОВ "Промислова група ДФМ") зобов'язується передати (поставити) у власність покупця мастильні та інші матеріали у кількості та асортименті, що вказані у рахунках постачальника, що виставлені покупцеві до оплати, а покупець (ТОВ "Промбізнессоюз") зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором (а.с. 23-24).

Відповідно до п.3.4 розділу 3 Договору №14/01/11 перехід права власності і ризиків на товар від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару представникові покупця.(а.с.36).

Відповідно до п. 3.2. ч. 3 Договору поставки №15 від 01.03.2011 року поставка товару згідно п. 3.1 цього договору здійснюється постачальником за рахунок постачальника транспортом постачальника на адресу покупця.

Також документально підтверджено, що транспортування здійснювалося із адреси місцезнаходження контрагента: вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, після чого товар транспортувався на адресу орендованого ТОВ "Промбізнессоюз" складського приміщення: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, б. 9 (договір оренди складського приміщення від 01.01.2011, укладеного між ПП "Лакрас" та ТОВ "Промбізнессоюз"), де приймався призначеною ТОВ "Промбізнессоюз" матеріально відповідальною особою за приймання та відпуск товару на складі - ОСОБА_2, відповідно до наказу №8 від 04.01.2011 (а.с. 26-28, т.1, а.с. 49, т. 3).

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

На підтвердження реальності виконання вище зазначеного договору позивачем надано копії рахунків, накладних, податкових накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних доручень, банківські виписки.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчиненої господарської операції позивачем з ТОВ "Промислова група ДФМ" та правомірності віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту.

Доказів того, що вказаний в отриманих від контрагента -ТОВ "Промислова група ДФМ" податкових накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акти перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір між позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ» недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначений правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року по справі № 2а-1670/1992/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2012 р.