Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-3113/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3113/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, згідно ч.1 ст.41 КАС України, справу за апеляційною скаргою Окружної державної податкової служба-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Окружної державної податкової служба-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02 вересня 2011 року № 0000530700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 41 003 гривень. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 411,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Окружної державної податкової служба-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст . 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, до видів діяльності ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 284931 відноситься, зокрема, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)»(код ЄДРПОУ 20027449) з питань повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з платником податків ПП «Щедро-Ком»(код ЄДРПОУ 33367942) за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено Акт № 679/40-40/20027449 від 17 серпня 2011 року.

Перевірка ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)» проведена з урахуванням Акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05 квітня 2011 року № 425/23-400/33367942 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Щедро-Ком»(код ЄДРПОУ 33367942) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -постачальниками за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року».

02 вересня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі Акта перевірки № 679/40-40/20027449 від 17 серпня 2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «В1»№ 0000530700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та згідно з підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 41 003 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно б/д № 11082/10/25-114 та від 02 лютого 2012 року № 2079/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін. На думку позивача, висновки працівників СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)»умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату. А тому, в своєму позові, ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)» просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 02 вересня 2011 року № 0000530700.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України , Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України ), Податкового кодексу України (ПК України ), Цивільного кодексу України (ЦК України ), Господарського кодексу України (ГК України ), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (Закон № 755-IV).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на момент вчинення правочинів) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Щедро-Ком»(Продавець) було укладено п'ять договорів, а саме: договір № 170/1-54219 від 23.07.2010 р., № 180/1-54229 від 25.07.2010 р., № 400/1-54769 від 31.07.2010 р., № 400/1-55677 від 06.08.2010 р., № 400/1-55678 від 07.08.2010 р. предметом яких є поставка продавцем зерна (пшениці, ячменю) покупцю. Всі договори від імені ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)»підписані уповноваженою на те особою -Литвиновим О.А., а від імені ПП «Щедро-Ком»- директором Войтенком Є.О. Вартість зерна по вказаним договорам склала в загальному 621 175,03 грн., в тому числі ПДВ -103 529,17 грн. Згідно реєстру банківських виписок, позивач повністю розрахувався з продавцем. Придбання позивачем зерна підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими та податковими накладними.

Відповідно до умов зазначених договорів, укладених ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)»з ПП «Щедро-Ком», на останнього покладено обов'язок поставити зерно на умовах: DDU (Міжнародні правила тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2000») автомобільним транспортом на ЗАТ «Укрелеваторпром»; ЕХW (Міжнародні правила тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2000») франко-елеватор - ДП ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор», Миколаївська область. Факт поставки зерна підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними.

Як підтверджено матеріалами справи, в подальшому, придбане позивачем зерно у контрагента ПП «Щедро-Ком», передано, згідно, наявних в матеріалах справи Договору надання послуг з перевалки зерна № 3108/09 від 31 серпня 2009 року та Договору складського зберігання зерна № 76 від 23 липня 2010 року, на зберігання, відповідно Закритому акціонерному товариству «Укрелеваторпром»(м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1) та ДП ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор»(Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, 12).

Факт виконання робіт по зберіганню та перевалці зерна підтверджено, наявними в матеріалах справи, актами виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт.

В подальшому, придбане позивачем зерно було реалізовано частково на території України ТОВ «АПК «Веста»на умовах ЕХW (франко-склад) ДП ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор»(Договір № 170/2-5076 від 03.11.2010 року), а частково -на експорт компанії «Yurol UK Ltd»(Контракти на поставку № 100/160810-2 від 16.08.2010 р., № 400/170810 від 17.08.2010 р., № 400/030810 від 03.08.2010 р.).

На підставі зазначених контрактів на поставку зерна компанії «Yurol UK Ltd», були складені вантажні митні декларації, коносаменти та інші митні документи.

Операції по зерну, що було придбане позивачем за договорами у ПП «Щедро-Ком», передане на відповідальне зберігання ЗАТ «Укрелеваторпром»та ДП ДАК «Хліб України»«Врадіївський елеватор»та в подальшому реалізоване на території України ТОВ «АПК «Веста»та на експорт компанії rol UK Ltd», підтверджені належним чином оформленими відповідними документами. Окрім цього, як встановлено судом, суми податку на додану вартість по податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за липень, серпень 2010 року.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку, що господарські операції ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)»з його контрагентом ПП «Щедро-Ком»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності даних підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача (ПП «Щедро-Ком») мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та підприємство було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно даних Акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05 квітня 2011 року № 425/23-400/33367942, в періоді, що перевірявся, а саме: з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ПП «Щедро-Ком»зареєстроване рішенням виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від 07.02.2005 року (Свідоцтво про державну реєстрацію від 07.02.2005 року № 15221070006001726) та є платником ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.10.2009 року, індивідуальний податковий номер 333679414033).

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком суду, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (постачальниками), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Суд правомірно виходив з того, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Таким чином, колегія не може не погодитись з судом першої інстанції, що в зв'язку з тим, що ТОВ «Альфред С. ТОПФЕР ІНТЕРНЕШЕНАЛ (УКРАЇНА)» були правомірно сформовані суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Щедро-Ком», висновки Акта № 679/40-40/20027449 від 17 серпня 2011 року про порушення позивачем Закону № 168/97-ВР є помилковими, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41 003 грн. за серпень 2010 року було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року № 0000530700.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служба-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.