Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а/1270/6896/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6896/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000892310 та №0000902310 від 31.08.2012, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000892310 та №0000902310 від 31.08.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Машбудіндустрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період зх. 01.04.09 по 31.03.12. За результатами акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012 №0000892310 та №0000902310, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000892310 та №0000902310 від 31.08.2012 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія" зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.12.2002 за № 1 382 120 0000 002246, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником податків (Т. 1 а.с. 23, 25, 26).

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія", код за ЄДРПОУ 21765853 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12. За результатами перевірки складено акт №390/22-108/21765853 від 10.08.2012 (Т. 1 а.с. 41-114).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.14.1.228 п.14.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 166222 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року у сумі 34169 грн., за І квартал 2011 року у сумі 41318 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 29461 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 48683 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 12591 грн.;

2) п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 139956 грн., у тому числі за жовтнеь 2010 року у сумі 21726 грн., за листопад 2010 року у сумі 2290 грн., за грудень 2010 року у сумі 3986 грн., за січень 2011 року у сумі 10230 грн., за лютий 2011 року у сумі 5783 грн., за березень 2011 року у сумі 16812 грн., за квітень 2011 року у сумі 14881 грн., за травень 2011 року у сумі 9553 грн., за червень 2011 року у сумі 1433 грн., за липень 2011 року у сумі 1985 грн., за серпень 2011 року у сумі 40333 грн., за жовтень 2011 року у сумі 9957 грн., за листопад 2011 року у сумі 987 грн.;

3) п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119, п.п.»б», «г» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині включення до Податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року та за 1-й квартал 2012 року недостовірних відосотей про суму доходів, сплачених на користь фізичних осіб-підприємців.

На підставі акту перевірки відповідачем 31.08.2012 винесено податкові повідомлення-рішення: №0000892310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 139956,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20322,00 грн. та № 0000902310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 166222,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 8543,25 грн. (Т. 1 а.с. 32, 33).

Висновки акту перевірки від 10.08.2012 про встановлення нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», грунтуються на висновках акту перевірки вказаного контрагента позивача; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.10.2011.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Машбудіндустрія», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини між сторонами щодо правомірності формування податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, тому у даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Щодо податкового повідомлення - рішення від 02.04.2012 № 0000612310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 545 237,00 грн. та штрафними санкціями - 30353,75 грн., суд зазначає наступне.

На час формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2010 року був чинним Закон України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплати до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має відємне зачення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповівдно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та податку на прибуток, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість (з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних) та з податку на прибуток підприємства (а.с. Т 1 а.с. 175-250, т. 2 а.с. 1-83, Т 4 а.с. 127-250).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем були здійснені господарські операції з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у 2010-2011 роках та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за періоди: жовтнеь-грудень 2010 року, січень-серпень, жовтень, листопад 2011 року.

Так, 01.10.2010, 10.01.2011 між ТОВ « Машбудіндустрія» (Покупець) та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) були укладені договори поставки № 100101, 100202 (Т. 2 а.с. 86-89). Згідно п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом «Товар», кількість, якість та ціна якого вказані у рахунках-фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього договору та є його невідємною частиною, або у Спеціфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами. Згідно п. 2.2 якість Товару, що відвантажується, повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (Покупцю надається засвідчена печаткою Постачальника копія) та відповідати державним стандартам ТУ та іншим необхідним умовам.

На підтвердження факту поставки товару по договору, позивачем було отримано від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» податкові накладані, рахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової накладаної та видаткової накладаної (Т. 2 а.с. 90-153, 195-256, Т 3 а.с. 170-194). На підтвердження отримання товару за довіреностями, виданими ТОВ «Машбудіндустрія» позивачем надано витяг з книги реєстрації довіреностей (Т. 7 а.с. 24-45).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість та валових витрат у ціні товару по господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджена платіжними докуменатами, які були досліджені під час перевірки (Т. 3 а.с. 1-52).

Факичне отримання товару позивачем підтверджується товаро-транспортними накладними та подорожніми листами, виданими на ім'я водія, який здійснював перевезення товару (Т. 3 а.с. 53-148, Т. 6 а.с. 273). Наявність у позивача транспортного засобу ТАТА ВВ 9603 ВВ підтверджується копією технічного паспорту, договором оренди на транспортний засіб, копією технічного паспорту. Перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Машбудіндустрія» та наявність у ОСОБА_1 дозволу на керування автотранспортним засобом підтверджується посвідченням водія, технічним талоном, медичною довідкою, трудовою книжкою, наказом № 4/1-ОК від 11.02.2008 ( Т. 6 а.с. 263-2696).

При дослідженні товаро-транспортних накладаних судом було встановлено, що товар на адресу позивача відвантажувався ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з пункту навантаження: м. Луганськ, вул.. Тимирязєва, 1е, у той час, як юридичною адресою ТОВ «Транс Агентство Сервіс» є м. Алчевськ. вул. Волгоградська, 132, блок «В», оф. 422.

На запит суду від 01.10.2012 керівником ТОВ «Транс Агентство Сервіс» було надано реєстраційні документи підприємства, договір оренди офісу № 11 від 19.11.2009, довіреність на укладання та підписання договорів поставки та договір складського зберігання № ХЛПС № 1 від 21.09.2010. Зі змісту договору складського зберігання № ХЛПС № 1 від 21.09.2010 вбачається, що Замовником (ТОВ «Транс Агентство Сервіс») передано Зберігачу (ПП «Панжек») майно: різновиди металопрокату за адресою місця зберігання (складу) - м. Луганськ, вул.. Тімірязєва, 1е ( Т. 7 а.с. 5-23).

Також представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та фактичне отримання від нього товару, було надано суду засвідчені копії сертифікатів якості на поставлений товар та бухгалтерські документи, які підтверджують подальше використання позивачем у своїй діяльності отриманий товар (металопродукцію) від вказаного контрагента та його подальшу реалізацію іншим підприємствам (Т. 3 а.с. 195-250, Т. 4 а.с. 1-126, Т 5 а.с. 1-251, Т. 6 а.с. 1-234, Т 7 а.с. 63-126).

Із зазначених документів також встановлено, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Транс Агентство Сервіс» зареєстровано платником податків та має відповідні свідоцтва. На момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», останній був зареєстрований платником податків, а тому у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з зазначеним контрагентом.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», якими встановлено порушення норм податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту, зокрема, по господарським операціям з позивачем, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів. Крім того, в акті перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не йдеться посилання на господарські взаємовідносини з позивачем. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальником товару (робіт, послуг).

З урахуванням документів, які були досліджені під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договорні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у відповідні періоди.

Щодо праворімності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, суд виходив з наступного.

Як вбачається із акту певірки, підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств, стали обставини, які були встановлені під час перевірки, а саме, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у відповідні періоди.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334) в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. За абзацом 3 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.3 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджено документами бухгалтерського обліку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та в повному обсязі сплачені суми за отримані товари (послуги) у відповідні періоди по вказаному контрагенту, суд вважає, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 166222,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8543,25,00 грн.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000892310 та №0000902310 від 31.08.2012 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 31.08.2012 №0000892310, яким ТОВ "Машбудіндустрія" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем-139956,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20322,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 31.08.2012 №0000902310, яким ТОВ "Машбудіндустрія" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 166222,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 8543,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2146,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 жовтня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова