Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а/1270/6896/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/1270/6896/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду 11 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/6896/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машбудіндустрія» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду 11 жовтня 2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машбудіндустрія» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 року №0000892310 та №0000902310 задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 31.08.2012 р. №0000892310, яким ТОВ "Машбудіндустрія" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем-139956,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20322,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 31.08.2012 р. №0000902310, яким ТОВ "Машбудіндустрія" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 166222,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 8543,25 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що було виявлено в ході документальної планової виїзної перевірки позивача. Підставою для таких висновків став акт Алчевської ОДПІ від 10.02.12 р. про результати документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів. Крім того, в ході перевірки позивачем не надано документів на підтвердження реального отримання від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» товарів, оскільки поставки не підтверджені товарно-транспортними та іншими документами. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС.

Посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбудіндустрія", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12. За результатами перевірки складено акт №390/22-108/21765853 від 10.08.2012 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.14.1.228 п.14.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 166222 грн.; та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 139956 грн.; п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119, п.п.»б», «г» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині включення до Податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року та за 1-й квартал 2012 року недостовірних відомостей про суму доходів, сплачених на користь фізичних осіб-підприємців.

Висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», у якого відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

31.08.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000892310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 139956,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20322,00 грн. та № 0000902310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 166222,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 8543,25 грн.

Також встановлено, що 01.10.2010 року, 10.01.2011 року між ТОВ « Машбудіндустрія» (Покупець) та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) були укладені договори поставки № 100101, 100202 (Т. 2 арк. справи 86-89). Згідно п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом «Товар», кількість, якість та ціна якого вказані у рахунках-фактурі, який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною, або у Спеціфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами. Згідно п. 2.2 якість Товару, що відвантажується, повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника (Покупцю надається засвідчена печаткою Постачальника копія) та відповідати державним стандартам ТУ та іншим необхідним умовам.

На підтвердження факту поставки товару по договору, позивачем було отримано від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» податкові накладні, рахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної та видаткової накладної (Т. 2 арк. справи 90-153, 195-256, Т.3 арк. справи 170-194). На підтвердження отримання товару за довіреностями, виданими ТОВ «Машбудіндустрія» позивачем надано витяг з книги реєстрації довіреностей (Т. 7 арк. справи 24-45).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість та валових витрат у ціні товару по господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджена платіжними документами, які були досліджені під час перевірки (Т. 3 арк. справи 1-52).

Фактичне отримання товару позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, виданими на ім'я водія, який здійснював перевезення товару (Т. 3 арк. справи 53-148, Т. 6 арк. справи 273). Наявність у позивача транспортного засобу ТАТА НОМЕР_1 підтверджується копією технічного паспорту, договором оренди на транспортний засіб, копією технічного паспорту. Перебування водія ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ «Машбудіндустрія» та наявність у ОСОБА_5 дозволу на керування автотранспортним засобом підтверджується посвідченням водія, технічним талоном, медичною довідкою, трудовою книжкою, наказом № 4/1-ОК від 11.02.2008 ( Т. 6 арк. справи 263-2696).

При дослідженні товарно-транспортних накладних судом було встановлено, що товар на адресу позивача відвантажувався ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з пункту навантаження: м.Луганськ, вул.. Тимирязєва, 1е, у той час, як юридичною адресою ТОВ «Транс Агентство Сервіс» є м. Алчевськ. вул. Волгоградська, 132, блок «В», оф. 422.

Здійснення господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та фактичне отримання від нього товару також підтверджується копіями сертифікатів якості на поставлений товар та бухгалтерськими документами, які підтверджують подальше використання позивачем у своїй діяльності отриманий товар (металопродукцію) від вказаного контрагента та його подальшу реалізацію іншим підприємствам (Т. 3 арк. справи 195-250, Т. 4 арк. справи 1-126, Т 5 арк. справи 1-251, Т. 6 арк. справи 1-234, Т 7 арк. справи 63-126).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» господарських операцій через відсутність необхідних трудових ресурсів, техніки та інших основних фондів майна, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо), тобто здійснений правочин між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначена норма кореспондується з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 11 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/6896/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машбудіндустрія» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Гімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.