Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-1670/4595/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4595/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Литовченко В.Г.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Управління Державного комітету земельних ресурсів України у м. Кременчуці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцька трикотажна фабрика" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Управління Державного комітету земельних ресурсів України у м. Кременчуці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003161503/0/487 від 26.04.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 135 234 грн 39 коп., з них: за основним платежем в розмірі 109 203 грн 63 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26030 грн 76 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки відповідача про не сплату сум орендної плати за землю у зв'язку з порушенням статті 21 Закону України "Про оренду землі", п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, є необґрунтованими, а відповідне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Вказував на те, що у Кременчуцької ОДПІ не має правових підстав нараховувати орендну плату відповідно до договору оренди землі від 17.02.2006 року, згідно з яким в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1918 кв.м., та договору оренди землі від 17.02.2006 року, згідно з яким в оренду передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 63876 кв.м., оскільки відповідно до договору купівлі- продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2008 року придбав у власність земельну ділянку в розмірі 45160 кв.м. Таким чином, в оренді у позивача залишилась земельна ділянка в розмірі 20634 м.кв, на яку і повинна нараховуватися орендна плата, на іншу частину земельної ділянки, що є власністю ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика", може нараховуватися лише земельний податок.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

У письмових запереченнях посилався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" віднесена до загальнодержавних податків та зборів. За період з березня 2009 року по грудень 2010 року в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" позивачем занижено суму орендної плати за землю в сумі на 109203 грн 63 коп. Зважаючи на викладене, вважає винесене Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 17.02.2006 року між ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації і обслуговування будівель та споруд кабельного коридору по просп. Полтавському, 2-а в м. Кременчуці загальною площею 1918 кв. м.(а.с. 13-16).

17.02.2006 року між ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації і обслуговування будівель та споруд основного виробничого майданчика по просп. Полтавському, 2-а в м. Кременчуці загальною площею 63876 кв. м.(а.с. 25-26)).

У період з 02.04.2012 року по 06.04.2012 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (за 2009 рік та 2010 рік) ВАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" по питанню правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За наслідками перевірки складений акт від 13.04.2012 року №816/15-227/00310924, в якому відображені порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" за періоди з березня по грудень 2009 року та з січня по грудень 2010 року.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0003161503/0/487 (а.с. 11), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 135 234 грн 39 коп., в тому числі за основним платежем - 109203 грн 63 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26030 грн 76 коп.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 26 квітня 2012 року №0003161503/0/487, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Разом з тим, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VІ внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 107-VI, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена у редакції, яка передбачає аналогічний мінімальний розмір орендної плати, - трикратний розмір земельного податку. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування - 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та був чинним на час спірних правовідносин.

Як зазначено вище, 17.02.2006 року між ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації і обслуговування будівель та споруд кабельного коридору по просп. Полтавському, 2-а в м. Кременчуці загальною площею 1918 кв. м. (а.с. 13-16). Відповідно до п. 8 зазначеного договору Договір укладено до 01.01.2054 року. Згідно з п. 9 цього договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі щорічно.

17.02.2006 року між ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення для експлуатації і обслуговування будівель та споруд основного виробничого майданчика по просп. Полтавському, 2-а в м. Кременчуці загальною площею 63876 кв. м. (а.с. 25-26). Згідно з п. 9 цього договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі щорічно.

Однак, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2008 року Кременчуцька міська рада (продавець) передала у власність ВАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" (покупець) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 45160 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель виробничого призначення за адресою: просп. Полтавськой, 2-а в м. Кременчуці.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору 10% суми цього договору (255108 грн 80 коп.) мають бути сплачені Покупцем на рахунок продавця в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту реєстрації Договору в Кременчуцькій міській раді.

Згідно з пп. 2.3.1 та 2.3.2 п. 2.3 відповідного договору 20% суми, зазначеної в п. 2.3 цього договору (тобто від 90% суми всього договору), а саме: 459195 грн 84 коп. мають бути сплачені Покупцем в строк не пізніше десяти календарних днів з моменту реєстрації Договору в Кременчуцькій міській раді, та 80% суми, зазначеної в п. 2.3 цього договору (тобто від 90% суми всього договору), а саме: 1836783 грн 36 коп. сплачуються Покупцем поступово щомісячно рівними частками терміном на 5 років.

Відповідно до вказаних умов договору позивачем були виконанні відповідні зобов`язання, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 301 від 18.04.2008 року на суму 459 195 грн 84 коп. (а.с. 75), № 370 від 19.05.2008 року на суму 217000 грн (а.с. 74), № 371 від 20.05.2008 року на суму 38108 грн 80 коп. ( а.с.73).

Тобто, вбачається, що згідно зазначеного договору змінилась правова підстава, відповідно до якої позивач користувався/володів частиною земельної ділянки за адресою просп. Полтавському, 2-а в м. Кременчуці.

Таким чином, в оренді позивача залишилась земельна ділянка загального розміру 20634 м. кв. (63876 м. кв. + 1918 м. кв. - 45160 кв.м.).

Визначаючи момент виникнення права власності на земельну ділянку, придбану на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2008 року, суд враховує наступне.

Земельним кодексом в редакції від 15.01.2009 року у статті 125 встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Земельним кодексом в редакції від 05.03.2009 року, що набрала чинності з 02.05.2009 року, у статті 125 зазначені інші підстави виникнення права власності на земельну ділянку, а саме: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Частиною 7 ст. 128 Земельного кодексу України в редакції від 03.06.2008 року встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції від 05.03.2009 року, що набрала чинності з 02.05.2009 року, передбачено - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом , крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 128 Земельного кодексу України в редакції від 16.09.2008 року, що набрала чинності з 14.10.2008 року встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

На підставі чинних на той час норм Земельного кодексу України позивач звернувся до Управління земельних ресурсів із заявою від 05.06.2008 року вих.№01/119 про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.72).

Згідно відповіді Управління Деркомзему у місті Кременчук Полтавської області "01-26/2088 від 01.10.2012 року (а.с. 126), підтверджено, що ВАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" зверталася із заявою до управління Держкомзему у м. Кременчук у 2008 році. В зв'язку з великою кількістю заяв про отримання державних актів про право власності на земельні ділянки та відсутністю в повному обсязі бланків державних актів, документи оформлялися в порядку черговості і державні акти видавалися заявникам після находження бланків вказаних актів.

Зважаючи на викладені положення Земельного кодексу України, враховуючу сплату першого платежу вартості земельної ділянки 18.04.2008 року у розмірі 459 195 грн 84 коп., звернення позивача із заявою про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку та зважаючи на положення про те, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, суд приходить до висновку що право власності у позивача на придбану земельну ділянку виникло у позивача у 2008 році, тобто після виконання ним всіх обов'язкових вимог, які ставилися для нього договором купівлі-продажу земельної ділянки та чинного на той час положень Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

За визначенням, наведеним у пункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Воднораз, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Оскільки позивач був власником земельної ділянки розміром 45160 кв.м. за адресою: просп. Полтавськой, 2-а в м. Кременчуці, то й правових підстав нарахування та сплати ним орендної плати в розмірі визначеному в акті перевірки за зазначену земельну ділянку не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кременчуцька ОДПІ, нараховуючи позивачу податкове зобов`язання з орендної плати за землю не правомірно вираховувала його виходячи із загального розміру земельних ділянок (65794кв.м.), які на думку податкового органу перебувають в оренді у позивача, оскільки ще до спливу строку договору оренди земельної ділянки, ПАТ "Кременчуцька трикотажна фабрика" придбало у власність земельну ділянку площею 45160 кв.м., а тому з моменту купівлі повинно було сплачувати не орендну плату, а плату за землю за відповідну частину такої земельної ділянки.

Враховуючи те, що суд не може самостійно визначати суми податкових зобов`язань, відповідно застосовувати штрафні санкції, перебираючи на себе функцію органу ДПС, не вбачається за можливе самостійно визначити податкове зобов`язання позивача по орендній платі за користування земельною ділянкою в розмірі 20634 м. кв.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення №0003161503/0/487 від 26 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 135234 грн 39 коп., суперечить вимогам законодавства, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу законності своїх рішень, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Кременчуцька трикотажна фабрика»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0003161503/0/487 від 26.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька трикотажна фабрика" (код ЄДРПОУ 00310924) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1352 грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський