Постанова

від 03.10.2012 по справі 8800/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03 жовтня 2012 р. справа №2-а-8800/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Сімаковича П.Ю.,

відповідача - Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ПП ВПКФ "Реаком" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство ВПКФ "Реаком", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.2012 р. за №0000071540.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про безпідставність висновків податкової інспекції стосовно нікчемності укладених з контрагентами з ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ»та ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС»правочинів, оскільки за даними операціями товар був поставлений, послуги виконані в повному обсязі, оплату вартості за даними договорами проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС, в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав обґрунтованості та правомірності спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ПП ВПКФ "Реаком" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32564310, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова ДПС Харківської області.

30.03.2012 року ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного Підприємства "Виробнича Переробна Комерційна Фірма "Реаком" (код ЄДРПОУ 32564310) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР»(код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ»(код ЄДРПОУ 36988128) та ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 139/07-013/32564310 від 30.03.2012 р. (а.с. 10-32 т.1).

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб'єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу та п.п.7.4.1 та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, котрі були виписані ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ», ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС»за нікчемними правочинами, господарські операції в межах яких в дійсності не відбулись.

З посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. за №0000071540 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 28.364,34грн. (основний платіж - 23.774,00грн., штраф - 4.590,34грн.) (а.с. 88 т. 1).

В подальшому ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС Харківської області було складено лист про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012р. №0000071540, згідно з яким суму штрафних санкцій замість 4590,34 грн. слід вважати суму 4585,34 грн. (т.1 а.с.92).

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб"єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. №0000071540 відповідач послався лише на положення п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України і збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 23.774,00грн..

Разом з тим, за висновками акту перевірки № 139/07-013/32564310 від 30.03.2012 р. заниження податку на вказану суду обумовлювалось висновками ДПІ про порушення платником податків приписів ст.7 Закону України "Про ПДВ" (сума ПДВ - 12123,00грн.) та ст.198 Податкового кодексу України (сума ПДВ - 11651,00грн.).

Отже, податковий орган не мав законодавчих підстав для донарахування суми податку в розмірі 23.774,00грн. з посиланням лише на положення ст.198 Податкового кодексу України, адже за змістом згаданого акту перевірки порушення даної норми закону не спричиняє заниження податку в означеному розмірі.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин, суд відмічає, що 01.09.2009 року між позивачем, ПП«ВПКФ «Реаком»(в якості Покупця) та ТОВ «Техно-Асавир»(в якості Постачальника) було укладено письмовий правочин у формі Договору № 012/09 від 01.09.2009р., Додаткову угоду від 01.09.2010р. до Договору № 012/09 від 01.09.2009р., предметом якого є постачання товарів та матеріалів, а саме: (хімічні реактиви, лабораторні прилади, лабораторний посуд та лабораторні матеріали) на замовлення Покупця (т.1 а.с.137-139).

Обгрунтовуючи на вимогу суду наявність об"єктивних економічних чинників на вчинення даного правочину, позивач зазначив, що потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю часткової закупівлі матеріалів для подальшої реалізації Покупцем кінцевому споживачу.

В ході розгляду справи відповідач обгрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

Оглянувши вказаний договір та беручи до уваги відсутність заперечень ДПІ відносно наявності у сторін договору правоздатності та дієздатності юридичних осіб, суд не знаходить підстав для відхилення названого документу як належного та допустимого в розумінні ст.70 КАС України доказу вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою укладення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянутий договір закону не суперечить.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач надав складені контрагентом: видатковою накладною № 51 від 20.01.2010р. на суму 1678грн.80 коп. та податковою накладною № 51 від 20.01.2010р. на загальну суму 1678грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ - 279 грн.80коп.) видатковою накладною № 158 від 11.02.2010р. на суму 1867грн. 80 коп. та податковою накладною № 158 від 11.02.2010р. на загальну суму 1867грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ- 311грн.30коп.), видатковою накладною № 280 від 15.03.2010р. на суму 5004грн. 00 коп. та податковою накладною № 280 від 15.03.2010р. на загальну суму 5004грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ-834грн.00коп.), видатковою накладною № 351 від 01.04.2010р. на суму 5924грн. 52коп. та податковою накладною № 351 від 01.04.2010р. на загальну суму 5924грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ-987грн.42коп.), видатковою накладною № 407 від 22.04.2010р. на суму 6840грн. 00 коп. та податковою накладною № 407 від 22.04.2010р. на загальну суму 6840грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ. 1140грн.00коп.), видатковою накладною № 466 від 11.05.2010р. на суму 3028грн. 20коп. та податковою накладною № 466 від 11.05.2010р. на загальну суму 3028грн. 20коп. (в тому числі ПДВ-504грн.70коп.), видатковою накладною № 590 від 11.06.2010р. на суму 1001грн. 28 коп. та податковою накладною № 590 від 11.06.2010р. на загальну суму 1001грн. 28 коп. (в тому числі ПДВ- 166грн.88коп.), видатковою накладною № 680 від 07.07.2010р. на суму 1104грн. 96 коп. та податковою накладною № 407 від 07.07.2010р. на загальну суму 1104грн. 96 коп. (в тому числі ПДВ-184грн.16коп.), видатковою накладною № 869 від 01.09.2010р. на суму 10406 грн.40 коп. та податковою накладною № 869 від 01.09.2010р. на загальну суму 10406грн.40коп. (в тому числі ПДВ-1734грн.40коп.), видатковою накладною № 1026 від 20.10.2010р. на суму 1111грн. 32 коп. та податковою накладною № 1026 від 20.10.2010р. на загальну суму 1111грн. 32 коп. (в тому числі ПДВ- 185грн.22коп.), видатковою накладною № 1126 від 11.11.2010р. на суму 10865грн. 52 коп. та податковою накладною № 1126 від 11.11.2010р. на загальну суму 10865грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ- 1810грн.92коп.), видатковою накладною № 1202 від 03.12.2010р. на суму 4902 грн. 00 коп. та податковою накладною № 1202 від 03.12.2010р. на загальну суму 4902грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 817грн.00коп.), видатковою накладною № 914 від 20.09.2010р. на суму 16 601,94 грн. 00 коп. та податковою накладною № 914 від 20.09.2010р. на загальну суму 16 601,94 грн. (в тому числі ПДВ- 2 766,99 грн.) (т.1 а.с.140-177).

Суд не знаходить підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності проведення господарської операції, так як документи були складені правоздатними та дієздатними суб'єктами права, відносно товарів, необмежених в цивільному та господарському обороті, за формою та змістом не суперечать вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фізичне переміщення товару ДПІ не заперечується. Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що приєднані до матеріалів справи.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 1322 від 05.02.2010р., № 1337 від 19.03.2010р., № 1342 від 29.03.2010р., № 1359 від 21.04.2010р., № 1361 від 28.04.2010р., № 1383 від 27.05.2010р., № 1400 від 30.06.2010р.,№ 1419 від 30.07.2010р., № 1436 від 21.09.2010р., № 1439 від 27.09.2010р., № 1440 від 30.09.2010р., № 1457 від 29.10.2010р., 1482 від 14.12.2010р., № 1482 від 14.12.2010р., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи банківськими виписками (т.2 а.с. 165-264).

Як вбачається з матеріалів справи 09.12.2010 року між позивачем, ПП«ВПКФ «Реаком»(в якості Покупця) та ТОВ «Бізнес консалтінг плюс»(в якості Постачальника) було вчинено письмовий правочин у формі Договору № 21/2010 від 09.12.2010р., предметом якого є постачання товарів та матеріалів а саме: хімічні реактиви, лабораторні прилади, лабораторний посуд та лабораторні матеріали.

Підстав для висновку не невідповідність вказаного правочину вимогам закону за суб'єктним складом сторін, формою та предметом договору, змістом прав та обов'язків сторін суд не знаходить, а відтак, означений документ визнається судом належним та допустимим в розумінні ст.70 КАС України доказом вчинення правочину відповідно до ст.ст.202, 203 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду складені контрагентом: видатковою накладною №0036 від 17.01.2011р. на суму 3786грн. 00 коп. та податковою накладною №36 від 17.01.2011р. на загальну суму 3786грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 631грн.00коп.), видатковою накладною №104 від 04.02.2011р. на суму 5937грн. 00 коп. та податковою накладною №104 від 04.02.2011р. на загальну суму 5937грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 989грн.50коп.), видатковою накладною №14 від 02.03.2011р. на суму 2514грн. 00 коп. та податковою накладною №14 від 02.03.2011р. на загальну суму 2514грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 419 грн.00коп.), видатковою накладною № 33 від 02.04.2011р. на суму 6830грн. 58 коп. та податковою накладною № 33 від 02.04.2011р. на загальну суму 6830грн. 58 коп. (в тому числі ПДВ- 1138грн.43коп.), видатковою накладною №20 від 06.05.2011р. на суму 7440грн. 00 коп. та податковою накладною №27 від 06.05.2011р. на загальну суму 7440грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 1240грн.00коп.), видатковою накладною № 27 на загальну суму 6110грн. 00 коп. та податковою накладною №27 від 02.06.2011р. на загальну суму 6110грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 1018грн.33коп.), видатковою накладною № 32 від 05.07.2011р. на загальну суму 4283грн. 28 коп. та податковою накладною № 32 від 05.07.2011р. на загальну суму 4283грн. 28 коп. (в тому числі ПДВ- 713грн.88коп.), видатковою накладною № 48 від 08.08.2011р. на суму 5502грн. 00коп. та податковою накладною № 48 від 08.08.2011р. на загальну суму 5502грн. 00коп. (в тому числі ПДВ- 917грн.00коп.), видатковою накладною №795 від 22.09.2011р. на суму 3248грн. 22 коп. та податковою накладною №127 від 22.09.2011р. на загальну суму 3248грн. 22 коп. (в тому числі ПДВ- 541грн.37коп.), видатковими накладними №№ 795,794 на загальну суму 24253грн. 80 коп. та податковою накладною №55 від 12.09.2011р. на загальну суму 24253грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ- 4042грн.30коп.) (т.1 а.с.107-137).

Оглянувши перелічені документи, суд відмічає відсутність дефектів форми, змісту, підстав походження цих документів, позаяк згадані документи складені правоздатними і дієздатними суб"єктами права, у зв'язку з настанням визначених законом обставин, не стосуються обмежених в цивільному обороті товарів, вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідають.

Таким чином, перелічені документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 1496 від 31.01.2011р.,№ 1511 від 28.02.2011р.,№ 1522 від 31.03.2011р., № 1530 від 15.04.2011р.№ 1541 від 28.04.2011р., № 1547 від 12.05.2011р., № 1551 від 25.05.2011р., № 1552 від 27.05.2011р.,№27 від 02.06.2011р., № 1562 від 14.06.2011р., № 1564 від 23.06.2011р. № 32 від 05.07.2011р., № 1568 від 07.07.2011р., № 1571 від 18.07.2011р., № 1578 від 29.07.2011р. № 1586 від 08.08.2011р., № 1591 від 31.08.2011р. №751 від 12.09.2011р., № 794 від 22.09.2011р.№ 1595 від 09.09.2011р., № 1607 від 22.09.2011р., № 1610 від 30.09.2011р., № 1611 від 03.10.2011р., що також підтверджується приєднаними до матеріалів справи банківськими виписками (т.2 а.с. 165-264).

Фізичне переміщення товару ДПІ не заперечується. Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що приєднані до матеріалів справи.

Використання позивачем придбаного за спірним правочином товару в подальших господарських операціях з поставки ДПІ в ході розгляду справи не спростовано.

Судом встановлено, що 06.04.2010р. між позивачем, ПП«ВПКФ «Реаком»(в якості Замовника) та ТОВ «Тех-Агромаркет»(в якості Виконавця) було укладено письмовий правочин у формі Договору С07/04/10 від 06.04.2010р., предметом якого є надання консультаційних послуг з аналізу фінансово господарської діяльності.

Посилаючись на реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду складені контрагентом акт виконаних робіт від30.06.2010 року на суму 2400,00грн. (в тому числі ПДВ - 400,00грн.), платіжне доручення № 1401 від 30.06.2011р., податкову накладну №659 від 30.06.2010р. на загальну суму 2.400,00грн. (в тому числі ПДВ - 400,00грн.).

Оцінивши перелічені докази на предмет належності та допустимості, суд не знаходить підстав для їх відхилення.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що відповідач ані в ході проведення податкової перевірки, ані в ході розгляду справи не виявив відсутності у платника податків об'єктивної потреби в укладанні спірного правочину, відповідних доказів до суду не подав.

Оцінивши перелічені вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом закону не суперечать, домовленостей відносно речей, обмежених в цивільному/господарському обороті, не містять. На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с. 7-16).

Долучені до матеріалів справи первинні документи складені відповідно до закону, дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень в основу судження про завищення платником податків податкового кредиту з ПДВ покладено виключно висновки актів, складених іншими ДПІ про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача.

Так, зі змісту акту перевірки 139/07-013/32564310 від 30.03.2012р. вбачається, що відповідач при винесенні спірного рішення спирався лише на складені ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акти про неможливість проведення зустрічної звірки та акти про результати невиїзних документальних перевірок контрагентів позивача - ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ»та ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акти податкових перевірок не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні спірних правочиінв взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Окрім того, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2-а-7797/11/2070, яка набула законної сили, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.09 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 07.04.11р. № 547/23-03-05/36457640 на який посилається відповідач в акті перевірки. Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2-а-10712/11/2070, яка набула законної сили, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2010, січень 2011 на підставі якої був складений акт перевірки від 19.04.11р. № 702/23-03-05/37093546 на який посилається відповідач в акті перевірки (т.1 а.с. 73-75).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України. Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та пп. 7.4.1 та п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Спірне рішення від 20.04.2012 р. за №0000071540 винесено з посиланням на встановлене відповідачем порушення лише ст. 198 Податкового кодексу України, а податкові зобов'язання нараховані позивачу цим рішенням за період 2010 року та 2011року.

Зазначені обставини свідчать про неправомірність спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ПП ВПКФ "Реаком" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.2012р. №0000071540.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ВПКФ "Реаком" (61000, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 38/А, код ЄДРПОУ 32564310) витрати зі сплати судового збору у розмірі 284,00 грн. (двісті вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.