Постанова

від 29.08.2012 по справі 2а/2370/2481/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2481/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Бабич А.М.,

при секретарі -Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача -Круглова М.Г. (згідно зі статутом),

представників відповідача -Катрецької (за довіреністю), Лисенка М.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КріОр»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «КріОр»(далі-позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р»від 18.04.2012 № 0000282301/148, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 27990,00 грн. (22392,00 грн. - за основним платежем та 5598,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі акту перевірки, є необґрунтованим та винесене всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також тим, що відповідач під час здійснення попередньої податкової перевірки позивача за період 02.02.2009-09.12.2011 не виявив таких порушень у взаємовідносинах із вказаним контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову обґрунтовуючи це тим, що позивач фактично не здійснив господарські операції з своїм контрагентом за відповідною угодою, тому неправомірно сформував податковий кредит за травень-липень 2010 року, в результаті чого було занижено зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний період. Безтоварність операцій відповідач обґрунтовував наступним: відсутнє підтвердження транспортування товару (відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні та маршрутні листи тощо), його отримання уповноваженим представниками (довіреності, журнал виданих та отриманих довіреностей), перевірки за якістю та кількістю; первинні бухгалтерські документи на товар не містять всіх необхідних реквізитів; відсутні трудові ресурси та основні засоби у контрагента для здійснення господарської діяльності; контрагент позивача не підтвердив у податковій звітності господарських операцій з позивачем.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «КріОР» зареєстроване як юридична особа З 02.02.2009 (код ЄДРПОУ 36354868), є платником ПДВ з 11.03.2009 до 02.11.11 (а.с.6-7) ().

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Золотоніської ОДПІ Черкаської області ДПС України від 26.03.2012 №53 відповідач було проведеноів позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»(код ЄДРПОУ 36426209) за період щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства 01.05.2010-31.07.2010січ2005 , за результатами якої складено акт перевірки від 1806.054.200512 N№129/1775/2301/22-0007/36354868-129ДСК/14312329 (далі по тексту -акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.7 діючого на момент складання бухгалтерських документів Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР), та зроблено висновок про завищення суми ПДВ в розмірі 22392,00 грн. (у т.ч. за травень 2010 року -10050,00 грн. та за липень 2010 року -12342,00 грн.). Під час досладження тексту акту, суд встановив, що у висновку міститься описка, оскільки вказане порушення стосувалося заниження суми ПДВ, а не його завищення. Тому суд виходив із суті виявленого порушення. Порушення стосувалися виявлених ознак безтоварності операцій позивача у вищевказаному періоді за договором купівлі-продажу від 07.05.2010 № КО-05/10 (далі -договір), укладного з ТОВ «Транс-Логістик-Плюс».

Вказаний акт перевірки позивач підписав без заперечень, проте оскаржував в адміністративному порядку.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податковее повідомлення-рішення від 18.054.200512 №N 0000282301/1483242301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджетуподатком на додану вартість" у розмірі 381200 27990,00 грн., з яких сума основного боргу -22392,00 грн. та штрафної санкції -5598,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено в силі.

Суд звернув увагу на те, що між позивачем та ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»додаткові угоди не укладалися, претензійно-позовна робота не здійснювалася.

Відповідно до пункту 1.2. договору (а.с.33) товар поставляється окремими партіями відповідно до заявок, які повинні містити інформацію про асортимент, кількість товару, дату та час його завантаження, адресу поставки. Згідно з пунктом 3.1 договору ціни на товар, вказані у накладній, погоджуються до відвантаження продукції. Розрахунок за поставлений товар зідйснюється після отримання товару протягом 20 банківських днів (пункти 3.2-3.3 договору), тобто з відстрочкою оплати.

Відповідно до пояснень представника позивача заявки та погодження ціни мали усну форму.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу реально не був укладений, оскільки не було погодженої волі сторін щодо всіх істотних умов договору, а саме: асортименту, кількості та виду товару, його ціни, часу та місця доставки.

Крім того, текст договору не містить даних про особу, уповноважену на підписання договору від імені ТОВ «Транс-Логістик-Плюс», а підпис у реквізитах не розшифровано, що є підтвердженням складання тексту договору без наміру правових наслідків за ним.

Оспорювані суми податкового кредиту позивача відносяться до наступних податкових накладних (далі -ПН):

від 12.05.2010 №839 на ячмінь вагою 50 тон, із вказівкою виписки ПН відповідно до рахунку-фактури від 15.05.2010 №839 та даними про розмір товаротранспортних витрат - 0,00;

від 07.07.2010 № 1211 на зерно кукурудзи вагою 43,56 тон, із вказівкою умови поставки рахунок-фактура №ТЛ-0001211 від 07.07.2010 та даними про розмір товаротранспортних витрат - 0,00.

Таким чином, контрагент позивача не включив свої транспортні витрати у ціну товару, що не відповідає вимогам договору про доставку товару за рахунок продавця. Таким чином твердження позивача, що фактично поставка здійснювалася за рахунок ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»не відповідає дійсності.

Вказані ПН виписані на підставі отриманих видаткових накладних, у яких всупереч вищевказаної умови договору про вістрочення оплати, вказано на попередню оплату товару, а саме: від 12.05.2010 №839 (не скріплена підписом уповноваженої позивача та не містить розшифрування даних про таку особу) та від 07.07.2010 №1211 (без розшифрування підпису особи та даних про повноваження особи позивача на отримання вказаного товару).

Дослідивши подані позивачем рахунки-фактури, суд встановив, що вони дійсні до оплати лише один день (а.с.38)

Згідно з виписками банку (а.с.39-42) суд встановив, що ячмінь за рахунком-фактурою № 839 фактично оплачувався частинами 06.07.2010, 03.08.2010; а за кукурудзу відповідно до рахунку-фактури №1211 -25.10.2010, 04.11.2010,- тобто за вже недіючими рахунками-фактурами, на які вказано у ПН, та не відповідно до вимог договору. Крім того, фактично оплачені загальні суми не відповідають ціні товару за накладними.

Вказані факти підтверджують, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні були складені без наміру реального виконання господарських операцій.

Крім того, позивач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав доказів транспортування, зберігання, використання у господарській діяльності товару, перевірка його кількості (зважування).

Пояснення представника позивача про те, що отриманий товар відразу використовувася на переробку та виготовлення комбікорму не підтверджено жодними доказами.

Крім того, суд не прийняв до уваги пояснення представника позивача про те, що товар був доставлений транспортом продавця -камазами, оскільки не надано товарно-транспортних накладних на цей товар, які, на думку суду, є обов'язковими для переверезення такого виду товару, як зерно, та у кількості (ячмінь - 50 тон, кукурудза -43,560 тон), вказаній у видаткових накладних.

Суд встановив, що товар перевірявся на якість, що підтверджується картками аналізу зерна від ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»№58, 59, 98, 99. Однак, суд звернув увагу на те, що ці картки оформлялися на дві партії щодо кукурудзи та дві партії ячменю, що не узгоджується з кількістю та даними видаткових і податкових накладних. Крім того, картки аналізів не скріплені підписами особи, що відбирала проби, що є підтвердженням їх недійсності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 ст.7 діючого на момент формування спірних сум податкового кредиту Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктами 7.4.4-7.4.5 вищевказаного закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі -Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документівє: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції, що не доведено позивачем у судових засіданнях.

Згідно з даними податкової звітності ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»задекларувало свої зобов'язання з ПДВ, у т.ч. за господарськими відносинами з позивачем. Проте у грудні 2010 року шляхом подання уточненої податкової декларації з ПДВ, він зняв зобов'язання із взаємовідносин з ТОВ «КріОр»на повну суму, що свідчить про те, що реально правочини за видатковими та податковими накладними не відбулися.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги про скасування рішення є безпідставнимискасування постанови господарського суду Черкаської області від 03.03.2006 та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2006 в частині відмови у позові з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КріОр»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р»від 18.04.2012 № 0000282301/148, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 27990,00 грн. (22392,00 грн. - за основним платежем та 5598,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) -відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич