Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а/2370/2481/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2481/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КріОр»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КріОр»до Золотоніської об»єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КріОр»(далі -Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Золотоніської об»єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області Державної податкової служби (далі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 18.04.2012 року №0000282301/148 на суму 27 990,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Позивач 02.02.2009 року зареєстрований юридичною особою, ідентифікаційний код 36354868. Видами діяльності Позивача є:

15.72.0 Виробництво готових кормів для домашніх тварин;

51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

71.31.0 Оренда сільськогосподарських машин та устаткування;

15.41.0 Виробництво нерафінованих олії та жирів;

15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-круп»яної промисловості.

Крім того, Позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Транс-Логістик-Плюс» код ЄДРПОУ 36426209 за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року, за результатами якої 06.04.2012 року складено акт №9/1775/2301/22-0007/36354868.

В ході перевірки виявлені порушення Позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 22 392,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 10 050,00 грн. та за липень 2010 року в сумі 12 342,00 грн.

18.05.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282301/148 про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 22 392,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 5 598,00 грн., а всього на суму 27 990,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін, а скарга -без задоволення (а.с.46).

07.05.2010 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Транс-Логістик-Плюс» (Продавець) укладено договір №КО-05/10, за умовами якого Продавець зобов»язується передати у власність Покупця товар, а Покупець -прийняти товар згідно накладної та оплатити його на умовах даного договору. Товар поставляється окремими партіями відповідно до заявок, які повинні містити інформацію про асортимент, кількість товару, дату та час його завантаження, адресу поставки. Продавець відвантажує товар на транспорт Покупця за цінами, що визначені у накладній Продавця, які погоджені з Покупцем до відвантаження продукції. Розрахунок за поставлений товар здійснюється після отримання товару протягом 20 банківських днів.

Згідно ч.1 ст.639 Цивільного процесуального кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положення Цивільного процесуального кодексу України не містять спеціальних вимог щодо форми договору купівлі-продажу товарів.

Із змісту договору від 07.05.2010 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Транс-Логістик-Плюс», дійсно не вбачається яка саме уповноважена особа представляла останнього та якою саме уповноваженою особою підписано договір, оскільки не зазначено прізвище, ім»я та по батькові такої особи.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно визначення ст.1 Закону первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.ч.1 та 2 ст.3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинними документами є лише ті документи, які складені по факту реального здійснення господарської операції.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми на підставі таких податкових накладних: №839 від 12.05.2010 року на поставку ячміню, вагою 50 тон, із вказівкою виписки податкової накладної відповідно до рахунку-фактури від 15.05.2010 року №839 та даними про розмір товаротранспортних витрат - 0,00 грн.; від 07.07.2010 року №1211 на поставку зерна кукурудзи, вагою 43,56 тон, із вказівкою умови поставки рахунок-фактура №ТЛ-0001211 від 07.07.2010 року та даними про розмір товаротранспортних витрат - 0,00 грн.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що факт здійснення поставки товарів за рахунок ТОВ «Транс-Логістик-Плюс» документально не підтверджений, останнім не включено транспортні витрати до ціни товару, що не відповідає вимогам договору про доставку товару за рахунок продавця.

У видаткових накладних, виписаних на підставі вказаних податкових накладних, вказано на попередню оплату, в той час як за умовами договору передбачено відстрочення оплати. Видаткова накладна від 12.05.2010 року №839 не підписана уповноваженою Позивачем особою та не містить розшифрування даних про неї, видаткова накладна від 07.07.2010 року №1211 не містить розшифрування підпису та повноважень уповноваженої Позивачем особи на отримання вказаного товару.

Рахунки-фактури, досліджені судом першої інстанції, дійсні до оплати лише один день.

Крім того, судом першої інстанції при дослідженні банківських виписок встановлено, що ячмінь за рахунком-фактурою №839 фактично оплачувався частинами, а саме: 06.07.2010 року, 03.08.2010 року; за кукурудзу відповідно до рахунку-фактури №1211 - 25.10.2010 року, 04.11.2010 року, тобто за вже недіючими рахунками-фактурами, на які вказано у податкових накладних, та не у відповідності до умов договору. Загальні суми, фактично сплачені, не відповідають ціні товару, зазначеній у накладних.

Отже, бухгалтерські документи та видаткові накладні були складені із порушеннями бухгалтерського та податкового законодавства, а тому вони не є первинними в розумінні Закону.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.4-7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

ТОВ «Транс-Логістик-Плюс» задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі по господарським відносинам з Позивачем.

В грудні 2010 року ТОВ «Транс-Логістик-Плюс»подано уточнену податкову декларацію з податку на додану вартість, у якій зазначив про зняття зобов'язань по взаємовідносинам з Позивачем на повну суму.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначене свідчить про те, що правочини за видатковими та податковими накладними реально не відбулися, а оскаржуване Позивачем рішення контролюючого органу винесене ним із дотриманням вимог податкового законодавства.

Частинами 2 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність винесеного ним рішення.

Позивач, в свою чергу, не надав достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КріОр»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.