Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-10250/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року № 2а-10250/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомСпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0003022240, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0003022240 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

01.10.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.07.2012 за результатами документальної планової виїзної перевірки СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 205/1-22-40-21654119 (далі -Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 62940 грн.

20.07.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003022240, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62940 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5389 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України стало віднесення СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»до складу валових витрат на придбання послуг у ТОВ «Ісіда Лайф»на загальну суму 134000 грн., а також у ПП «Система»на загальну суму 128000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Судом встановлено, що СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»було укладено договори про надання рекламних послуг від 01.11.2010 № 01-11/10 та від 11.04.2011 № 11-04/11 з ТОВ «Ісіда Лайф»та ПП «Система».

Як видно з матеріалів справи, на підставі вищевказаних договорів ТОВ «Ісіда Лайф»та ПП «Система»було надано позивачу відповідні послуги (друк листівок, їх розповсюдження, макетування тощо) загальною вартістю 262000 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом виконаних робіт, видатковою накладною, платіжними дорученнями, а також податковими накладними, витрати на які ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»віднесено до складу валових витрат протягом 2010 та 2011 років.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на порушення СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України внаслідок відсутності документального підтвердження щодо використання у господарській діяльності вказаних послуг з огляду на те, що факт надання послуг за договорами з ТОВ «Ісіда Лайф»та ПП «Система»підтверджуються не тільки належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом виконаних робіт, видатковою накладною, платіжними дорученнями, а також податковими накладними, але й наданими суду листівками з зазначенням найменування позивача, його контактних даних, які друкувались та розповсюджувались за умовами вищевказаних договорів.

Також судом не приймається до уваги посилання в акті перевірки на те, що згідно бази даних ДПІ в Голосіївському районі м. Києва ДПС ПП «Система»має стан платника -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а також на те, що згідно акту від 29.07.2011 № 5421/23-2/32661589 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Система»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 встановлено, зокрема, що «співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ПП «Система»було опитано директора підприємства, що являється ним з березня 2011 р., ОСОБА_1, 1982 р. народження, що проживає в АДРЕСА_2. Згідно наданого пояснення ним фінансово-господарська діяльність не проводилась, документи не підписувались. Доручень підписувати документи він нікому не надавав. Декларації підписував за винагороду, не читаючи, оскільки навиками бухгалтерського та податкового обліку не володіє. За травень 2011 р. декларація не подавалась. Декларація з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2011 рік -не подавалась. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-п'яте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-шосте, самі по собі пояснення, в силу вимог ст.ст. 69, 70 КАС України, не можуть розглядатися судом як беззаперечний, належний та допустимий доказ даних фактів, так як пояснення надані без попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань.

За таких умов, суд приходить до висновку, що витрати СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія»на підставі договорів з ТОВ «Ісіда Лайф»та ПП «Система»безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у ДПІ в Голосіївському районі м. Києва ДПС були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України та, відповідно, для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0003022240.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0003022240, прийнятого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія»(03039, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 21654119) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0003022240, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 683,29 грн. на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко