Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-10250/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10250/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003022240 від 20 липня 2012 року, прийняте ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грутня 2011 року, за результатами якої було складено Акт № 205/1-22-40-21654119 від 10 липня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок віднесення СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія» до складу валових витрат на придбання послуг у ТОВ «Ісіда Лайф» на загальну суму 134 000, 00 грн., а також у ПП «Система» на загальну суму 128 000, 00 грн.

20 липня 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003022240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 940, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 389, 00 грн.

СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія» укладено договори про надання рекламних послуг № 01-11/10 від 01 листопада 2010 року та № 11-04/11 від 11 квітня 2011 року з ТОВ «Ісіда Лайф» та ПП «Система», що полягали в виконанні друку листівок, друку буклетів, макетування та розповсюдження листівок.

На підставі вищевказаних договорів ТОВ «Ісіда Лайф» та ПП «Система» було надано позивачу відповідні послуги (друк листівок, їх розповсюдження, макетування тощо) загальною вартістю 262 000, 00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом виконаних робіт, видатковою накладною, платіжними дорученнями, а також податковими накладними, витрати на які ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія» віднесено до складу валових витрат протягом 2010 та 2011 років.

Крім того, виконання умов вказаних договорів підтверджується й наданими суду листівками з зазначенням найменування позивача, його контактних даних, які друкувались та розповсюджувались.

Відповідно до п. 4.2 Статуту позивача предметом діяльності товариства є, зокрема, здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, з надання послуг з оперативного лізингу та оренди, укладення та реалізація лізингових договорів.

Як вбачається зі змісту листівок та буклетів, виконаних ТОВ «Ісіда Лайф» та ПП «Система», зазначена в них інформація була спрямована на рекламування діяльності СП у формі ТОВ «Українська фінансова лізингова компанія», тобто відповідає господарській меті підприємства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України - до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Ісіда Лайф» та ПП «Система» були чинні. Крім того, ТОВ «Ісіда Лайф» та ПП «Система» були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 07 лютого 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 06 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.