Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а/2370/2557/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2557/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Бабич А.М.,

при секретарі -Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача -Семченка Р.І. (за довіреністю),

представника відповідача -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Зарічанка»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2012 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось фермерське господарство «Зарічанка», в якій просить визнати дії податкового органу протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000571501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф в сумі 7387,70 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.

17.08.2012 позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати перевірку відповідача, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000571501 такою, що проведена з порушенням приписів Конституції України і законодавства України в частині проведення перевірок з відповідними наслідками, визначеними нормами діючого законодавства; визнати дії податкового органу протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000571501, яким збільшено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 7387,70 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач, перевіривши платіжні доручення про перерахування позивачем коштів ПДВ із загального рахунку на спеціальний та дані декларацій з ПДВ за грудень 2011 року та січень 2012 року, всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснив камеральну, замість документальної, перевірку, а також за наслідками виніс протиправне рішення про стягнення суми штрафу за несвоєчасне перерахування коштів. Вказане податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що перераховані кошти із розрахункового рахунку на спеціальний сум ПДВ не є грошовим зобов'язанням відповідно до встановленого ПК України визначення, оскільки не підлягають сплаті до бюджету, а тому штрафні санкції за несвоєчасність їх перерахування застосовуватися не можуть.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що позивач є платником ПДВ за спеціальним режимом і несвоєчасне перерахування сум ПДВ із розрахункового на спеціальний рахунок є порушенням, за що законодавством передбачено відповідальність. Крім того, відповідач вказує на те, що проведення саме камеральної перевірки обґрунтовується тим, що податковим органом згідно з даними акту перевірки використовувалися лише декларації без інших документів, що могло бути підставою для проведення організаційних дій з проведення документальної перевірки.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів суд встановив, що фермерське господарство «Зарічанка»(далі -позивач) є юридичною особою (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36546117) і взято на податковий облік у ДПІ у Катеринопільському районі 17.08.2009 № 2125. Згідно з довідкою Катеринопільської ОДПІ Черкаської області ДПС (далі -відповідач) від 22.08.2012 №5017/15-130 позивач має статус платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до свідоцтва №200011721 позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.12.2011.

Згідно зі ст. 155 ПК України підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, сплачують податок у порядку і в розмірах, передбачених цим розділом, за підсумками звітного податкового року.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію з податку у строки, визначені законом для річного податкового періоду. Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті. Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.

Пунктом 209.1. ст.209 ПК України встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Суд встановив, що 02.04.2012 відповідач склав акт камеральної перевірки № 16/15-130/36546117 (далі -акт перевірки), яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2011 року в сумі 141687 грн. 00 коп., термін сплати якої становив 31.01.2012. Так, із затримкою в 10 днів перераховано з поточного на спеціальний рахунок 52000 грн. 00 коп. (дата сплати 08.02.2012), 18 днів -41000 грн. 00 коп. (дата сплати 17.02.2012), 25 днів -48687 грн. 00 коп. (дата сплати 24.02.2012).

Дані акту перевірки позивач оскаржував в адміністративному порядку. За наслідками узгодження відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000571501, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного п. 203.2 ст. 203 ПК України, позивачу нараховано штраф 10%, що складає 7388 гривень 70 коп., на підставі ст. 126 ПК України.

Для вирішення спору суд виходив з того, що повноваження податкового органу, права та обов'язки сільськогосподарських підприємств та порядок проведення перевірок податковими органами регулюються нормами ПК України та Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 (далі -Порядок).

Твердження позивача про те, що перевірка повинна була бути документальною, суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Ст. 75 ПК України встановлює, що документальні перевірки можуть бути плановими (проводиться відповідно до плану-графіка перевірок) або позаплановими (не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом) виїзні та невиїзні (в приміщенні податкового органу).

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. (пункт 79.1 ст.79 ПК України)

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (пункт 75.1.2 ст. 75 ПК України)

Твердження позивача про те, що камеральна перевірка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, відповідає пункту 75.1.1. ПК України.

Згідно з пунктом 76.1. ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Із акту перевірки вбачається, що податковий орган перевіряв сплату самостійно задекларованих позивачем сум ПДВ.

Пунктом 2-3 Порядку, що визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), встановлено, що сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надання податковому органу платіжних доручень про сплату сум ПДВ, які сільськогосподарське підприємство з особливим режимом оподаткування зобов'язане надавати відповідно до вищевказаних нормативних вимог, є звітністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правова природа такої перевірки суб'єкта зі спеціальним режимом оподаткування ПДВ щодо своєчасності акумулювання коштів на спеціальних рахунках обґрунтовує дії відповідача щодо проведення саме камеральної, а не документальної перевірки.

Тому вищевказані дії відповідача відповідають вимогам законів та Конституції України, а вимога про визнання їх протиправними - безпідставною.

Згідно з пунктом 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до пункту 209.2 ст. 209 ПК України (у редакції, від 14.01.2012, що діяла на час подачі декларації з ПДВ позивачем) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином твердження позивача про те, що перерахування вказаних сум із поточного на спеціальний рахунок не є грошовим зобов'язанням у контексті визначення у ПК України, суд вважає помилковим, оскільки суми, які відповідний суб'єкт зобов'язаний своєчасно перерахувати на спеціальний рахунок, за своєю природою є податком на додану вартість. Особливий статус та режим оподаткування сільськогосподарських товариств зі спеціальним режимом передбачає механізм, за якого акумулюються суми саме податку на додану вартість на спеціальному рахунку, тобто для стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва, а отже вказані кошти є грошовим зобов'язанням, що не позбавляє їх платників від відповідальності за несвоєчасність перерахування сум ПДВ відповідно до вимог податкового законодавства.

У зв'язку з викладеним, суд вважає доведеними законність дій та рішення податкового органу, а позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У адміністративному позові фермерського господарства «Зарічанка»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання дій податкового органу протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000571501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф в сумі 7387,70 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ, -відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич