Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а/2370/2557/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2557/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача -Семченка Р.І.,

представника відповідача -Поштаренка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Зарічанка»до Катеринопільської державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Зарічанка»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ФГ «Зарічанка»звернулося у суд з позовом до Катеринопільської ДПІ Черкаської області ДПС, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та скасувати податкове повідомлення -рішення, прийняте за наслідками такої перевірки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність застосування податковим органом штрафу відповідно до ст. 126 ПК України за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач перебуває на обліку в ДПІ Катеринопільському районі Черкаської області та згідно довідки від 22.08.2012 року №5017/15-130 має статус платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до свідоцтва №200011721 ФГ «Зарічанка»зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.12.2011 року.

Так, 02.04.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за підсумками якої складено акт №16/15-130/36546117 та виявлено несвоєчасне перерахування суб'єктом господарювання коштів на спеціальний рахунок, чим порушено вимоги п. 203.1. ст. 203 ПК України.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 18 квітня 2012 року № 0000571501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 7388,70 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача несвоєчасне перерахування останнім на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість, зазначеної у скороченій декларації по податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 141687,00 грн.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що згідно п. 203.2. ст.. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1. вказаної правової норми закріплено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У той же час, позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до положень п. 209.2. ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної правової норми, Кабінетом Міністрів України 12.01.2011 року прийнято постанову, якою затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках (далі по тексту - Порядок №11).

У п. 3 названого Порядку закріплено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Пунктом 4 та 5 Порядку №11 встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Проте, у разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.

Отже, наведеними положеннями законодавства позивачу надано податкову пільгу у вигляді права не проводити перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету, проте закріплено обов'язок щодо здійснення перерахування такої суми на спеціальний рахунок з метою забезпечення можливості здійснення контролю за її цільовим використанням, а саме для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що фактично суми, що підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок сільськогосподарськими підприємствами, є податком на додану вартість, а тому недотримання строків їх перерахування, є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених ст. 126 ПК України.

Покликання позивача на те, що суми податку на додану вартість підлягають сплаті сільськогосподарським підприємством на спеціальний рахунок, а не до державного бюджету, що виключає можливість застосування приписів ст. 126 ПК України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки зі змісту названої правової норми не убачається встановлення відповідальності за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом саме до державного бюджету.

Також апелянтом не спростовано правомірність висновків місцевого суду щодо дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства під час проведення камеральної перевірки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Зарічанка»залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 23 жовтня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М