Рішення

від 03.10.2012 по справі 5011-51/10402-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10402-2012 03.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство LITTLE ONE»

про стягнення 144 284, 20 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Пащенко П.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р. у розмірі 144 284, 20 грн., з яких: 110 000, 00 грн. сума основного боргу, 32 490, 00 грн. -пені та 1 794, 20 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриману продукцію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

10.09.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідач не зміг реалізувати всю передану позивачем продукцію, у зв'язку з відмовою третіх осіб від замовлень на дану продукцію, що призвело до відповідних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 03.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 03.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2011 р. між сторонами було укладено договір № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції, за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням відповідача та відповідно до умов цього договору роботи по виготовленню видавничої продукції і передати відповідачу готову видавничу продукцію (надалі - продукція) по номенклатурі, у кількості й у терміни, зазначені у цьому договорі, а відповідач -прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість продукції за даним договором складає: 1 шт. - 65 000, 00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.3 договору відвантаження продукції здійснюється партіями в строк 3 дні після 100 % передплати кожної партії продукції.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що повна оплата суми договору -не пізніше 20 листопада 2011 року.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу продукцію в розмірі та у терміни, зазначені у договорі.

Згідно з п. 4.1 договору за порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку визначеному законодавством України.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0, 1 % від вартості замовлення за кожен робочий день прострочення, але не більше 5 % від загальної вартості.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання продукції здійснюється представником відповідача, що викликається позивачем і оформлюється видатковою накладною на зазначену продукцію. У разі наявності недоліків щодо якості виконаних робіт або відступів від умов договору відповідач складає акт, в якому формулюються недоліки і встановлюються строки їх усунення. Акт вручається під розписку або направляється позивачу рекомендованим листом протягом трьох робочих днів з дня відвантаження готової продукції.

Згідно з п. 5.2 договору продукція передається від позивача до відповідача на підставі доручення від відповідача і після підписання видаткової накладної на зазначену продукцію.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що термін дії даного договору встановлений сторонами з моменту підписання і до повного виконання зобов'язань по даному договору.

21.09.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»виставило відповідачу рахунок-фактура № 000283 від 21.09.2011 р. на оплату вартості продукції на суму 1 170 000, 00 грн.

На виконання умов договору № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р., позивачем було передано відповідачу виготовлену продукцію на загальну суму 1 170 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 341 від 21.11.2011 р., копія якої містяться в матеріалах справи.

Як вбачається за матеріалів справи, продукцію прийнято Коваленком Олександром Миколайовичем на підставі довіреності № 258/1 від 21.11.2011 р., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем продукції лише на суму 930 000, 00 грн. та повернення продукції на суму 130 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 10.04.2012 р.

28.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 52 від 28.02.2012 р. про сплату про сплату заборгованості за договором № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість у повному обсязі не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р. в частині оплати отриманої від позивача продукції, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 110 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32 490, 00 грн. пені та 1 794, 20 грн. 3 % річних, а також покласти на відповідач витрати на оплати послуг адвоката у розмірі 6 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 885, 68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши положення договору № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р., суд дійшов висновку про наявність у ньому елементів договору поставки та підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що прострочення сталося у зв'язку зі форс-мажорною обставиною, яка полягає у відмові третіх осіб від замовлень на купівлю поставленої позивачем продукції, що призвело до неможливості її повної реалізації та завдало збитки відповідачу і позивачу.

З приводу зазначеного суд відзначає, що відповідно до умов договору № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р. оплата відповідачем продукції, переданої йому позивачем, не ставиться в залежність від її реалізації третім особам.

Крім того, відповідно до п. 6.2 договору під терміном «форс-мажор»сторони мають на увазі надзвичайні події чи обставини, що не могли бути передбачені чи відвернені сторонами допустимими їм коштами, а саме: стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, зсуви і т.п.), несприятливі погодні умови стихійного характеру, дорожні інциденти, хвилювання і бунти, військові маневри чи бойові дії, нормативні акти, видані органами законодавчої чи виконавчої влади України, у тому числі рішення місцевих органів влади (органів місцевого самоврядування), а також посадових осіб зазначених органів; аварії в електричних мережах чи відсутність електроенергії в таких мережах з причин, непов'язаних з позивачем, якщо ці обставини перешкоджають сторонам у виконанні умов даного договору.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не є форс-мажорними у розумінні, зазначеному у п. 6.2 договору № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р.

Що ж до збитковості Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство LITTLE ONE», суд відзначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, відсутність економічних результатів та прибутку з діяльності підприємства жодним чином не впливає на невиконання ним зобов'язань перед контрагентами.

З огляду на вищевикладене, суд визнає твердження відповідача про неможливість сплати заборгованості за договором № 70/1-П/2011 на виготовлення видавничої продукції від 21.09.2011 р. необґрунтованими.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 110 000, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32 490, 00 грн. пені та 1 794, 20 грн. 3 % річних за період з 20.11.2011 р. до 22.06.2012 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Позивачем розрахована пеня із застосуванням ставки 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Тож, згідно розрахунку суду, здійсненого із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, розмір пені становить 20 973, 33 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд відзначає наступне.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних за період з 20.11.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 22.06.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) -1 794, 20 грн.

Тож, враховуючи, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо оплати отриманих ним послуг, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми обґрунтованими.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 6000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»та адвокатом Пащенко Петром Миколайовичем було укладено договір № 96-03/12 про надання правової допомоги від 04.06.2012 р., дія якого поширюється відносно надання адвокатських послуг щодо захисту інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»в господарському суді усіх інстанцій по веденню та представництва Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»по справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство LITTLE ONE»про стягнення заборгованості.

Квитанцією до прибуткового касового ордера № 96 від 11.06.2012 р. позивач сплатив адвокату Пащенко П.М. грошові кошти у сумі 6 000, 00 грн. за договором № 96-03/12 від 04.06.2012 р.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3670/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.05.2008 р. № 170, копія посвідчення адвоката, виданого на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3670/10 від 22.05.2008 р. на ім'я Пащенко Петро Миколайович та довіреність № 161 від 11.06.2012 р. видана Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»на представництво його інтересів Пащенко Петром Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Пащенко П.М. приймав участь у судових засіданнях 22.08.2012 р., 10.09.2012 р. та 03.10.2012 р. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 521, 08 грн. пропорційно задоволених вимог грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство LITTLE ONE» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 2/44, кв. 9, ідентифікаційний код - 21509096), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 32, офіс 40-А, ідентифікаційний код - 22928599) 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 20 973, 33 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три ) грн. 33 коп. пені, 1 794 (одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп. 3 % річних, 5 521, 08 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 08 коп.) грн. витрат на оплату послуг адвоката та 2 655, 35 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «АДЕФ -Україна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 32, офіс 40-А, ідентифікаційний код - 22928599) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 41 (сорок одна) грн. 06 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.