Постанова

від 12.10.2012 по справі 6/162

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2012 р. справа №6/162

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівБойченка К.І., Радіонової О.О. від позивача:не з»явився від відповідача:Усенко В.В. -дов.№б/н від 20.08.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2012 року у справі№ 6/162 (суддя Подколзіна Л.Д. ) за позовомПриватного підприємства «Индра», м.Донецьк до відповідача Закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області про стягнення 80 312грн. 50коп. ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне підприємство «Индра», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 80121грн. 53коп. на підставі договору.

Крім стягнення основного боргу, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути 3 % річних у розмірі 190грн. 97коп. на підставі фактичних правовідносин з поставленого товару, а також, витрати, пов»язані із правовою допомогою у розмірі 8000грн. 00коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.12р. позовні вимоги Приватного підприємства «Инда», м.Донецьк задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 25.06.12р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство «Индра», м.Донецьк у судове засідання апеляційної інстанції не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 20.08.2012р. явка сторін не була визнана обов"язковою, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причину неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про призначення почеркознавської експертизи документів. Але, судова колегія відмовляє у задоволенні заявленого клопотання, як необгрунтоване.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2007р. між сторонами був укладений договір поставки №0103/01 (далі по тексту -договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов»язується протягом строку дії даного договору передати (поставити) іншій стороні -покупцю виробничо-технічного призначення (далі-продукція), а покупець зобов»язується прийняти продукцію та оплатити за неї визначену грошову суму у відповідності із специфікаціями до даного договору, які є невід»ємними частинами даного договору.

Асортимент, кількість та ціна продукції визначається у специфікаціях, які додаються до даного договору, які є невід»ємною частиною даного договору (п.п.2.1 , 4.1договору).

Поставка продукції здійснюється постачальником автомобільним або залізничим транспортом на базісних умовах, вказаних у відповідних специфікаціях на поставку продукції (згідно Інкотермс-2000) (п.3.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами до повного виконання всіх зобов»язань за даним договором (п.11.1 договору) і підписаний обома сторонами без розбіжностей, скріплений печатками обох сторін.

На думку позивача, було поставлено товар за період з 23.11.2006р. по 28.03.2007р. на адресу відповідача на підставі видаткових накладних на загальну суму 80121,53грн., що підтверджується відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 12.07.2011р., доказ відправки якої є в матеріалах справи, яка залишена без відповіді.

Відповідачем зобов»язання щодо оплати поставленого товару, не виконані.

Ці обставини зумовили позивача звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 80121 грн. 53коп., 3% річних в розмірі 190грн. 97коп.

Ч.1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем була надана заява про збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України, в якій він просить стягнути борг в розмірі 80121грн. 53коп. та 3% річних в розмірі 190грн. 97коп. на підставі фактичних правовідносин з поставки товару.

Апеляційна інстанція вважає, що дана заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України та судом правомірно прийнята до розгляду

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, договір поставки №0103/01, укладений між сторонами по справі не є підставою позову, а має місце фактична передача продукції за накладними. Оскільки у видаткових накладних та довіреностях відсутнє будь-яке посилання на зазначенийдоговір від 03.01.2007р. У видаткових накладних за спірний період є лише посилання на рахунки-фактури, які відсутні в матеріалах справи.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Поставка, на думку позивача, здійснювалася у 2006-2007 роках.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції дослідив питання щодо застосування строку позовної давності та вважає, що, за клопотанням відповідача в порядку ч.4 ст.267 ЦК України, позивачем дійсно пропущений строк позовної давності про стягнення боргу, виходячи з наступного.

Судова колегія вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким ничибто сторонни не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв»язку з чим, покупець був зобов»язаний оплатити товар після його прийняття, чого зробленого не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов»язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

У данному випадку позивач посилається на видаткові накладні №РН-0000258 від 23.11.2006р., №РН-0000276 від 22.12.2006р., №РН-0000002 від 10.01.2007р., №РН-0000007 від 17.01.2007р., №РН-0000024 від 03.03.2007р., №РН-0000029 від 14.03.2007р., №РН-0000041 від 16.03.2007р., №РН-0000033 від 20.03.2007р., №РН-0000035 від 22.03.2007р., №РН-0000037 від 28.03.2007р та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЦ№280546 від 23.11.2006р., ЯЛЕ№417629 від 22.12.2006р., ЯЛЕ№417635 від 09.01.2007р., ЯЛЕ№417639 від 17.01.2007р., ЯЛЕ№417609 від 02.03.2007р., ЯЛЕ№417609 від 02.03.2007р., ЯЛЕ№417613 від 14.03.2007р., ЯИК№605667 від 27.03.2007р. на отримання товару на загальну суму 80 121 грн. 53 коп.

Але, за видатковими накладними, №РН-0000041 від 16.03.2007р., №РН-0000033 від 20.03.2007р., №РН-0000035 від 22.03.2007р. в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Зокрема, за всіма видатковими накладними є посилання на рахунки-фактури, які відсутні в матеріалах справи.

За клопотанням відповідача, судом була призначена судово-почеркознавська експертиза у зв»язку із виникненням сумнівів щодо достовірності підписів посадових осіб, але дана експертиза не проводилась у зв»язку із неможливістю надання висновку.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»явити вимогу про виконання зобов»язання.

Згідно ч. 1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 3 ст. 267 Цивліьного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а за приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв»язку із вищевикладеним, строк позовної давності щодо оплати поставленного товару у 2006-2007рр. пропущений, так як право вимоги у позивача згідно ч.5 ст.261 ЦК України виникло у 2006-2007рр. відповідно, а звернувся позивач із позовною заявою 11.08.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 та Постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. по справі №5002-8/481-2011

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення першої інстанції.

Позивачем нараховані 3% річних в розмірі 190грн. 97коп. за період з 21.07.2011р. по 18.08.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 80121грн. 53коп. правові підстави для стягнення 3% річних в розмірі 190грн. 97коп. відсутні, у зв»язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню, відмовивши позивачу у цій частині.

Також, між Приватним підприємством «Индра» та адвокатом Шипіциним О.В. 24.06.2012р. був укладений договір №24-06/2011 про надання послуг адвоката, у зв»язку з чим позивач за позовною заявою просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 8000грн. як надання послуг адвоката на підставі ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія вважає, що скасуванню підлягає стягнення правової допомоги у розмірі 8000грн. Крім того, відсутня довідка-розрахунок участі адвоката в господарській справі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з»ясовані всі обставини справи, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення господарського суду донецької області від 25.06.2012р. у справі №6/162 підлягає скасуванню, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 80121грн. 53коп., 3% річних в розмірі 190грн. 97коп., витрат на правову допомогу у розмірі 8000грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2012 року у справі №6/162 -задовольнити

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2012 року у справі №6/162 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Индра», м.Донецьк до Закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», м.Селидове Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 80121грн. 53коп., 3% річних в розмірі 190грн. 97коп., витрат на правову допомогу у розмірі 8000грн.

Стягнути Приватного підприємства «Индра»(вул.Матросова, буд.21, кв.8, м.Донецьк, код ЄДРПОУ 25339797) на користь Закритого акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів»(вул.Миру, м.Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 24653994) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 883грн. 13коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І.Бойченко

О.О.Радіонова

Надр.5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.