Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а-14359/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14359/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Промгаз України»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки з порушенням вимог законодавства та внесення до акту перевірки даних, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Промгаз України»(надалі - також «позивач», TOB «ГК «Промгаз України») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі - «відповідач) про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва при внесенні до акту перевірки № 1266/23-5/37044939 від 15 вересня 2011 року результатів планової виїзної перевірки позивача, а саме: внесення даних про порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, яке виразилось у вчиненні дій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинам, здійсненим позивачем з контрагентами; внесення даних про те, що «згідно наданих документів, встановлено документальне оформлення TOB «ГК Промгаз України»операцій, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 27.10.2011 року задовольнив адміністративний позов частково. Визнав частково протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва, які полягають у порушенні вимог чинного законодавства при проведенні та оформленні результатів перевірки згідно Акту № 1266/23-5/37044939 від 15 вересня 2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12 , ч. 1 ст. 41 , ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Промгаз України», код за ЄДРПОУ 37044939 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30 березня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 30 березня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства № 1266/23-5/37044939 від 15 вересня 2011 року, яким встановлено порушення TOB «ГК «Промгаз України», зокрема, ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинам, здійсненим TOB «Газопостачальна Компанія «Промгаз України» зі своїми контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам, станом на час вирішення даної справи не було прийнято відповідного податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (підпункт 77.8 статті 77 Податкового кодексу України).

Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Порядок збору податкової інформації визначено статтею 72 Податкового кодексу України.

Статтею 73 Податкового кодексу України врегульовано процедуру отримання податкової інформації органами державної податкової служби.

Так, згідно з пунктом 73.1 статті 73 Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідачем було порушено вимоги Податкового кодексу України при проведенні перевірки позивача.

Додатком 3 до Акту перевірки № 1266/23-5/37044939 від 15 вересня 2011 року затверджено Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки TOB «ГК «Промгаз України».

В графі «Податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість»зазначено:

- виписки банку з платіжними дорученнями, платіжні доручення та додатки до них;

- оборотно-сальдові відомості (баланси) по бухгалтерських рахунках, Облікові регістри: 641, 643, 644;

- податкові накладні;

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем при здійсненні податкового контролю використовувалися й інші види інформації, яка, окрім того, що не міститься в Додатку 3 до Акту перевірки № 1266/23-5/37044939 від 15 вересня 2011 року (Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки TOB «ГК «Промгаз України»), так ще й не передбачена також і статтею 83 Податкового кодексу України.

В акті перевірки відповідач посилається на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського MB, інші документи, які складено в рамках проведення слідчих дій в порядку кримінального судочинства. Дана інформація суперечить ст. 83 Податкового кодексу України, яка містить вичерпний перелік видів інформації та може використовуватися при проведенні перевірки. А тому використання в ході перевірки інформації, яка не передбачена Податковим кодексом України, є протиправним та не може бути підставою для прийняття відповідних висновків.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача при проведенні перевірки щодо формування висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача між собою (по наступному ланцюгу постачання).

У відповідності до чинного законодавства України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, передбачено єдиний порядок визнання правочину недійсним - судовий порядок.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Жодних посилань на відповідні судові рішення, якими правочини позивача з його контрагентами були б визнані недійсними, акт перевірки позивача не містить.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вийшов за межі наданих йому законом повноважень (оскільки визнав недійсними правочини, які підлягають визнанню недійсними лише в судовому порядку), а також діяв не у спосіб, що визначений статтею 83 Податкового кодексу України (оскільки висновки про недійсність правочинів не підтверджуються відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили). Також, при оформленні результатів перевірки позивача, відповідачем було порушено вимоги пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а саме - не прийнято у встановлений даною правовою нормою строк податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.